Сутність економічної системи

Зміст

Вступ………………………………………………………………….3

І. Економічна система: сутність та структура…………………...5

1.1. Сутність економічної системи………………………………..............5

1.2 Структура економічних систем……………………………….9

ІІ. Типи економічних систем:…………………………………………….10

2.1. Традиційна економічна система………………………………………10

2.2. Командно-адміністративна економічна система……………………12

2.3. Ринкова економічна система………………………………………….13

2.4. Змішана економічна система…………………………………………17

ІІІ. Перехідні економічні системи………………………………………...21

3.1. Поняття перехідної економічної системи…………………………….21

3.2. Типологізація перехідних економічних систем……………………..22

3.3. Особливості функціонування перехідної економічної системи України………………………………………………………………………………23

Висновки…………………………………………………………………….26

Список використаної літератури………………………………………...28

Вступ

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система – це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Предметом дослідження в роботі є типи економічних систем, їх поняття та стуктура.

Метою курсової роботи є – розкрити поняття економічної системи, її структуру та навести приклади функціонально-історичних типів.

Безпосередній об'єкт вивчення в даній курсовій роботі – це вивчення специфіки економічної систему суспільства.

Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини. Останнє виявляється через економічну поведінку суб’єктів господарювання.

Економічна система є сукупність взаємопов’язаних та впорядкованих елементів економіки, що в цілому складають економічну структуру суспільства.

Без системного характеру економіки не могли б відтворюватися (постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичне осмислення економічних явищ та процесів, не могла б бути сформована ефективна та скоординована економічна політика.

Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об’єк-тивних економічних законів, так і суб’єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.

І. Економічна система: сутність та структура

Сутність економічної системи

Економіку можна інтерпретувати як сферу людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання. В такому виді її можна ототожнити з виробничими і техніко-економічними відносинами та сукупністю форм і методів регулювання їх взаємодії і розглядати як певну організовану сукупність. А сукупність певних елементів або підсистем і зв’язків між ними, якій притаманні такі ознаки цілісності як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, саморегуляція, загальна (кінцева) мета, є, власне, системою. Таким чином, національну економіку слід розглядати як багатопрофільну систему, яка має складну функціональну структуру.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також, у процесі регулювання такої діяльності.

Функціональна структура економічних систем передбачає виділення в їх структура таких функціональних елементів, як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва), цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання.

Функціональна типологізація економічних систем повинна розглядатися і з позицій рівневого аспекту, тобто на мікро та макрорівнях. Національна мікроекономічна система нами визначається як певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку окремих, первинних ланок господарського комплексу: підприємств, фірм, корпорацій, концернів тощо. У вузький інтерпретації національну мікроекономічну систему ототожнюємо з національною виробничою системою, до складу якої входять:

· ринок продуктів,

· ринок ресурсів,

· ринок грошей і валют.

Залежно від характеру конкуренції, ми виділяємо чотири найбільш типові моделі національної мікроекономічної системи:

· чисту конкурентну,

· чисту монополістичну,

· конкурентно – монополістичну,

· олігополістичну.

Залежно від ступеня державного впливу на процес розподілу і перерозподілу ресурсів виділяємо:

· чисті конкурентні національні мікроекономічні системи, в яких роль держави є незначною, а в теоретичному аналізі-повністю відсутньою;

· зміщані економічні системи, де спостерігається значний вплив держави;

· адміністративні, у яких розподіл ресурсів здійснюється виключно або майже цілковито державними методами;

· традиційні, для яких властивим є використання найрізноманітніших методів регуляції і розподілу ресурсів, включаючи і такі, що базуються на національних традиціях та архаїчних звичаях.

Історичний аналіз національних мікроекономічних систем дає змогу виділити такі типи, як доринкові, ринкові і постринкові, що різняться між собою, в основному, рівнем розвитку ринку та ринкових структур.

Національна макроекономічна система – це певна сукупність механізмів та інститутів в цілому. У вузькому розумінні національна макроекономічна система нами ототожнюється з національною макроекономічною ринковою системою. При умові широкої інтерпретації національної макроекономічної системи в її складі можна виділити такі підсистеми, які, взяті окремо, можна назвати так:

1. національна макровиробнича система, якою вважаємо національне макровиробництво в цілому;

2. національна макроринкова система;

3. національна макроцінова система;

4. національна макрогрошова система;

5. національна макрофінансова система;

6. національна система макроекономічного споживання і розподілу грошових доходів;

7. національна система макроекономічного регулювання.

Визначальною підсистемою внутрішньої структури національної економічної системи виступає система власності та ресурси, за кожним з котрих стоїть відповідний власник, отримуючи за реалізацією свого ресурсу дохід у певній грошовій формі.

Залежно від рівня усуспільнення власності, існують такі її типи:

· чиста приватна (власником є одна особа або його родина);

· корпоративна (власником майна є певна група осіб, ця власність формується на акційній основі, їй відповідає форма доходу-прибуток корпорацій, що містить в собі індивідуальний, персоніфікований дохід, дивіденди);

· суспільна чи державна власність.

Виходячи із співвідношення вказаних форм власності, прийнято виділяти історичні типи соціально-економічних систем. На першому місці стоїть докапіталістичний тип, якому властиві чисті приватні форми власності та просте товарне виробництво. Основними економічними ресурсами були земля і земельний власник як виробник. Капіталістичний тип характеризується партнерськими чи корпоративними формами приватної власності на матеріальні та капітальні ресурси, де панує промисловий капітал та класичне товарне виробництво. Посткапіталістичний тип сформувався в наслідок таких процесів, як:

· усуспільнення форм приватної власності, зокрема, корпоративної, акціонерної, збільшення ролі і ваги суспільної та державної форми власності;

· становлення та зростання фінансової, корпоративної та інтелектуальної форми капіталу; переростання товарного і ринкового виробництва у посттоварне і пост ринкове.

Феномену так званої соціалістичної соціально-економічної системи притаманна державна чи псевдосуспільна форма власності на ресурси. Постсоціалістичні перехідні соціально-економічні системи поступово доповнюються приватною власністю, хоча у багатьох із них ще тривалий час домінуватиме державна власність на капітальні та матеріальні ресурси виробництва.

Поиск по сайту: