Поняття дистанційної форми навчання

Дистанційне навчання (ДО) – це існуюча реальність освіти у Росії, а й в усьому світі.

У одних джерелах інформації читаємо: "ДО" за іншими "Дистанційне освіту". Навчання й освіту – ключові теорії в дидактиці. Розберемося у тих поняттях.

Розглянемо кілька понять навчання:

Навчання є "основний шлях здобуття освіти, цілеспрямовано організований, планомірно і систематично здійснюваний процес володіння знаннями вміння ми і навички під керівництвом педагогів, майстрів тощо.";

У вашій книзі ">Этюди дидактики вищій школі" трактується, як співпраця вчителя і учня має мета розвитку останнього, формулюючи в ньогоЗУН, елементи світогляду та відповідної навчальної діяльності [36].

Навчання - двосторонній процес, у якому взаємодіютьобучаемий і який навчається, й під час якого планомірно і цілеспрямовано здійснюється освіту, виховання та розвитку людини;

Навчання - співпраця викладача і суб'єктів вчення, має за мету розвиток останніх, формування в них знань, умінь, навичок, елементів світогляду, майбутньому професійному чи навчальної діяльності;

ВасильєвВ.К. з темою "Предмет й освоєно основні етапи розвитку педагогіки" дає таку формулювання навчання: "цілеспрямований процес двосторонньої діяльності педагога і учня про передачу і засвоєнню знань. Тобто навчання – це викладання і його вчення, взяті у єдності"

У навчальному посібнику для вузівОбучением називається специфічний процес пізнання керований педагогом [19].

>БелухинД.А. стверджує: "Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учня, під час якого здійснюється освіту".

У своїй роботіИшемгулова І.Г. пише: "ДО – це нове поняття в дидактиці, стрімкопроявившее себе у педагогічної практиці, і котре виросло до нової дидактичній категорії. ДО – це форма процесу, у якій відсутні явно безпосередні особисті контакти викладача іобучаемого реалізуються засобами інформаційних мереж, і інформаційно-комунікаційних технологій. Це формулювання бере під сумнів твердження, що ДО – це приватний вид заочного навчання з тією різницею, що викладач іобучаемий має можливість обмінюватися більший обсяг інформацією і ще швидше. І хоча в заочній і дистанційної форм є загальний ознака – учасники процесу перебувають у відстані, ДО насправді становить собою нове форму процесу".

Аналіз наведених вище визначень навчання показує, що мені можна назвати три ключових поняття: процес, взаємодії, педагогічна система. Інші слова фрази призначають у різною інтерпретації мети навчання. Перш, ніж сформулювати своє бачення визначення ДО наведемо знані нами трактування цього поняття:

Професор А.А. Андрєєв пропонує такі варіанти поняття дистанційного навчання: "Нова організація процесу творення, що базується на принципі самостійного навчання студента. Середовище навчання характеризується тим, що учні переважно, а вони часто й зовсім, віддалені від викладача у просторі і (чи) у часі, до того ж короткий час вони мають можливість у будь-якої миті підтримувати діалог із допомогою коштів телекомунікації".

Інше - "сукупність інформаційних технологій, які забезпечують доставку студентів основного обсягу досліджуваного матеріалу, інтерактивне взаємодія учнів і викладачів у процесі навчання, надання студентам можливості самостійної роботи з освоєння досліджуваного навчального матеріалу, соціальній та процесі навчання".

Становить інтерес визначення наших колег із Асоціації ДО США (>USDLA), яке дослівно перекладається придбання знань і умінь у вигляді інформації та навчання, які включають у собі всі технології інші форми навчання з відривом.

ДО – це організований з певних тем, навчальним дисциплінам навчальний процес, який передбачає активний обміну інформацією між учнями і викладачем, і навіть між самими учнями, і використовує в у максимальному ступені сучасні кошти нових інформаційних технологій (аудіовізуальні кошти, персональні комп'ютери, кошти телекомунікацій).

ДО – систематичний цілеспрямований навчання, яку здійснювався на деякій відстані від місця розташування викладача. У цьому процеси викладання й навчання розділені у просторі, а й у часі.

Як бачимо, наведені вищою, і інші відомі формулювання носять описовий характер, відбиваючи якесь одне чи кілька сторін цієї багатогранної явища і від цього можна скласти враження, що у ДО взагалі використовуються традиційні інформаційні технології, (такі як друкарські видання твердих копіях); що з період навчання взагалі немає контакт викладача і слухача. З іншого боку, не враховано те що, що учасники процесу творення проживають у одному місті, а й через розбіжності у спосіб життя (графіка роботи, час і дозвілля) немає можливості взаємодіяти одночасно. Однак ж, в визначеннях не вказується, що взаємодія може ефективно відбуватися між самими які навчаються, чи із засобами.

З вище сказаного, й, узявши в основі наведені раніше дидактично коректні визначення навчання, використовуючи науковий метод генералізації, сформулюємо визначення ДО, як основний дидактичній категорії.

ДО - це цілеспрямований процес інтерактивного взаємодії навчальних і учнів між собою і з засобами навчання, інваріантний (індиферентний) до розташуванню у просторі і часу, який в специфічної дидактичній системі.

Де виявило себе ДО ХХ століття? Це насамперед заочна форма навчання у вузі, яка виникла в 20-х роках ХХ століття.

Російська заочна форма навчання відрізняється до західного моделі дистанційної освіти лише слабкої оснащеністю аудіой відеотехнікою, комп'ютерами, `що компенсується збільшенням кількості аудиторних занять. Відповідно до "Законом про вищому і післявузівському професійну освіту" кількість навчальних днів на рік збільшено до приблизно 40-50. Отже, російська система заочного навчання, власне, є усіченою формою денного навчання, тобто. одній з формочно-заочного навчання. У зв'язку з цим йдеться про можливість застосування поняття "ступіньдистанционности", що дозволяє розглядати всі форми освіти у сукупності.

"Відкриті університети" – це форма навчання з'явилася у багатьох країн світу. За період 1900—1960 рр. було створено 79 інститутів дистанційного навчання, за 1960-1970 рр. — 70, за 1970-1980 рр. — 187, а за 1980—1995 рр. — 700. У основі відкритого освіти – багата і докладно розроблена освітня середовище, у якійобучаемие орієнтуються цілком самостійно, прагнучи досягненню їхніх насущних освітніх цілей.

Кореспондент Інтернет видання, присвяченого новим електронним технологіям Є.В. Корольова приводити такі дані: Національний Технологічний Університет США (>NationalTechnological University,NTU), заснований 1984 р. за стислі терміни, перетворився на консорціум з 40 інженерних шкіл й налічував близько 1100 студентів. МодельNTU було взято як приклад організації електронного інституту багатьма навчальними закладами.

У Європі ДО розвивалося дещо інакше: на початку 1970-х років у Великобританії почали з'являтися відкриті університети, сенс навчання у яких у тому, що самостійно займалися з книг, а контроль з них виробляли звані ">тьютери" (>tutors). Вони проводили недільні семінари, контрольні роботи, і навіть консультували студентів з незрозумілих питанням. Значна частина коштів інформації передавалася з телебачення і радіо. Така система освіти була схожа на заочне навчання, тим щонайменше, європейські країни взяли приклад із Великобританії. Наприклад, хто в Іспанії у середині 80-х ХХ століття організували Національний УніверситетДистанционного освіти (>UniversidadNational deEducacion aDistanciaUNED). Нині від цього університету, з'явилося вже 67 відділень, деякі з них перебувають поза кордоном, зокрема й у США [ 14].

У 90-х роках з'явилася нова модель дистанційної освіти з урахуванням технологій проведення телеконференцій. Про нової комунікаційної технологій і їх застосування в РосійськихВУЗах пишуть авториГозман Л. іШестопалЕ.Б.: ">Южно-Уральский Державний Університет (>ЮУрГУ) найбільший ВУЗ Росії у собі містить 30 факультетів, понад сто кафедр, близько десяти філій у містах Південного Уралу та Західній Сибіру".

>Телеконференции проводяться, як між викладачем і учнями, і між самими які навчаються. Університет має виділені канали зв'язку майже з усіма філіями і оптоволоконні лінії всередині університетського містечка.

Водночас можуть проводиться як між викладачем і учнями, і між самими які навчаються. Це може бути аудіо,аудиографические, відеота комп'ютерні телеконференції. Наведемо лише один приклад впровадження системи ДО в Російські вузи.

На базі цієї моделі почала розвиватися нова організаційна форма сучасної математичної освіти – віртуальні університети. Про неї як і справу перспективної форми навчання XXI в. розповідає у роботі Соловов А.В. "У ньому повністю реалізуються ті потенційні можливості перебудови системи освіти, які мають технології телеконференцій, використовувані у навчальних цілях. Ці технології дозволяють групам учнів і окремих студентів чи з викладачами і, перебуваючи будь-якій відстані друг від друга. Такі сучасні кошти комунікації доповнюються комп'ютерними навчальними програмами, які заміщають друковані тексти, аудіой відеоплівки. Поява такий моделі дистанційної освіти веде до того що, що освіта здійснюється як з відривом, а й незалежно від будь-якого установи. У такій моделі ще реалізована повністю. Вона стикається з суттєвими труднощами, зокрема, проблемою отримання громадського зізнання підозрюваного й права видавати дипломи і сертифікати, присвоювати відповідні ступеня (проблема акредитації віртуального університету). Подолання цих труднощів і повний розвиток моделі віртуального університету означатиме глибокі зміни у організаційну структуру сучасної математичної освіти".

УВУЗах Росії створюються центри дистанційної освіти, виникають недержавні навчальними закладами, які працюють за нетрадиційним технологіям.

Технологія дистанційного навчання — це сукупність методів, форм і коштів стосунків з студентом у його самостійного, але контрольованого із бокуВУЗа освоєння певного обсягу знань як наслідок, здобуття освіти.

Перш ніж сформулювати поняття дистанційна освіта розберемо саме поняття освіту.

>ВалильевВ.К.

з темою "Предмет реалізувати основні етапи розвитку педагогіки" формулює свою ухвалу освіти: "Освіта – процес і результати засвоєння певної системи знань й забезпечення цій основі відповідного рівня розвитку особистості. Освіта отримують, переважно, у процесі навчання і виховання у навчальних закладах під керівництвом педагогів, проте не всі зростання роль відіграє й самоосвіта, тобто. придбання системи знань самостійно".

"Під освітою розуміється єдиний процес фізичного та духовної становлення особистості, її соціалізація, свідомо орієнтований деякі ідеальні образи, на історично зафіксовані у суспільній думці соціальні еталони (наприклад, спартанський воїн, доброчесний християнин, енергійний підприємець, гармонійно розвинена особистість)", таке визначення ми бачимо розділ "Освіта, як соціальний феномен" Загальна педагогіка [19].

>БелухинД.А. у своїй лекції свідчить про освіті, як "про процесі голосування та результаті оволодіння учнями системою наукових знань пізнавальних умінь і навиків, формування з їхньої основі світогляду, моральних та інших рис особистості, розвитку її творчих зусиль і здібностей [4].

"Освіта – процес і результати засвоєння систематизованих знань умінь і навиків; необхідна умова підготовки людини до життя і праці".

Дистанційне освіту відрізняється від традиційного освіти передусім використанням новітніх технічних засобів комунікацій, за відсутності особистого контакту вчителя з учням.

У Рішенні колегіїГоскомвуза від 9 червня 1993 року № 9/1 "Про створення системидистантного освіти у РФ", визначення така: "Дистанційне освіту – це форма освіти, забезпечує використання новітніх технічних засобів та інформаційних технології доставки навчальних матеріалів та інформації безпосередньо споживачеві незалежно з його місцеположення".

Заслуговує на увагу наступна трактування поняття ДО:

"Дистанційне освіту - це потреба у формі здобуття освіти, не пов'язаної жорсткими обставинами місця й часу і заснованій на самостійної роботи і можливостях сучасних засобів і інформаційно-комунікаційних технологій".

Проведений аналізу та логічні міркування, дають можливість сформулювати точніше поняття дистанційної освіти.

З сказаного дистанційну освіту можна визначити, як цілеспрямований, організований процес інтерактивного взаємодії навчальних і учнів між собою і з засобами навчання, інваріантний до розташуванню у просторі і часу, який в специфічної дидактичній системі [15].

Поиск по сайту: