Механізм захлопування

Назва

Наукову видову назву (muscipula) перекладають з латини як «мишоловка», ймовірно через помилку ботаніка, принаймні, так прийнято вважати.

Квітка венериної мухоловки Листок венериної мухоловки

Плоди венериної мухоловки

Українську назву вид отримав на честь Венери — римської богині любові та рослин. Англійська назва виду (англ. Venus's-flytrap, або Venus flytrap, або Venus' flytrap) відповідає українській.

Біологічний опис

Пастка утворена краями листка.

У природі харчується комахами та павуками, іноді можуть потрапляти молюски (слимаки). Росте у вологому помірному кліматі на Атлантичному узбережжі США (штатів Флорида, Північна та Південна Кароліна, Нью-Джерсі). Є видом, який культивується в декоративному садівництві, може вирощуватися як кімнатна рослина^[2].

Венерина мухоловка — невелика трав'яниста рослина з розеткою з 4 — 7 листків, які ростуть з короткого підземного стебла. Стебло — цибулеподібне, листя розміром від трьох до семи сантиметрів, залежно від пори року, довгі листи-пастки зазвичай формуються після цвітіння.

Росте в ґрунтах з недостатньою кількістю нітрогену, тобто болотах. Недостатність азоту стала причиною появи пасток: комахи є джерелом нітрогену, необхідного для синтезу білків. Венерина мухоловка належить до нечисленної групи рослин, здатних до швидких рухів.

Прискорена зйомка захлопування листа після стимуляції чутливих волосків

Механізм захлопування

Механізм захлопування листка залежить від складної взаємодії між його еластичністю, тургором та ростом. У відкритому стані частини листка відігнута назовні, в закритому — всередину, формуючи порожнину, вихід з якої закрито волосками. При стимуляції цих волосків або шипів, переважно, в результаті руху іонів кальцію утворюється електричний імпульс, який поширюється по листку та стимулює клітини в лопатях і в середній лінії листа. Існують дві альтернативні гіпотези ефекту цього імпульсу. За однією з них ці клітини швидко виділяють іони гідроксонію в клітинні стінки, розпушуючи та викликаючи їх швидке набухання шляхом осмосу. Згідно з другою гіпотезою, клітини у внутрішніх шарах лопатей та середній частині листка швидко секретують інші іони, вода також виділяється в результаті осмосу, що призводить до колапсу клітин.

Якщо здобич не змогла звільнитися, вона продовжує стимулювати внутрішню поверхню лопатей листка, викликаючи ріст клітин. Зрештою, краї листків змикаються, повністю закриваючи пастку та формуючи «шлунок», в якому відбувається процес перетравлення. Травлення каталізується ферментами, які секретуються залозами в лопатях. Цей процес займає приблизно 10 днів, після чого від здобичі залишається тільки порожня хітинова оболонка. Після цього пастка відкривається і готова до нової жертви. За час життя пастки в неї в середньому потрапляє три комахи.

Повитиця європейська (перстенець, сплітачка, хмелинка; Cuscuta europaea) — однорічна безхлорофільна паразитна рослина родини повитицевих. Стебло нитковидне (до 1 мм завтовшки), витке, розгалужене, зеленаво-жовте до червонаво-жовтого, без листя і коріння (прикріплюється до інших рослин, з яких тягне поживні речовини, присосками — гаусторіями). Квітки дрібні, майже сидячі, правильні, двостатеві, п'ятичленні, зібрані в щільні головчасті суцвіття; віночок — з лійковидною трубочкою, рожевий або блідо-рожевий, лопаті його тупі, трохи коротші за трубочку. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення

Повитиця європейська росте по всій території України. Паразитує на багатьох культурних і дикорослих трав'янистих рослинах — на кропиві, хмелі, коноплях, конюшині, люцерні, виці, лаванді тощо, іноді — на кущах і молодих деревах.

Сировина

Для виготовлення ліків використовують сушену траву повитиці (Herba Cuscutae euroраеае). Заготовляють під час цвітіння рослини. Сухої трави виходить 14—15%. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Трава повитиці містить глікозид кускутин, дубильні речовини (до 6%), фітостерин, флавони, флобафени, лей-коантоціани, вуглеводи та інші речовини.

Поиск по сайту: