АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Історичні типи світогляду: міф, релігія

Читайте также:
  1. Історичні корені громадянського суспільства в Україні.
  2. Історичні передумови виникнення ревізіонізму
  3. Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві
  4. Історичні передумови та еволюція державного регулювання економіки.
  5. Історичні приклади
  6. Історичні типи релігійних вірувань
  7. Історичні типи стратифікації.
  8. Історичні форми колоніалізму
  9. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
  10. Походження моралі. Соціально-історичні теорії виникнення моралі.
  11. Природо-історичні умови підприємства

 

Найдавнішою формою світогляду вважається міфологія, яка по суті, була ровесни-цею самої людської історії.

Міфологія (від грец. mifos — оповідь і logos — слово, поняття, вчення) — форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку. Міфи існували у всіх народів світу. В духовному житті первіснообщинного

суспільства міфологія домінувала, виступаючи універсальною формою суспільної свідомості.

Міф —найдавніша форма духовної культури людства, яка об’єднала у собі початки знань, релігійних вірувань, політичних поглядів, різних видів мистецтва, філософії. Лише в пізніші часи ці елементи отримали самостійне життя і розвиток. Міф був єдиною універса-льною формою свідомості. Він відображав світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння тієї епохи, в яку створювався. У міфологічній свідомості закріплені поетичне багатство та мудрість різних народів.

Інтелектуальна своєрідність міфа полягає в тому, що думка виражалася в конкрет-них емоціях, поетичних образах, метафорах. У міфології зближувалися явища природи і культури, людські риси переносилися на навколишній світ, космос та інші природні сили, уособлювались, одушевлялись, олюднювались.

У міфології відсутні розмежування світу і людини, думки і емоцій, об'єктивного і суб'єктивного. Це цілісне світорозуміння, в якому різні уявлення сплетені в єдину образну картину світу, що поєднує реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку й емоції. Міфологічна свідомість втілювала колективний досвід осмислення дійсно-сті багатьма поколіннями. Для первісної людини міфи були не словом-оповіддю, а ймовір-ніше, словом-реальністю. Міфологічне світорозуміння передавалось передусім у колектив-них містеріях-діяннях (обрядах, танцях і т. д.). Міфи первісними людьми не розповідались, а колективно «переживались», «програвались», «відтворювались». Виступаючи синкре-тичною формою суспільної свідомості, міфологія включала в себе не тільки релігію, а й філософію, політичні теорії, науку, мистецтво, мораль.

Міф виконував різноманітні функції: минуле пов'язувалося з теперішнім і май-бутнім; формувалися колективні уявлення того чи іншого народу; забезпечувався зв'язок поколінь; міфологія закріплювала систему цінностей, підтримувала, заохочувала певні норми поведінки.

Із занепадом первіснообщинних форм суспільного життя міф як форма суспільної свідомості зійшов з історичної сцени. Але пошук відповідей на світоглядні питання не припинився. Цими проблемами зайнялися релігія і філософія — дві найважливіші форми світогляду.

Релігія (від лат. religio — благочесність, набожність, святиня, предмет культу) — така форма світогляду, в якій засвоєння світу здійснюється через його подвоєність на земний, природний, що відображається органами чуттів людини, і потойбічний — «небесний», надприродний і надчуттєвий. Специфіка релігії полягає в особливому характері її «другого» світу та його смислової ролі.

Природа релігійного світогляду складна і потребує глибокого вивчення. До недавнього часу його оцінка в радянській літературі спрощувалась; він трактувався як система «невігласних» уявлень про світ і людину. Але релігія — це явище духовної культу-ри, форма ідеології, що має соціальну природу та функції. Релігія — явище багатопланове і багатозначне. Вона породжена специфічними закономірностями розвитку суспільства.

 

- 1 -

Сьогодні, незважаючи на наукові досягнення, які, здавалось би, заперечують її світоглядні

положення, релігія продовжує бути великою соціально організованою й організуючою силою в світі. Це значною мірою пов'язано з тим, що вона по-своєму відображає великий реальний життєвий досвід людства, зберігає систему емоційно-образних уявлень і переживань, цінностей, норм життя, моральних ідеалів, які так потрібні сучасному людству. За допомогою обрядовості релігія культивує людські почуття любові, добра, терпимості, співчуття, милосердя, обов'язку, справедливості. Але в релігійному світогляді можуть відображатися і протилежні настрої, ідеї: фанатизм, вороже ставлення до людей іншої віри тощо.

 

 

- 2 -


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)