Аналіз потенційних небезпек та шкідливих факторів виробничого середовища

Охорона праці та довкілля

Значення охорони праці в забезпеченні безпечних і здорових умов праці

Людина та її здоров'я - найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Закон України "Про охорону праці" визначає: "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організацій-но-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці".

Завдання охорони праці забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Стан охорони праці у Хрестищенському УБР проаналізуємо на основі окремих показників охорони праці приведених у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Стан охорони праці в Хрестищенському УБР

Зі здобуттям незалежності Україна першою серед республік колишнього Союзу РСР у 1992 р. прийняла Закон «Про охорону праці». Цей Закон уперше визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики у галузі охорони праці.

За роки, що пройшли після прийняття Закону, для реалізації цих принципів зроблено чимало.

Створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів, яка забезпечує функціонування цілісної системи державного керування охороною життя людей, у тому числі на виробництві, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем. Такі самі ради функціонують на місцях.

З 1994 p. у країні почата розробка Національної, галузевих, регіональних і виробничих програм поліпшення безпеки праці і виробничого середовища. В даний час реалізуються програми, розроблені до 2005 р.

Будь-який напрямок господарської діяльності здатний розвиватися, якщо він забезпечується наукою. Це має пряме відношення і до охорони праці. Ось чому Уряд, Верховна Рада і Президент визнали за необхідне створити всеукраїнський науково-дослідний інститут охорони праці, який чи не першим у країні одержав статус національного. Сьогодні серед працівників інституту 1 1 докторів наук, 25 кандидатів. Інститут ще не досяг високого світового рівня, але багато чого робить, прагне до цього.

Велика увага приділяється підвищенню рівня технічної безпеки виробничих об'єктів. Для рішення цих задач у країні створена мережа експертно-технічних центрів. У 2002 р. центри здійснили 27 тис. експертиз проектної документації, продіагностували 18 тис. одиниць устаткування підвищеної небезпеки, провели нав­чання з питань охорони праці майже 50 тис. працюючих, виконали ряд інших робіт.

У зв'язку з необхідністю систематичного поповнення і відновлення знань, у даний час розглядається питання про створення Інституту післядипломної освіти у сфері охорони праці на базі нині діючого Головного учбово-методичного центру Держнаглядохоронпраці.

Поступово стає на ноги система державного соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, що нині обслуговує понад 300 тис. потерпілих на виробництві і виплачує їм щорічно близько 900 млн. гривень.

Реалізується комплекс заходів для посилення державного нагляду за охороною праці, удосконалення і зміцнення його структури. Згідно з Указом Президента від 18.09.02 р. №834 на базі відповідного департаменту Міністерства праці утворений Державний комітет з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади.

Розробляється національне законодавство про охорону праці з використанням конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці, директив Європейського Союзу, налагоджуються більш тісні контакти в галузі охорони праці з Росією, Німеччиною, США, Великобританією, Білоруссю, іншими державами.

21 листопада 2002 р. Верховною Радою прийнята нова редакція Закону «Про охорону праці», що враховує десятилітній досвід його.

Аналіз потенційних небезпек та шкідливих факторів виробничого середовища.

Цикл будівництва свердловини включає наступні основні види робіт:

-підготовчі та будівельно-монтажні роботи;

-буріння й кріплення;

-випробування на приплив;

-демонтаж обладнання.

Безпечне виконання вказаних етапів робіт забезпечується за рахунок обов’язкового дотримування правил безпеки, приведених у діючих інструкціях та інших нормативних документах відносно до кожного виду робіт.

Найбільш небезпечні види робіт передбачається проводити під керівництвом особи, яка має право на їх проведення, достатній досвід роботи, добре знає порядок ведення таких робіт та вимоги охорони праці при їх виконанні.

При виконанні етапу робіт «Підготовчі та будівельно-монтажні роботи і демонтаж обладнання» найбільш небезпечними являються роботи по підйому вежі в вертикальне положення, монтаж та демонтаж на ній обладнання, опускання і підготовка її в транспортне положення для транспортування на іншу свердловину, а також монтаж (демонтаж) великогабаритного і важкого бурового обладнання з використанням вантажопідйомних механізмів.

Монтаж, демонтаж і транспортування вежі і бурового обладнання, а також їх ремонт повинні виконуватись у відповідності з вимогами інструкції завода- виробника, затвердженою схемою розташування бурового обладнання та фундаментів, охорони праці і під керівництвом відповідального працівника. Бурова основа та обладнання, яке знаходиться під напругою, під’єднується до контуру заземлення з допомогою металічних шин, а вежа обладнується блискавковідводом.

До проведення робіт по бурінню свердловини допускаються фахівці, які мають спеціальну освіту і практичний досвід роботи, а при бурінні похило- спрямованих свердловин бурова бригада повинна бути навчена згідно діючих інструкцій і регламентів бурінню похило-спрямованих свердловин.

Перед забурюванням свердловини необхідно провести пускову конференцію по ознайомленню з робочим проектом за участю всього складу бурової бригади і головних спеціалістів підрядної організації і щомісячно з членами бурової бригади проводити технологічні бесіди по підведенню підсумків роботи та особливості технології буріння свердловини.

Найбільш небезпечними видами робіт при виконанні етапу «Буріння і кріплення свердловини» являються спуско-підіймальні операції, збирання і розбирання КНБК, затягування ОБТ у бурову і викидання його на містки, роботи по заміні великогабаритного обладнання, яке вийшло з ладу, експлуатації бурових насосів, ліквідації інтенсивних газопроявлень, газових викидів і фонтанів, вантажно-розвантажувальні роботи та інші.

При виконанні спуско-підіймальних операцій найбільш небезпечними являються аварії, пов’язані з затягуванням талевого блока під кронблок з наступним обриванням талевого каната, падінням талевої системи, а можливе і падіння вежі. Для запобігання цього виду аварій роботи по спуску й підйому бурильної колони та обсадних труб повинні проводитися тільки при наявності справного протизатягувача талевого блока під крон блок і справної гальмівної системи лебідки та блокуючи пристроїв, а талевий канат повинен відповідати вимогам стандарту.

Бурова бригада повинна бути проінструктована і навчена безпечному проведенню СПО.

Роботи на висоті повинні виконуватися у відповідності з інструкцією з охорони праці для верхового робочого, а утримання люльки та помосту верхового робочого – у відповідності з інструкцією завода-виробника.

Роботи по спуску і цементуванню обсадних колон повинні проводитися під керівництвом відповідального працівника. Цементувальна головка до встановлення її на колону повинна бути опресована на тиск в 1,5 рази більший найбільшого розрахункового тиску.

Бурова вежа по умовах експлуатації відноситься до об’єктів, які потребують особливої уваги, оскільки піддається значним перемінним навантаженням від 0 до допустимого, що викликає необхідність підвищеного контролю за її експлуатацією.

Згідно з Правилами безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України, з метою підтримання безпечної експлуатації бурова вежа, кронблок, рама кронблока, підкронблочні балки піддаються огляду не рідше одного разу в два місяці механіком і буровим майстром, а також не рідше одного разу на рік – ретельному огляду спеціальною бригадою по огляду бурових веж в порядку, визначеному підприємством. Результати огляду за їх підписами заносяться в журнал перевірки технічного стану обладнання.

Крім того, стан вежі перевіряється:

- перед спуском обсадної колони;

- перед початком і після закінчення аварійних робіт, що вимагають розходжування прихопленої колони труб;

- після вітру із швидкістю 15 м/с для відкритої місцевості і 21 м/с – для лісової місцевості та в котловині;

- до початку і після закінчення пересування вежі;

- після відкритих фонтанів і викидів;

Результати перевірки технічного стану бурової вежі оформляються актом за підписом спеціалістів, що проводили огляд.

Після закінчення терміну експлуатації бурова вежа повинна піддаватися огляду спеціальною комісією за участю головних спеціалістів підприємства, представників органів Держгірпромнагляду України та спеціалізованих експертних організацій. Оцінка технічного стану повинна ґрунтуватись на результатах неруйнівного контролю та технічної діагностики. При позитивних результатах оцінки технічного стану комісією встановлюється строк подальшої експлуатації вежі, але не більше 5 років.

Після відпрацювання визначеного комісією терміну експлуатації бурової вежі здійснюється повторна оцінка її технічного стану. Термін експлуатації бурової вежі за результатами повторної оцінки не може перевищувати 3 роки. Після вичерпання встановленого комісією повторного терміну експлуатації бурова вежа повинна бути розібрана і обстежена. Всі болтові з’єднання несучих елементів металоконструкції бурової вежі після вичерпання повторного терміну експлуатації замінюються на нові. В подальшому оцінка технічного стану металоконструкції здійснюється через кожні 2 роки. Кількість повторних обстежень не обмежується і визначається технічним станом бурової вежі.

З метою покращення умов праці на буровій процес приготування бурового розчину передбачається максимально механізувати з використанням вантажопідіймальних механізмів, транспортера або навантажувального візка. Введення в буровий розчин змащувальних добавок і хімреагентів передбачається через систему очистки розчину у відповідності з правилами безпеки і інструкціями по безпечному їх використанню, а обслуговуючий персонал передбачено забезпечити засобами індивідуального захисту, виходячи з виду хімреагентів, які застосовуються.

При роботі буровими ключами, які використовуються для згвинчування і розгвинчування бурильних труб, не допускається наявність людей у радіусі дії цих ключів, що дозволить виключити можливість травмування обслуговуючого персоналу.

Для запобігання розриву нагнітальної і допоміжної господарчої ліній у процесі циркуляції та перекачуванням бурового розчину і хімреагентів бурові насоси та насоси для господарчих потреб обладнуються запобіжними пристроями.

Для забезпечення екстреного відключення бурових насосів пульт бурильника обладнується дублюючим вимикачем бурових насосів.

Таблиця 3.2 Аналіз потенційно-небезпечних факторів при газопроявах

Поиск по сайту: