Як же він росте? Цей отруйний Петрів хрест

Рослина — багаторічна, тіньовитривала. Росте поодиноко; цвіте у квітні-травні (запилюється частіше джмелями). Вигляд рослини показаний на ілюстрації. А росте Петрів Хрест так: від добре розгалуженого кореневища з біло-рожевими м’ясистими лусками відростає квітконосне стебло 8-25 см заввишки, вкрите лускуватими листками. Як і вся рослина, листки не мають хлорофілу. У верхній частині квітконосних пагонів квітки утворюють густі однобічні китицевидні суцвіття. Квітки досить великі, пониклі, з дзвониковидною оцвітиною, з чотирма тичинками та однією маточкою. Плід — коробочка, яка містить дуже багато дрібних насінин, що розносяться вітром.

Гніздівка звичайна

Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) — трав'яниста рослина родини Орхідні (Orchidaceae).

Наукове значення

Євросибірський вид на південно-східній межі суцільного ареалу.

Морфологічна характеристика

Багаторічна трав'яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Стебло світло-буре. Листки лусковидні. Квітки жовтувато-бурі, досить великі, з медовим ароматом, зібрані у довге китицевидне суцвіття. Цвіте у червні — липні. Плодоносить у серпні — вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участю гриба. Надземний пагін розвивається на 9- 10-й рік і через два місяці після цвітіння всихає. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню ґрунту і тоді квітки запліднюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці. Сціофіт. Мезофіт.

Поширення

Закарпаття, Українські Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп — спорадично, у північній частині Лівобережного Степу, в Криму (переважно в гірських районах) — рідко. Вид поширений у Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Малій Азії, Західному Сибіру.

Місця зростання

Тінисті листяні, мішані, рідше соснові ліси, переважно в місцях з розрідженим трав'яним покривом серед опалого листя або хвоїнок.

Чисельність

Локальні популяції трапляються спорадично; рослина зростає поодинці або невеликими групами. Спостерігається тенденція до скорочення.

Причини зміни чисельності

Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на букети.

Заходи охорони

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється на території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний), Криму, а також багатьох заказників і пам'яток природи. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

Роси́чка (Drosera) — рід багаторічних болотяних комахоїдних рослин з родини росичкових. На листках, зібраних у прикореневу розетку, розташовані волоски, кожен із яких має на кінці велику яскраво-червону головчасту залозку. Залозки виділяють секрет — клейку блискучу краплинку, схожу на росяну (звідси й назва — росичка). До волосків прилипають дрібні комахи. Потім листок згинається таким чином, що численні сусідні волоски огортають жертву та поступово перетравлюють її. До флори України належать лише три види, поширені переважно на мохових болотах Полісся: росичка круглолиста (D. rotundifollia L.), росичка англійська (D. anglica Huds.) і росичка середня (D. intermedia Hayne). Два останні види занесені до Червоної книги України й мають категорію ІІ (вразливі). Зустрічаються на сфагнових болотах Полісся, Карпат і Лісостепу^[1].

Поиск по сайту: