ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Тема 5. Попит і пропозиція, їх взаємодія.

1. Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту. Крива попиту та фактори, що впливають на її зміщення.

2. Корисність і гранична норма заміщення на кривій попиту.

3. Надлишок споживача та фактори, що його визначають.

4. Цінова і нецінова еластичність попиту. Виміри еластичності попиту і їх значення.

5. Індивідуальна і ринкова пропозиція. Закон пропозиції. Крива пропозиції та фактори, що впливають на її зміщення.

6. Еластичність пропозиції та фактори, які її визначають.

7. Взаємодія попиту і пропозиції: ринкова рівновага.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Уподобання окремого споживача на ринку товарів визначають його бажання придбати товар, а бюджетні можливості в порівнянні з цінами — можливість придбання. Процес виявлення бажання та можливостей завжди відбувається в певний проміжок часу за інших незмінних умов. Такими є основні контури моделі в теорії попиту і пропозиції, що посідає одне з найважливіших місць у поясненні поведінки ринкових суб’єктів як на мікро-, так і на макрорівні. Функція, на якій базується модель попиту, має вигляд

, (5.1)

де Q_D — обсяг (величина) попиту на товар, одиниць за проміжок часу; P — ціна на товар, грош. од.

Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов.

Умови, в яких формується попит, характеризують середовище, в якому здійснюють свій вибір споживачі. Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару (5.1), вважаються:

— ціни товарів-замінників (P_I^C,..., P_N^C);

— ціни доповнюючих товарів (P_I^K, …, P_N^K);

— дохід споживачів (I);

— уподобання споживачів (М);

— очікування споживачів щодо змін на ринку (О);

— природні (зовнішні) умови споживання (Z).

Зазначені чинники (P_I^C,..., P_N^C; P_I^K,..., P_N^K; I; M; O; Z), що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких формується попит. Внаслідок їх впливу змінюється попит у цілому (або умови попиту). Не за кожним з них можна визначити кількісно міру впливу, але напрям змін — напевне.

Математичне дослідження моделі попиту здійснюється за функціональною залежністю, що враховує вплив одного з наведених вище чинників, найчастіше — цінової детермінанти (5.1). Таку залежність для певного товару можна вивести в результаті спостережень, якщо абстрагуватися від впливу інших детермінант (прийняти їх дію за незмінну). Попри всю різноманітність визначуваних таким чином конкретних функцій попиту їх об’єднує обернений характер залежності, а саме: зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Цю емпірично визначену залежність називають законом попиту. Графічно така залежність має вигляд лінії з від’ємним нахилом (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Лінія попиту

Якщо змінюється ціна товару, то спостерігається зміщення вздовж лінії попиту (а ® в), а якщо змінюється якась з нецінових детермінант — зміщення самої лінії попиту (D ₁ ® D ₂).

Ці зміни діагностуються по-різному і називаються, відповідно, змінами обсягу попиту та змінами умов попиту (або попиту в цілому).

Передбачення напряму і величини коливань попиту під впливом різних чинників здійснюється за допомогою спеціального показника — еластичності як міри реагування. Еластичність попиту характеризує ступінь реакції споживачів на коливання однієї з детермінант попиту, найчастіше кількісно визначеної: ринкової ціни товару, доходу споживача, ціни на взаємозв’язаний товар. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та доходом, перехресну еластичність, які кількісно визначаються коефіцієнтами.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту при зміні ціни товару на 1%. У загальному випадку

_. (5.2)

Оскільки обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни, то коефіцієнт цінової еластичності — величина від’ємна. Як правило, увага звертається на абсолютне значення коефіцієнта. Розрізняють попит нееластичний (Е_р < 1), одиничної еластичності (Е_р = 1) та еластичний (Е_р > 1). У разі абсолютної нееластичності (Е_Р = 0) лінія попиту розміщена паралельно осі ординат, у разі абсолютної еластичності вона паралельна осі абсцис.

Формула для обчислення Е_р така:

. (5.3)

Якщо процентні зміни ціни та обсягу попиту досить великі, тобто такі, що ведуть до істотного просування вздовж кривої попиту, наприклад, від а до b (рис. 5.2), то коефіцієнт Е_р обчислюється за формулою дугової еластичності. Для цього використовується:

;

. (5.4)

Цінова еластичність попиту впливає на обсяг загального виторгу від реалізації товару.

Сукупний виторг у будь-якій точці кривої попиту, наприклад, в точці А (рис. 5.2), можна визначити у вигляді площі прямокутника, утвореного перпендикулярами від даної точки з обома осями.

За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягу покупок і сукупного виторгу.

Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг (рис. 5.2, а). При зниженні ціни за нееластичного попиту попит зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає (рис. 5.2, в). За одиничної еластичності площі прямокутників однакові, оскільки зміни висот і основ компенсують одна одну (рис. 5.2, б).

Рис. 5.2. Взаємозв’язок ціни товару, еластичності та виторгу продавця

Існує загальне правило: якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напряму, що й ціна. За еластичного попиту напрями зміни цих величин протилежні.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (Х) на зміну ціни іншого товару (Y).

E_XY показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар Х за зміни ціни товару Y на 1%. Методика аналогічна (5.3) та (5.4). Для незалежних товарів E_XY = 0, для замінників E_XY > 0, для взаємодоповнюючих товарів E_XY < 0.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (E_I) характеризує міру реакції обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. E_І показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Методика аналогічна (4.3) та (4.4). Якщо Е_І > 0, товар вважається повноцінним; якщо Е_І < 0, товар вважається «неповноцінним».

Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (0 < E_I < 1) та предмети розкоші (E_I > 1).

Розглянемо фактори, що впливають на поведінку підприємства при прийнятті рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься для продажу на ринку.

Пропозиція (S) — це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Обсяг (величина) пропозиції (Q_s) — це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів. Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції

Q_SX = f (P_X, P_Y, P_Z, K, П, З, С,...), (5.5)

де Q_SX — обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу; Р_Х — ціна товару Х; Р_Y — ціни альтернативних (які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів; Р_Z — ціни на ресурси; К — технологія, використовувана при виробництві товару; П— податки і дотації; З — стабільність законодавства та визначеність правового поля; С — специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо);... — інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).

Рис. 5.3. Крива пропозиції Рис.5.4. Зміна пропозиції

Вважаючи вплив нецінових факторів незмінним, встановимо залежність пропозиції від ціни: Q_SX = f (P_X) — так званий закон пропозиції. Закон пропозиції визначає, що чим вища ціна товару, за інших незмінних умов, тим більше стимулюються виробництво і продаж саме цього товару. Відповідний графік — крива з додатним тангенсом кута нахилу.

Зміна ціни (від Р ₁ до Р ₂) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього, зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч — у противному разі.

Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни Е_S показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

. (5.6)

Коли Е_S = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни (це зображено вертикальною прямою).

Співвідношення Е_S = ¥ означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі Е_S < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо E_S > 1, то пропозиція еластична.

Рис. 5.5. Еластичність пропозиції

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

¾ мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантажен­ня виробничої потужності підприємства;

¾ характер застосовуваної технології;

¾ можливості мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення;

¾ фактор часу. Пропозиція реагує на зміну ціни зазвичай з певним часовим лагом. Тому еластичність пропозиції тим вища, чим більше часу має виробник для зміни обсягу пропозиції.

Рис. 5.6. Індивідуальна та ринкова пропозиція

Таблиця 5.1

Ринкова пропозиція 100 продавців

Перехід від індивідуальної до галузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтального додавання або через множення обсягу пропозиції товару найбільш типового продав­ця на загальну кількість продавців на ринку.

Крива функції ринкової пропозиції характеризується більш ви­сокою еластичністю порівняно з індивідуальними функціями про­позиції.

виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб’єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціно-
утворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

· дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

· однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв’язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

· прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

· відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку.

Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.

Рис. 5.6. Ринкова рівновага

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 5.6).

Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р ₁ > P_E) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну (Р ₁ < Р_Е) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.

Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 5.7). При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.

Рис. 5.7. Вплив попиту та пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціну
та рівноважну кількість товару на ринку

Поиск по сайту: