Автобіографічні повісті Г. Тютюнника

В українському письменстві 60-80-х років минулого століття спостерігаємо численні спроби відображення трагічних подій другої світової війни «дитячими очима», осмислення долі й психології дитини за доби воєнного ли­холіття, адже в літературу прийшло покоління письменників, які самі дітьми пережили війну: Віктор Близнець, Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тю­тюнник... Тож цілком природно, що в багатьох їхніх творах утверджується думка про не­сумісність дитинства й війни.

«Для дітей війни, що постають у прозі сімдесятих років, справжнім героїзмом, який потребував напру­ження всіх їхніх душевних сил, була сама здатність відстояти себе як особистість, зберег­ти внутрішню цільність, щедрість на добро, а не зло», – зазначає В. Агєєва.

Чимало творів Гр. Тютюнника перебуває в силовому полі теми дитинства й війни. Про дітей у творчості письменника згадуватиме й Біленко В. [5, с.87-100]. Про себе та про своїх ровесників, дітей війни розповість письменник у повістях "Климко", "Облога", "Вогник далеко в степу"[24, с.152].

Одним із найбільших художніх досягнень прозаїка в цій темі є повість «Климко», заґрунтована на автобіографічному матеріалі. Письменник ви­користовує зокрема спогади яро «важку одіссею» (Б. Олійник) – своє повернення пішки з Донбасу на Полтавщину по окупованій німцями території 1942 року. Звісна річ, не все пережите тоді «вмістилося» у сюжетний каркас твору, та Тютюнник і не прагнув до цього. Го­ловне для прозаїка – звеличення людського до­бросердя, щирості й сили духу, що її виявляє дитина, осмілившись на мужній вчинок – роз­добути хоча б торбинку солі аж під далеким Слов'янськом. У творі відсутній опис бойових дій. Війна є емоційним тлом, що супроводжує зображення дитини, у долі якої віддзеркалила­ся трагічна доба.

Вразливість до біди ближнього, невідступність у досягненні мети, бажання все зрозуміти - це визначальні риси характеру хлопця. Події війни, несприятливий збіг обставин впливають на зовнішній бік буття, на свідомість, психо­логію дитини, але жодною мірою не можуть переінакшити її високошляхетну «першоосно­ву». Симптоматично, що аналогічну ідею мож­на простежити у творчості Є. Гуцала (оповідання «Образ матері», повість «У гаї сонце зацвіло» тощо).

З психологічною переконливістю Тютюн­ник розкриває внутрішній світ Климка, який по-своєму дивився на людей і природу. Його життєві спостереження характеризуються об­разністю і художньою асоціативністю. Ось як, приміром, підліток сприймає паровоз: «І знову поїзд рушав, помалу, навпомацки долаючи ніч та посвистуючи тоненько хтозна й до кого. Дядьків ФД так не їздив. Він пролітав станцію, як ураган. І Климко, зачувши його потужний лицарський гудок ще за семафором, ледве встигав вискочити з барака, щоб помахати дядькові Кирилові і побачити, як він усміхається йому і махає рукою, а білява хвиляста чуприна в'ється на вітрі. То був веселий і мудрий паровоз... Він міг мчатися, по-молодецьки жбурляючи шапки сивого диму під ва­гонні колеса, а міг нищечком, як довга чорна щука, підкрастися під самісінький барак, по­ставити на землю дядька Кирила із залізною скринькою в руці, потім гучно зачахкати тру­бою, мовби зареготівши, і задки швидко поко­титися на станцію».

На своєму важкому, небезпечному шляху головний герой твору зустрічає справді світлих людей. Йдеться про беззахисну дівчину на ба­зарі, яку Климко, рятуючи від поліцаїв, нази­ває сестрою, шевця, що подарував хлопцеві че­ревики, тітку Марину, готову замінити йому матір... Стримана, без зовнішніх ефектів мане­ра повістування значно посилює передчуття невідворотного трагічного зламу долі героя. Климко гине, рятуючи в останні хвилини свого життя іншу людину. Передсмертний зойк хлопця, за словами А. Шевченка, «...громом пролунав на весь світ. Як реквієм по загубле­ному юному життю і як прокляття війні».

Повість «Вогник далеко в степу» Гр. Тю­тюнник присвятив одноліткам Климка, яким поталанило вижити у тій страшній війні. «Письменник наче стомився від безперервних страждань своїх юних героїв – разом з ними – од надміру тягаря, кинутого історичною до­лею на їхні слабосилі плечі, на їхні незахищені серця. І він звернувся до тієї сили, що допомог­ла народові витримати найтяжчі випробуван­ня - сили взаємодопомоги, дружби, милосер­дя... тут діти є діти, а дорослі є дорослі; старші, кожен відповідно до своїх можливостей і міри духов­ної щедрості турбується про молодших. Твір намічає, сказати б, перспективу торжества гар­монії в цьому житті»,- читаємо у Л. Мороз.

Як відомо, характерні ознаки певного істо­ричного періоду зчаста викристалізовуються у, здавалося б, непримітних деталях, які письмен­ник повинен художньо синтезувати, узагальни­ти. Тютюнникові це цілком вдалося: з повісті постає виразна картина життя повоєнного ук­раїнського села, показується процес духовного становлення тогочасного юнацтва – дітей війни. Повість сприймається не як спеціально написаний художній твір, а радше як сповідь Майстра перед читачем.

Життя повоєнних «ремісників» Тютюнник пізнав на власному досвіді. Тому, очевидно, розповідь про їхні будні, про те нове, що відкрило їм училище, про щирість стосунків з ровесниками й перше юнацьке кохання ведеть­ся ним у своєрідній ліричній тональності. Повість складається ніби з окремих епізодів,об'єднаних постаттю Павлентія – доброго, щи­рого, безпосереднього підлітка-сироти, який, подолавши чималі труднощі, наполегливо здо­буває професію слюсаря-інструментальника. Він один з тих, кому за іграшки були протитан­кові німецькі міни, хто босоніж ходив по льо­ду, бо в сім'ї були одні чоботи на всіх, хто був щасливий, маючи в училищі казенну форму і щоденно сімсот грамів хліба. Проте це не знищило в хлопцеві, у його друзях високої моральності, оптимізму і якоюсь неповторно поетичного світосприйняття. Тому вони так трепетно до­глядають за могилою загиблого у їхньому селі бійця, вміють веселитися і навіть наділені здатністю помічати, що в неділю місяць світить по-особливому, небуденно... Звучить у повісті й гімн любові – такому знайомому і завжди новому почуттю, якого людина потре­бує все життя.

Тонко відчуваючи поезію першого кохання, відмовившись від спрощеного показу пережи­вань своїх юних героїв, Тютюнник захоп­люється багатством їхніх світлих душ.

З особливою теплотою змальовує прозаїк епізодичний образ мачухи Павлентія Ялосовети, простої селянки. Але у цій звичайній лю­дині є така тепла, така зворушлива людяність, цілий космос душі, що сповнює й нас своїми почуттями.

«Всі люди красиві, як добрі», – говорить ге­роїня. У цьому – вона сама, її життєва позиція, суголосна позиції авторській.

Відомий критик і літературознавець Ана­толій Шевченко, який особисто знав Тютюн­ника, пригадує: «...Григір дуже любив майст­рових людей... Бо й сам був навдивовижу умілим, до всякого діла удатним чоловіком. Міг полагодити автомашину, зварити смачний борщ, одремонтувати квартиру... Я вже не ка­жу, що він знався на всіх сільськогосподарсь­ких роботах – сіяти, косити, молотити, в'язати снопи, скиртувати...». Та все ж головною справою його життя було письменство. І цю справу Майстер робив чесно і відповідально [11, с.25].

У 1969-му Тютюнник опублікував у збірці з ніжною назвою «Деревій» трагічну повість «Облога», якою гідно вшанував пам'ять безвинно загиблого батька і всіх своїх земляків, чиї долі обірвано там же. І зазирнув на саме денце душі, яка витворювалася серед тих трагедій, що їх збагнути чи навіть до кінця відчути ще не могла, але й не могла не зазнати певної деформації.

Щоденник Тютюнника доносить до нас за­дум 1961 року: «Треба написати повість про хлопчика років 11–12. Війна. Каліцтво і запізнілий розвиток. Писати від «Я». Епіграф із Твардовського». Такий сюжет міг би бути вра­жаючим, але значно меншими були б можли­вості узагальнення, осмислення (тим більш, коли розповідь від першої особи, а особа запізнілого розвитку). А душу ж пекли, мучили спогади з раннього дитинства... Сюжетну осно­ву повісті «Облога» складають мандри двана­дцятирічного Харитона.

«По смерті бабусі, – на перших же сторін­ках повідомляє читачеві хлопчик, – хотіли ме­не в патронат забрати. Вже й хату в колгосп одписали, і образи голова сільради познімав, а тут – війна...» [47, с.110]. Лаконізм стилю письменни­ка, виразність кожної деталі видно і з цих двох фраз, за якими величезний зміст, гірка правда дійсності. Кому й навіщо знадобилося відніма­ти хату в сироти, – хіба колгоспники не мали житла? Скоріше то звичка місцевих чиновни­ків швиденько прибирати до рук усе, що «по­гано лежить»; та й навіщо утруднювати свій законсервований паперами мозок думкою про те, що хлопчина («дорослий, не так літами, як... характером» – це одразу помітив розум­ний чоловік) за кілька років стане повносилим колгоспником, а ці ж кілька років доведеться йому допомагати... Мабуть же, й не для сіль­радівського музею познімано образи – най­більша окраса хати, в якій були ще «рушники роменські з червоними начосами, скриня, жерд­ка, піч, сволок жовтий і на ньому хрест, випа­лений дідусем». – Бідно, але охайно і з додер­жанням стародавніх традицій жила сім'я, у якій були і дідусь, і мати, й батько (сволок жовтий – видно, свіжий, ще пахнув живицею; про батька-теслю мова окрема).

Щасливе життя з батьком і матір'ю нама­льоване в сонячно-теплих тонах, з усією силою любові й ніжності, на які тільки був здатен письменник, – і вкрай лаконічно. Причому ставлення хлопчика до матері складне, навіть у посмішці її він здатен уловити щось непри­ємне (вона каже батькові: «Живицею від тебе тхне, як від покійника...»). Головна об'єднуюча сила у цій сім'ї – батько, чоловік працьовитий і добрий, урівноважено-розсудливий. Не ви­падково Харитон, аби подолати «почуття не­певності, тривоги, очікування чогось страшно­го», – пригадує «свої давні радощі»: як тато приніс їжака, іншого разу – кавун, як тато всміхався й називав кавун королівською коро­ною, як тато стриг, купав його... Врізалась йо­му у пам'ять і розповідь дядька Марка про художню натуру простого теслі, який міг, зна­йшовши пташину пір'їну, дивуватися її доско­налості: «...Умреш, а руками такого не зро­биш...»

У повісті «Облога» досягнуто найвищої міри концентраці художнього змісту, за якої бук­вально кожне слово містить у собі так багато, викликає в уяві цілий потік думок, асоціацій. (А є ж і такі художники слова, – і непогані, й високоталановиті, – в котрих такий потік і становить тканину їхніх творів).

Лаконізм твору просто вражає. На кількох сторінках дати уявлення і про характер, і про масштаби воістину всенародної трагедії, і про сприймання її найрізнішими людьми (тут і потерпілі, і вцілілі, і діти, й старі люди, й мо­лодші) – таке по силах лише великому май­строві. До всього цього (рука не підіймається написати слово «тема») Г. Тютюнник звертав­ся неодноразово у своїй творчості. А тут сказати про загибель репре­сованого Харитонового батька необхідно для того, щоб віднайти наскільки можливо в ме­жах цієї невеличкої книжки, витоки характеру героя, простежити, які життєві враження фор­мували його душу й задавали той тон, на який вона у подальшому й відгукувалась найперше. З'ясувати, зокрема, основи тієї самотності, яка поступово заполонювала все єство хлопця, а згодом, розростаючись під виливом нових ситуацій, стала визначати й емоційний світ йо­го, і кут погляду на життя. Реалізм письмен­ника утримує від аналогій з казкою, та й ску­тість серця його героя зовсім іншого характе­ру, ніж крига у серці Андерсенового Кая, але ж «відтавання» обох почалося від зустрічі з без­оглядною добротою й самовідданістю; сувора дійсність робить неможливим і безхмарний казковий фінал – через розпач Харитона від загибелі Калюжного до радості «із слізьми на очах». А сльози ж не туман, вони приносять певне полегшення й навіть, буває, прояснюють перспективу.

Харитон ще зовсім маленький (дядько Мар­ко біжить за валкою з заарештованими, ухо­пивши його на руки). Зітхання батькових дру­зів – «Струмент добрий, у золотих руках був...», «Хто ж мене тепер підстриже, га?» – украй стримані. Та дитина має настільки чут­ливе серце, що раптом доходить правильного висновку: «Аж тоді я зрозумів, що тато не просто поїхав кудись, що його вже не буде, мабуть, ніколи, уткнувся обличчям у ба­бин (не у материн! — теж не випадково. – Л. М.) фартух і заплакав...» Через певний час виникає недовіра до матері, в поведінці якої хлопчик відчув зміни, хоч і раніше не був схильний сприймати її за ідеал, оскільки вона, як здавалося Харитонові, завжди дивилася на людей трохи через плече. (Це вже явно голос не дитини, але вплетене у розповідь про сон, яка імовірно йде від автора й тому сприйма­ється природно). Він не розумів, що трапилося, однак горнутися до мами з тою легкістю й до­вірою, що раніше, перестав. Помічає навіть, як почервоніла мати і як здригнулася її рука на підозріле бабусине запитання, чи не у гості вона йде.

Є, втім, відмінність у зображенні матері в спогадах, де Харитон намагається певним чином витворити чи хоч пом'якшити образ її, – та у його снах, де він імовірно постає більш об’єктивним, («...зав'язали мені світ сво­їм арештантом... Я ще жить хочу...» і т. ін.). Адже сни дитини ближчі до реальності, ніж сни дорослої людини, ускладнені всілякими додатковими враженнями. "

Недитячим прозрінням є цей переповнений болем, мукою сон. У ньому є прекрасні реалістичні портрети батькових дру­зів. Сон сповнений багатозначної, символіки: тут і обважнілі від щедрого нектару бджоли, які гинуть, невмовкне тривожне "бамкання" давно онімілих дзвонів, прощальні голоси яких хлопчик чув коли їх поскидувано з дзві­ниць, і підпалені божевільною бабою Палазею копиці, які «...посунули на село. І вже над ни­ми кружляли не лелеки, а червоно-гарячий півень з жариною у дзьобі...» Тільки в поета могло такими образами відгукнутися серце на ті трагедії, яких зазнав його народ у 30-і роки і які передували новим трагедіям воєнного часу.

Але найвагоміше художнє передбачення містить образ батька, яким несподівано явився він Харитонові: «Він стояв під берестком посеред нашого двору, притулившись до нього широкими плечима та склавши руки на грудях, і дивився на повінь байдужими напів­заплющеними очима – там слалися чорні над прозорим розливом дими і гоготіло полум'я» [47, с.115].

«...Тільки пам'ять залишається... пам'ять... як вишневий цвіт», – занотував колись у своєму записнику Григір Тютюнник. Справді, непо­вторним дивоцвітом живуть у нашій пам'яті його правдиво-схвильовані твори, що, мов живі, промовляють до розуму й серця кожного читача [37, с.39].

Проза Тютюнника, що постала з глибин на­родного досвіду, засвідчує оригінальність і непересічність таланту письменника. Через те без вдумливого прочитання і осмислення творчого доробку прозаїка наші уявлення про вітчизня­ну літературну історію другої половини мину­лого століття, наші судження про неї будуть неповними.

Тож варто наголосити на тому, що Григір Тютюнник написав твори, які стосувались його життя, переживань, почуттів в дитинстві. І хоч герої творів – діти, проте з стійкою і загартованою юною душею та життєвою позицією.

Поиск по сайту: