Традиційна економічна система

Традиційна економічна система - це спосіб організації економічного життя, при якому земля і капітал знаходяться в спільному володінні племені, а обмежені ресурси розподіляються відповідно до тривало існуючими традиціями.

В умовах первісної громади регулярно налагодженого виробництва не було. Засоби існування видобувалися переважно шляхом збирання готових продуктів природи.

Для полювання та рибальства використовувалися примітивні знаряддя у вигляді каміння, палиці, кісток убитих тварин.

Процес добування їжі збиранням і полюванням привів людство до осмисленого землеробства у вигляді примітивною обробки ґрунту і посівів зерна і до скотарства у вигляді приручення диких тварин, а потім розведення в домашніх умовах. Іншими словами, сталася аграрна революція, яка породила постійно виробляє економіку.

Традиційною називають економіку найменш розвинутих країн, до яких, за класифікацією ООН, відносять Бенін, Бангладеш, Гаїті, Гамбію, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопію.

їх економіка має такі характеристики:

1. Базується на відсталій технології і переважно ручній праці. Вони не пройшли стадію індустріалізації.

2. Багатоукладність економіки (наявність натурально-общинних, дрібнотоварних форм організації виробництва).

3. Швидко зростає населення, високий рівень безробіття, основна сфера зайнятості - сільське господарство.

4. Значний вплив на економіку здійснює іноземний капітал.

5. В експорті переважає сировина та сільськогосподарська

продукція (за це їх називають „банановими республіками").

6. Існує кастовість, поділ людей на соціальні прошарки.

7. Держава відіграє активну роль у регулюванні економічних відносин, але при цьому існують корупція і хабарництво, несправедлива система оподаткування, недостатній розвиток освіти і соціальних послуг.

8. Важливу роль відіграють релігійні і культурні цінності, традиції та звичаї.

Вважається, що три чверті населення світу проживають в економічно відсталих країнах. Причини існування такої відсталості можуть бути об'єктивними та суб'єктивними. Вони визначаються історією розвитку та національними традиціями, географічним розташуванням, наявністю економічних ресурсів, соціально-політичними стосунками всередині країни, наявністю колоніального минулого, специфікою взаємовідносин з іншими країнами.

Традиційна (самодостатня) економіка ґрунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками визначали виробничу та інші види діяльності людей. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже неохоче сприймали технічний прогрес, нові форми економічних відносин, тобто все те, що визначає поступальний соціально-економічний розвиток суспільства. Хоча традиційні економічні системи притаманні далекому минулому, деякі їх риси і нині властиві слабко розвиненим країнам.

Найбільш характерними рисами традиційних економічних систем є те, що їм притаманне панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів, які є первинними порівняно з новими формами економічної діяльності. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ здійснюється за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці з найпростішими формами її організації та за наявності слабкорозвиненої інфраструктури. Наслідком такого стану основних складових традиційної економічної системи є соціально-економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення. Стійке зростання його чисельності порівняно з низькими темпами економічного розвитку супроводжується високим рівнем безробіття та низькою продуктивністю праці.

В сучасних умовах країни зі значними залишками традиційної економіки розвиваються під впливом іноземного капіталу, є постачальниками сировини та матеріалів для світового господарства, слугують ринками збуту готової продукції економічно розвинених країн світу.

Поиск по сайту: