Фактори, що впливають на собівартість видавничої продукції

Існує ряд характеристик видань та умов їх випуску, які є найважливішими факторами впливу на собівартість книжки. До них відносяться обсяг, оформлення і тираж видань.

Обсяг і оформлення видання передусім впливають на розмір авторського гонорару, який може обчислюватися різним чином:

• за відсотком від продажної (відпускної) ціни видавництва. Такий вид платежів ще називають "роялті". Це може бути відсоток від фактично отриманої виручки; відсоток від реалізації, обчисленої за оптовою ціною видавництва; якась фіксована ціна за примірник;

• за фіксованою ставкою за авторський аркуш.

Роялті (англ. "королівські привілеї") - періодичний платіж за право користуватися ліцензією на товари, винаходи, патенти, нововведення, випуск книг, прокат фільмів; звичайно обчислюється у відсотках від вартості продажу.

У першому випадку автор фактично як би кредитує видавництво, отримуючи гроші потім, після реалізації книги. Це відкладені виплати і автор певним чином ризикує, тому теоретично сума гонорару при поаркушно оплаті повинна бути нижче, ніж при оплаті у відсотках, хоча на практиці при тій і іншій формі суми виплат, як правило, мало відрізняються.

При поаркушно системі оплати очевидна залежність авторського гонорару від обсягу видання. Те ж можна сказати відносно графічних робіт, редакційних і типографських витрат, якщо в основі їх формування лежить принцип оплати за одиницю об'єму - в авторських, видавничих, друкованих аркушах та ін Але і при обчисленні гонорару у відсотках від реалізації обсяг надає опосередкований вплив на суму витрат, оскільки він значною мірою визначає трудомісткість і матеріаломісткість видання.

Кількість і вид ілюстрацій також істотно впливають на собівартість видання, хоча цей вплив складніше виміряти. Це позначається на суму винагороди художників і дизайнерів і на друкарських витрати в тій мірі, в якій ілюстрації підвищують складність цих робіт. Наявність ілюстрацій, їх барвистість визначають часто-густо підвищені вимоги до паперу, тому й витрати на папір також залежать від оформлення видань.

На собівартість суттєво впливають зменшення обсягів книги, економічне оформлення видань, підвищення ємності друкованого аркуша. Але саме по собі зниження собівартості не завжди забезпечує підвищення прибутковості видання. Завжди треба пам'ятати про інтереси того, кому адресована книга, і, звичайно ж - від вимогах, які пред'являє книжковий ринок.

Використання більш дорогих сортів паперу збільшить собівартість видання, однак при цьому його продажна ціна також може бути збільшена, що дозволить не тільки відшкодувати зростання витрат за рахунок придбання дорогого паперу, але й забезпечити додатковий прибуток.

Тираж, як характеристика обсягу виробництва, є визначальним чинником у видавничому бізнесі, оскільки відображає величину витрачаються ресурсів, витрат факторів виробництва, виробленого продукту, попиту та пропозиції. Тираж дозволяє зрозуміти розподіл загальних витрат на витрати постійні та змінні витрати.

Постійні витрати залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, відповідно їх обсяг в собівартості одиниці видавничої продукції змінюється. В даний час общеіздательскіе витрати зберігають характер постійних витрат.

Змінні витрати - витрати, прямо пов'язані з кожною одиницею продукції, змінюються пропорційно обсягу, і в собівартості одиниці продукції їх значення не змінюється. У видавничій практиці це перш за все, витрат на папір і матеріали.

Сума постійних і змінних витрат дорівнює загальним витратам (у) на виробництво тиражу видання:

чу = а + bx,

де а - сума постійних витрат;

b - сума змінних витрат, що припадають на 1 екз.;

x - обсяг виробництва (тираж видання).

Постійні витрати відносяться до обов'язкових і оплачуються видавництвами незалежно від реальних обсягів виробництва і навіть при з відсутності. А коли видавництво виробляє і продає свою продукцію, вони залишаються незмінними. У той же час змінні витрати представляють собою тільки результат діяльності видавництва. Якщо видавництво нічого не виробляє, то ці витрати не виникають.

Якщо в початковий період росту тиражу конкретного видання змінні витрати швидко зростають, то надалі зростання їх сповільнюється за рахунок економії по окремих складових їх статтями, що обумовлено масовістю виробництва. Але так триває не до нескінченності. При суттєвому зростанні обсягів виробництва змінні витрати починають рости швидше, ніж діють фактори економії.

Постійні витрати можна розділити на дві частини. Перша в основному визначається масштабами видавництва. До неї відносятьсяамортизаційні відрахування, податок з майна, заробітна плата персоналу з нарахуваннями, орендні платежі, витрати на експлуатацію будинків, страхові внески та ін, тобто ті позиції, змінити які в короткий термін неможливо. Друга частина витрат - витрати на рекламу,підвищення кваліфікації співробітників, дослідження та інші подібні цілі - при необхідності можуть бути знижені.

Тираж видання різним чином впливає на постійні та змінні витрати.

Часто видавничі витрати, що входять до складу общеіздательской собівартості, ділять на прямі витрати і непрямі витрати.

Прямі витрати - витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, робіт, послуг; виробничі витрати, які включаються до собівартості продукції, у прямі витрати виробництва.

Непрямі витрати - витрати, які на відміну від прямих не можуть бути безпосередньо віднесені на виготовлення продукції.

До прямих витрат відносять витрати, які враховуються в собівартості конкретного видання: авторський гонорар, витрати наполіграфію, папір і матеріали, частину редакційних і комерційних витрат, пов'язаних з цим виданням, а також втрати від браку.

До непрямих витрат відносять ті, що не можуть бути віднесені до собівартості будь-якого видання: общеіздательскіе видатки, частина редакційних і комерційних витрат, прямо не пов'язаних з конкретним виданням. Раніше, коли існувала жорстка регламентація видавничої діяльності, непрямі витрати розподіляли пропорційно обсягу в обліково-видавничих аркушах. В даний час метод розподілу непрямих витрат законодавчо не закріплений, крім обліково-видавничих аркушів можуть використовуватися й інші бази для розподілу витрат (обсяг реалізованих видань або прямі витрати, пов'язані з виробництвом кожного друкованого видання). Однак на практиці і сьогодні основною базою розподілу непрямих витрат залишаються обліково-видавничі листи.

Поиск по сайту: