ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА САМОБУДОВУ

Згідно з частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Для нерухомості ця норма уточнена в наступній частині статті 331 ЦКУ:

«Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна)». І якби законодавець в цьому місті поставив крапку (в фігуральному, а не граматичному сенсі), самовільне будівництво набуло б масштабів епідемії грипу. Насправді ж все складніше.

Читаємо далі: "Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації". Прийняття нерухомості до експлуатації якраз і передбачено законом, зокрема статтею 301 Закону про забудову. Доречі на виконання цієї норми затверджено Порядок прийняття в експлуатацію об’єктів.

І ще: «якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації» (там само). А така реєстрація теж передбачена законом, а саме статтею 4 Закону про реєстрацію прав.

Отже, самого факту закінчення будівництва для набуття права власності на збудований об’єкт недостатньо.

Підтверджує такий висновок і частина 2 статті 376 ЦКУ: «Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього». При цьому:

самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Щоправда право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦКУ). Якщо ж земельна ділянка залишається в чужому володінні, то суд може визнати право власності на збудовану нерухомість за власником (користувачем) земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб. В зв’язку з цим не забуваймо, що більшість земель у нас залишається у власності держави (територіальних громад, а розпоряджаються цією власністю міські, селищні, сільські ради та відповідні органи виконавчої влади (п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України). Звичайно особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на новобудову буде визнано за власником чи користувачем земельної ділянки.

Втім…

Випадок 1. Власник (користувач) земельної ділянки може не прагнути стати власником збудованого об’єкту, але заперечувати проти визнання права власності на нерухоме майно за самочинним забудовником.

В цьому випадку зведене майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Ті ж самі наслідки закон передбачає і для випадків, коли самочинне будівництво порушує права інших осіб.

Інша справа із випадком, коли…

Випадок 2. Будівництво вважається самочинним через істотні відхилення від проекту, або порушення прав інших осіб чи істотні порушення будівельних норм і правил.

В такій ситуації суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову. Щоправда, якщо її проведення неможливе або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, то нерухомість знову таки підлягає знесенню за рахунок забудовника. Більше того, особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Захист прав забудовника

Ми чудово розуміємо, що самовільне (чи самочинне) будівництво є незаконним. І все ж таки змушені поговорити про захист порушників закону. Чому? Тому що бувають ситуації, коли порушення є, але вини немає.

Наприклад, коли хтось успадкував нерухомість, яка була зведена незаконно. Або коли ви придбали корпоративні права юридичної особи, яка до цього самовільно побудувала для виробничих потреб додаткове приміщення. Можна зрозуміти (хоча й не виправдати) й тих осіб, які відважуються на самовільне будівництво через надзвичайну складність та дорожнечу дозвільної процедури, причиною яких часто є корупція.

Спочатку згадаємо про варіант захисту, який вимагає від володільця (власником він ще не став) мінімум зусиль. Варіант примітивний – не робити нічого. Як не дивно, але такий спосіб захисту доволі ефективний. Наведемо приклад. В далекому 1997 році автор цієї статті дав пораду своєму товаришу, який отримав від місцевої влади вимогу про знесення успадкованого ним самовільного збудованого гаражу. Порада була, як ви здогадалися, простою – не робити нічого. Результат застосування цієї поради – гараж стоїть досі.

Причина в тому, що примусове знесення об’єктів самочинного будівництва – доволі клопітка справа, на яку місцеві чиновники не завжди погоджуються (адже їм доведеться звертатися до суду, а стежити за виконанням рішення суду буде вже виконавча служба). Тому знесення самовільно збудованої нерухомості допоки має характер виключень а не правила. Єдиний мабуть виняток – малі архітектурні форми. Та й то, стосується це здебільшого роздрібної торгівлі (особливо на ринках чи поруч з ними).

Втім, цей простий спосіб абсолютно не придатний для тих, хто хоче відчужити належну йому (фактично, але не на праві власності) нерухомість. Адже для цього закон вимагає нотаріального посвідчення договору, якого жоден нотаріус не зробить без подання правовстановлюючого документу з відповідної відміткою про реєстрацію права власності.

Тому для них залишається лише так зване узаконювання збудованого об’єкту. Принципово існує два варіанти такого «узаконювання». Перший – це офіційне проходження всіх дозвільних процедур – від оформлення землі для отримання дозволу на виконання будівельних робіт та введення об’єкту в експлуатацію. Ця процедура розглянута вище. Другий (альтернативний) варіант — згадане вище звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Такий спосіб захисту прямо передбачений частиною 2 статті 16 ЦКУ і часто є більш швидким, хоча і не таким простим, як це здається.

По-перше, до кого звертатися з цим позовом? Частина 1 статті 15 ЦКУ визначає, що «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання». З цього не важко зробити висновок, що й відповідачем має бути той, хто (в нашому випадку) не визнає право власності. Деякі юристи пропонують не зовсім чесний варіант за яким спір щодо права створюється штучно (з підставною особою) і для надійності розглядається в «своєму» третейському суді. Залишимо це на совісті таких "фахівців". Ми ж пропонуємо інше – звернутися за реєстрацією самовільно збудованого об’єкту до БТІ. А після відмови в реєстрації (а БТІ безумовно відмовить) звертатися з адміністративним позовом до суду. По-друге,

Спробуємо навести деякі умови, для перемоги позивача в суді за подібною справою.

Поиск по сайту: