Тема 15. Послуги торгівлі, громадського харчування, послуги ринків

Роль послуг торгівлі та громадського харчування, послуг ринків, їх структура та значення для населення. Основні нормативно-технічні документи, що регламентують їх надання. Характеристика основних видів послуг торгівлі та громадського харчування, послуг ринків: послуги роздрібної торгівлі; послуги оптової торгівлі; закупочні послуги; послуги маркетингу; послуги харчування; послуги щодо виробництва кулінарної продукції та кондитерських виробів; послуги з організації споживання та обслуговування; послуги з реалізації кулінарної продукції; послуги з організації дозвілля; послуги сільськогосподарських ринків; послуги речових ринків. Шляхи удосконалення послуг торгівлі та громадського харчування, послуг ринків та підвищення їх ефективності. Повнота надання послуг торгівлі та громадського харчування, послуг ринків та контроль їх якості. Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація Торгівля — це сфера обігу товарів на ринку, включаючи комплекс підприємств, які спеціалізуються на виконанні торгово-посередницьких операцій, виконуючи двояку функцію: облік вартостей (зміна форм вартостей); доведення товарів до сфери споживання, тобто є посередником між товаровиробником і споживачем. Торгівля впливає на споживання окремих соціально-економічних груп населення, структуру особистого споживання. Громадське харчування — це підгалузь торгівлі, яка спеціалізується на виготовленні продуктів харчування, придатних до споживання або продажу, і обслуговування процесу споживання. Основні задачі торгівлі та громадського харчування — досягнення збалансованості попиту та пропозиції на ринку предметів споживання, задоволення попиту споживачів при високій якості обслуговування і мінімальному рівні витрат, пов’язаних із процесом обігу продукції. Органи місцевого самоврядування, комітети по торгівлі та громадському харчуванні здійснюють: · аналіз стану торгівлі та громадського харчування, прогнозування їх розвитку на основі вивчення попиту та пропозиції товарів;95 · контроль за виконанням власниками торговельних підприємств зобов’язань щодо збереження товарного профілю, забезпечення асортименту товарів, у тому числі першої необхідності; · участь у роботі з приватизації, демонополізації та створення конкурентного середовища в торгівлі та громадському харчуванні; · контроль через інспекцію з торгівлі за додержанням норм та правил торгівлі, якості та безпечності торгівлі на підприємствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності; · сприяння в організації і проведенні ярмарків з роздрібної торгівлі товарами народного споживання. Основні показники торгівлі та громадського харчування: обсяг та структура роздрібного товарообігу; рівень та структура витрат обігу; прибуток та рентабельність; коефіцієнти обігу коштів. Роздрібний товарообіг — один із найважливіших показників соціально- економічного рівня держави. Його обсяг відображає рівень життя населення. Під роздрібним товарообігом розуміють обсяг реалізації товарів і послуг населенню та другим споживачам у грошовому вираженні. В організації торгівлі та громадського харчування першочергове значення належить вивченню попиту. Під попитом населення розуміють форму виявлення потреби. Платоспроможний попит — це частина потреб населення в товарах і послугах, забезпечених грошовим еквівалентом на визначений період часу. Обсяг попиту визначається сумою грошей, яка є на руках населення і може бути спрямована на закупівлю товарів і послуг. Структура попиту — це розподілений попит на продовольчі та непродовольчі товари, а також за укрупненими товарними групами або ж у детальному асортименті. Розрізняють такі види попиту, як реалізований — попит, який супроводжується купівлею товарів; незадовільний попит у разі відсутності в даний момент його в продажу. Формувальний — попит на товари ще тоді, коли товар готується до вироблення. Реалізований та незадовільний попит у сумі становлять дійсний попит.96 Вивчення попиту здійснюється різними методами. Так, для вивчення реалізованого попиту населення використовується балансовий метод. Цей метод використовується для визначення обсягу та асортименту структури реалізованого попиту. Він заснований на формулі товарного балансу: Рт = Зтм + Пт – Дв – Зк, де Рт — реалізація товарів за період вивчення; Зтм — залишок товарів на початок періоду; Пт — поставка товарів за період вивчення; Дв — документовані витрати товарів, непов’язаних із продажем покупцям; Зк — залишок товарів на кінець періоду. Для вивчення незадовільного попиту використовуються коефіцієнти задовільного попиту, які показують ступінь його задоволення на товари достатнього попиту. Якщо цей коефіцієнт менший 1, незадовільний попит розраховується за формулою Рнп = (1 – K) Пф, де K — коефіцієнт задоволення попиту (у відсотках або у відносних числах); Пф — фактичний продаж за період вивчення. Формувальний попит вивчають за допомогою таких методів, як виставки-огляди, виставки-продажі, конференції покупців, дегустації, опитування та ін. Формування та розвиток попиту населення на товари та послуги визначають різні фактори: · економічні — величина ВВП, рівень і структура грошових доходів населення, обсяг і склад товарної пропозиції, рівень і співвідношення цін на товари та ін.; · соціальні — соціальна структура суспільства, розвиток соціальних фондів, культура споживання та ін.; · демографічні — чисельність населення та його склад, чисельність і склад сімей, процес міграції населення;97 · природно-кліматичні та національно-історичні умови, традиції та ін. Прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування Торгівля поділяється на оптову та роздрібну. Оптова — це продаж товарів з метою виробничого використання або для наступного вигіднішого перепродажу. Роздрібна торгівля — це реалізація товарів населенню для остаточного споживання. В умовах переходу до ринкових відносин однією з найпоширеніших форм організації масової торгівлі є ринки (продовольчі, речові, змішані). Громадське харчування організовується у формі їдалень, кафе, закусочних та інших пунктів харчування. У прогнозуванні торгівлі та громадського харчування використовується система показників: · обсяг загального товарообігу, в тому числі обігу роздрібної торгівлі, громадського харчування, оптової торгівлі, виручка від реалізації послуг населенню; · обсяг продажу продовольчих та непродовольчих товарів; · валовий дохід від господарської діяльності; · прибуток від реалізації; · товарні запаси в роздрібній торгівлі на кінець року (в млрд грн та днях товарообігу); · утрати по заготівлі, збереженню, переробці та реалізації в цілому та за окремими товарами (наприклад, за картоплею та овочами); · витрати обігу за видами втрат (на оплату праці, відрахування на соціальні потреби та ін.); · середньооблікова чисельність працюючих та ін. При прогнозуванні обсягу товарообігу враховується обсяг торгівлі, який склався, та фактори, що впливають на обсяг обігу. Найважливішими факторами, які впливають на обсяг роздрібного товарообігу (в торгівлі та громадському харчуванні), є доходи населення та їх розподіл на98 товарні і нетоварні витрати; платоспроможний попит населення; рівень та динаміка цін. Обсяг роздрібного товарообігу встановлюється як сума купівельного фонду населення та обігу по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам за виключенням купівлі товарів за межами торговельної мережі і розраховується за формулою: Тр = (Фн + Мр) – Ом – Он, де Фн — купівельний фонд населення; Мр — обіг по реалізації товарів підприємствам, установам та закладам; Ом — обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі; Он — інший обіг. Купівельний фонд населення визначається за даними балансу грошових доходів населення шляхом відрахування від загальної суми платоспроможного попиту населення витрат на оплату послуг. Обіг по реалізації товарів підприємствам, закладам та установам встановлюється за даними про контингент, який обслуговується цими закладами, та витрат коштів на харчування за встановленими нормами. Обіг по продажу товарів поза межами торговельної мережі — це купівля товарів у кооперації, колективних господарствах, колгоспному ринку. Це продаж населенню палива, лісу, дач тощо. Розмір цих продажів визначається за аналізом звітних матеріалів та факторів, які можуть впливати на продаж у майбутньому. При прогнозуванні структури товарообігу враховується значна кількість факторів, таких як обсяг і структура товарної пропозиції; норми потреб найважливіших видів продовольчих та непродовольчих товарів у розрахунку на душу населення або на сім’ю; структура населення за статтю, віком, характером зайнятості, місцем проживання; розподіл населення по містах і селах, по різних природно-кліматичних зонах; розподіл доходів за групами населення; рівень та співвідношення цін на окремі види товарів і їх динаміка тощо.99 Структура товарообігу — це співвідношення у продажу товарів за групами, зокрема продовольчих і непродовольчих, яка визначається з прогнозних оцінок структури попиту населення на товари. При прогнозуванні обсягу та структури роздрібного товарообігу використовуються матеріальні баланси товарів (муки, круп, олії, риби, цукру, тканин, взуття, меблів), які складаються з двох частин: прибуткової (перехідні запаси, виробництво, імпорт) і витратної (ринковий фонд, промислова переробка, промислове споживання, потреби держбюджетних організацій, громадських установ, експорт, запаси, інші споживачі). Потребу в новому будівництві торговельних підприємств визначають за формулою: Пн = По – Н + В – Пр, де По — загальна потреба в мережі підприємств (торговельна площа, кількість місць, кількість підприємств); Н — фактична наявність мережі підприємств на початок передбачуваного періоду; В — очікуване вибуття підприємств у передбачуваному періоді; Пр — приріст торговельної площі або числа місць на діючих підприємствах за рахунок їх реконструкції. Загальна потреба в мережі підприємств на кінець передбачуваного періоду визначається відповідно до розрахункових нормативів і чисельності населення в цей період. Показники діяльності громадського харчування — це обсяг товарообігу громадського харчування і обсяг випуску продукції. У свою чергу обсяг товарообігу громадського харчування — це виручка від продажу населенню продукції власного виробництва і покупних товарів. Обсяг випуску продукції визначається за формулою Оп = ЧсСД, де Чс — число споживачів; С — кількість страв на людину;100 Д — дні роботи підприємств. Обсяг випуску продукції обґрунтовується розрахунками потужностей кухні і можливостями обідніх залів. Для вдосконалення громадського харчування необхідно приватизувати його; зміцнювати матеріальну базу; впроваджувати індустріальну технологію; створювати заготівельні підприємства; збільшувати мережу столових у школах, вузах, технікумах, інших місцях роботи; дбати про якість страв; шукати способи виробництва біологічно чистої продукції, допомагаючи природі, брати від неї стільки, скільки вона в змозі дати. Попит населення тісно пов’язаний зі зміною цін. У цьому випадку розраховують коефіцієнт еластичності попиту відносно зміни ціни за формулою: Ке = Зп/Ц, де Зп — відсоток зміни продукції, яка користується попитом; Ц — початкова ціна. Коефіцієнт еластичності попиту різний по окремих товарах і залежить від взаємозаміщення, питомої ваги у витратах споживача (чим вища питома вага товарів у загальному обсязі товарних витрат, тим вище буде коефіцієнт еластичності), ступеня першочергової необхідності (на медикаменти цей коефіцієнт невисокий, на коньяк — значний). Для прогнозування товарного забезпечення роздрібного товарообігу велике значення мають прогнози зовнішнього ринку, зовнішньої торгівлі України, валютного курсу, митної політики держави. Ефективність роздрібної торгівлі В умовах переходу до ринкових відносин протягом останніх років основна увага зосереджується на економічній ефективності торгівлі. Показники, які характеризують результати економічної діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізованих торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з товарообігом, витратами обігу, валовим доходом, основними фондами та оборотними коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх101 рівнях: галузь, регіон, торговельна організація, об’єднання, підприємства. Як відомо, економічна ефективність заснована на принципі отримання максимальних обсягів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших витратах. Статистична інформація свідчить про те, що протягом останніх років торгівля є збитковою галуззю. В цілому по Україні витрати обігу перевищують валовий дохід. Так, на одного працівника торгівлі припадає в середньому трохи більше 3000 грн. річного обсягу роздрібного товарообігу. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, буде очевидним ступінь збитковості торгівлі. Студентам слід зауважити, що від реалізації товарів у половини торговельних підприємств немає прибутку, але балансовий прибуток у цілому по галузі дорівнює приблизно 5% роздрібного товарообігу. Він створюється за рахунок позареалізаційних доходів, які є джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств. В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує річний обсяг роздрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі. Останніми роками скорочення купівельної спроможності населення призвело не тільки до спаду роздрібного товарообігу, а й до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами. Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсотки ставки за банківський кредит, зростання вартості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власником основних фондів. Слід зауважити, що на відміну від економічної соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно.102 Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування. Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, невибагливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку. Необхідність державного регулювання торгівлі виникла як наслідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого. Регулювання роздрібного товарообігу Вивчаючи це питання, студенти мають знати, що основою для планового регулювання роздрібного товарообігу є насамперед купівельні фонди населення, тобто сума грошових доходів, які можуть бути використані для придбання різних товарів. Купівельний фонд населення розраховують на основі балансу грошових доходів і витрат, які хоч і не повністю відображають всієї суми доходів, зокрема натуральних, проте є найбільш дієвим засобом установлення платоспроможного попиту. На основі балансу визначають загальний розмір грошових доходів населення і суми нетоварних витрат, що служить основою для розрахунку купівельного фонду, який дорівнює різниці між сумою грошових доходів населення і його нетоварних витрат. За допомогою зазначеного балансу планові органи мають можливість установити співвідношення між грошовими доходами і витратами. Виявити структуру витрат і розмір доходів, які спрямовуються на купівлю товарів, тобто платоспроможного попиту населення, і ряд інших соціально-економічних показників. На основі балансу визначається рівень забезпечення населення готівкою грошової маси, задаються основні параметри для розрахунку показника емісії грошей. Для розробки балансу грошових доходів і витрат використовують дані Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики103 України, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, інших позабюджетних державних та суспільних фондів, які є учасниками готівкового грошового обігу. Методика розрахунку окремих статей балансу здійснюється окремо за доходами і витратами. До доходів робітників і службовців підприємств і організацій включають фондові доходи населення, одержані за результати праці від державних, кооперативних, спільних, орендних, акціонерних, приватних, громадських та інших установ і закладів, фондів, прибутків від підприємницької діяльності. Таким чином, обсяг роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі повинен відповідати купівельному фонду населення, скоригованому в зв’язку з переміщенням грошей закупками на колгоспному ринку і в комісійній торгівлі, а також обсягу запланованого дрібного опту.

Поиск по сайту: