Природо-історичні умови підприємства

Зміст

Вступ..................................................................................................................

1.Обєкт та предмет досліджень........................................................................

2.Методика досліджень.....................................................................................

3.Природо історичні умови підприємства.......................................................

4.Обсяги лісогосподарських заходів................................................................

5. Характеристика Лісового фонду підприємства...........................................

6.Результати польових досліджень..................................................................

Висновки...........................................................................................................

Список використаної літератури......................................................................

Додатки..............................................................................................................

Вступ

Лісові формації як геологічно найдавніший і найпродуктивніший тип рослинності відігравали і відіграють пріоритетну екологічну роль в, еволюції біосфери та підтриманні її природного стану. Ця роль особливо відчутна в сучасний технологічний період, коли почав порушуватись киснево-вуглецевий баланс на Землі, коли від антропогенних чинників порушився породний склад лісів, зазнала змін їх вікова структура, катастрофічно продовжує зменшуватися площа лісових ландшафтів планети. Лише в Україні, зокрема у Карпатах, за останні 100 років - вдвічі.

Ліс, як відомо, - це могутній природний фактор, який впливає на всю природу: клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку. За різноманітністю будови, силою впливу на природне середовище лісові масиви проявляють себе як найскладніше і наймогутніше рослинне угрупування, яке впливає на гідрологічний і кліматичний режими, ґрунтоутворення, флору і фауну.

Понад половини площі лісового фонду України - це ліси штучного походження зі зниженою природною ценотичною структурою. Істотні кількісні та якісні трансформації у структурі лісового біому в окремих районах зумовили екологічну дестабілізацію середовища. Тому важливим екологічним і соціально-економічним завданням є збільшення лісистості, забезпечення сталого розвитку лісових екосистем, поліпшення їх екологічного та соціального значення.

Для уникнення загрози подальшого виснаження лісових багатств і зменшення лісистості, погіршення екологічної ситуації в Україні необхідним є проведення системи лісогосподарських заходів, спрямованих на охорону генетичного різноманіття лісових екосистем, своєчасне застосування біологічних методів боротьби з хворобами та шкідниками лісу; збереження природного відновлення головних лісотвірних порід; відтворення змішаних біологічно стійких лісостанів, спроможних добре виконувати водоохоронні, ґрунтозахисні та санітарно-гігієнічні функції.

Поряд з тим важливо здійснити такі заходи: завершити залісення ярів, оголених пісків та інших непридатних для сільського господарства земель; поліпшити вікову структуру і санітарний стан лісів; підвищити продуктивність та біологічну стійкість лісостанів; добитися збалансованого, оптимального лісокористування та значного збільшення обсягів лісовідновних робіт.

Лісові насадження України періодично зазнають інтенсивного антропогенного впливу, який порушує природні функції лісових екосистем, значно збіднює їх біорізноманіття.

З метою відновлення видового та генетичного різноманіття лісових екосистем потрібно забезпечити:

· збереження цілісності і непорушності лісових масивів;

· впровадження за водозбірним принципом диференційованих систем ведення лісового господарства, залежно від цільового призначення лісів, та збереження їх біорізноманіття;

· використання у лісовому господарстві технологій, що сприяють збереженню і відновленню біорізноманіття: залишення насіннєвих дерев на лісосіках, введення дубу під намет лісу (посівом жолудів) за 1-3 роки до призначення в рубку похідних дерево станів;

· відтворення корінних біологічно стійких лісостанів у всіх лісах;

· збереження залишків незайманих лісів, а також цінних ділянок лісового фонду, які мають вагоме наукове або історичне значення;

· збереження та відтворення лісів, що виконують важливі захисні функції, створення протиерозійних насаджень на сильноеродованих землях сільськогосподарського призначення і дефляційно небезпечних;

· оптимізацію рекреаційного навантаження на лісостани, що сприятиме оздоровленню і збереженню лісів навколо міст та інших населених пунктів.

Необхідно поступово створювати на лісових землях різновікові за складом лісостани, які б за своїм видовим складом головних і супутніх порід максимально відповідали ґрунтово-кліматичним умовам місцезростання.

Природо-історичні умови підприємства

ДП “ Буське лісове господарство” Державного комітету лісового господарства України площею 25272 га розташований в північно-східній частині Львівської області на території трьох адміністративних районів: Кам’янка-Бузького, Буського та Золочівського.Контора підприємства знаходиться за адресою: 80500, Львівська обл., м. Буськ, вул. Січових стрільців, 39. ДП «Буське ЛГ» організовано в 1960р. на базі лісгоспу. Ліси, які входять в склад Буського ДП, до возз’єднання Західної України з Українською РСР, тобто до 1939р., були частково приватними. В 1939р. на базі приватних лісів організовано Буський лісгосп. В 1995р. Буський лісгоспзаг реорганізовано в Державне підприємство «Буське лісове господарство».

Площа лісів Буського держлісгоспу розподілена на Верблянське, Грабівське, Куткірське, Полоничне, Незнанівське, Ожидівське, Боложинівське, Соколянське лісництва. Держлісгосп має у своєму складі автоколону, гаражі, механізовані майстерні для ремонту і обслуговування техніки. Кількість працюючих перевищує 150 осіб.

Верблянське лісництво, загальною площею 3603 га, входить до складу.Державного Підприємства „ Буське лісове господарство” і розташоване в центральній його частині на території Буського адміністративного району.

Контора лісництва знаходиться в с.Вербляни Буського району Львівської області, на відстані 5 км від контори лісгоспу та 5 км від районного центру.

Територія лісництва розділена на 4 майстсрські дільниці.

Лісові масиви лісництва розташовані на території Східно - Європейської провінції Поліської підпровінції Луцько - Ровенського, Кам'янка - Бусько - Винниківського і Рава - Русько - Радехівсько - Бродівського округу.

Клімат району помірно-континентальний. Характеризується слабкими коливаннями температур, відсутністю сильних морозів, значною кількістю опадів, досить високою вологістю повітря, незначною кількістю сонячних днів.

Кліматичні фактори, які негативно впливають на ріст і розвиток деревних порід наступні: ранні і пізні заморозки, проливний характер опадів, занадто висока вологість в деякі роки, сильні вітри, які пошкоджують великі площі хвойних насаджень.

В цілому ж клімат лісорослинного району є сприятливим для успішного вирощування таких головних деревних порід: сосна звичайна (Pinus sylvestris), дуб звичайний (Quercus robur), вільха чорна (Alnus glutinosa). Територія району по характеру рельєфу являє собою рівнину з невеликою розчленованістю. Характерно для рельєфу являється чергування невеликих понижень (западин і боліт) з невисокими грядами.

Коротку характеристику кліматичних умов району, які мають значення для лісового господарства, приведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Кліматичні умови району розміщення Буського ДЛГ

Продовження таблиці 1.2

Ґрунтоутворюючими породами являються флювіогляціальні і древньо-алювіальні відклади. Невеликими площами зустрічаються лесові острови. Материнські породи, різноманітність їх механічного складу, коливання рівня ґрунтових вод обумовили розвиток і територіальне розміщення сучасного ґрунтового покрову.

Найбільш розповсюдженими на території держлісгоспу ґрунтами є:

- дерново-підзолисті, піщані і супіщані, займають підвищені участи флювіогляціальних плато;

- дерново-середньопідзолисті (займають пологі схили і невеликі рівнини);

- дерново-слабопідзолисті (приурочені до вершин горбів);

- дерново-підзолисті глеєві, які приурочені до понижень з близьким рівнем ґрунтових вод, особливістю цього типу ґрунтів являється те, що тут ґрунтоутворюючий процес комбінується з процесом заболочення, поступаючись останньому;

- муловато-глеєві ґрунти, зустрічаються в заболочених низинах, які зайняті, в основному, сінокосами або чорновільховими насадженнями;

- торфяно-глеєві ґрунти, які характеризуються наявністю поверхневого горизонту торфу потужністю до 50 см. Участи з такими ґрунтами зайняті в основному болотами, зрідка вільхою чорною У бонітету;

- торф’яники, характеризуються наявністю шару торфу потужністю більше 50 см., зустрічаються на відкритих болотах.

В цілому ґрунти району розміщення держлісгоспу сприятливі для вирощування ряду цінних деревних порід.

Територія держлісгоспу розташована в басейні рік Західний Буг і Полтва.

Рівень ґрунтових вод коливається в межах від 1,5 до 3 м. За вологістю більша частина ґрунтів відноситься до категорії вологих. Ерозійні процеси на території Буського ДП слабовиражені і зустрічаються дуже рідко.

Гідромеліоративні роботи на території держлісгоспу проводилися з 1962 р. по 1980 р. Пізніше проводився лише догляд за існуючою гідромеліоративною сіткою.

Ліси держлісгоспу в основному представлені свіжими, вологими і сирими сугрудами (84,5%), а також свіжими, вологими і сирими суборами (10,9%).

В загальному по держлісгоспу площа борових типів лісу становить (0,32%), суборових (11,23%), сугрудових (84,72%) і грудових (3,73%). Основне місце в лісах держлісгоспу належить сосновим деревостанам.

В умовах свіжого субору (В₂) корінні деревостани двоярусні із сосни звичайної у першому і берези у другому, інколи дуба в другому. У вологих суборах (В₃) умови для росту сосни дещо гірші ніж у свіжих, її бонітет досягає другого, рідко першого класу. За будовою корінні деревостани двоярусні, причому породи в другому ярусі ростуть краще ніж в В₂. Коренева система у сосни формується поверхнева, що є причиною її вітровалу в даних умовах.

Сугруди (С) становлять основну частину лісів, які об'єднують відносно родючі лісорослинні умови. Насадження утворені складними хвойно-листяними деревостанами, що сформувались на порівняно родючих дерново-слабопідзолистих ґрунтах. Корінні деревостани багатоярусні із сосною, березою, осикою, вільхою чорною, рідко ялиною в першому ярусі та дубом, грабом у другому і третьому ярусах. Крім цього, значну площу займають ліси із вільхи чорної.

Незначну площу займають грудові типи лісу (3,73%) на родючих ґрунтах із потужним гумусовим горизонтом. На них проростають насадження за участю дуба звичайного, ясена та вільхи чорної.

Серед усіх типів лісу найбільшу частку займають наступні:

С₂ ГДС - свіжий грабово-дубовий сугруд (13,3%);

С₃ ГДС - вологий грабово-дубовий- сугруд (28,2%);

С₃ ГСД - волога грабово-соснова судіброва (16,5 %);

С₄ Влч - сирий чорновільховий сугрудок (20,3%)

Територія району за характером рельєфу являє собою рівнину із незначною розчленованістю. За лісорослинним районуванням територія розміщення лісів підприємства відноситься до зони Малого Полісся, а за лісогосподарським - до Західноукраїнського лісостепового округу.

Поиск по сайту: