Етапи соціальних технологій

Технологія (грец. івскив - мистецтво, майстерність, уміння) - сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки; опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, технологічні правила, вимоги, карти, графіки. Усі відомі на сьогодні технології поділяють на дві групи: промислові та соціальні. До промислових належать технології переробки природної сировини (нафти, руди, деревини тощо) чи отриманих з неї напівфабрикатів (готових мета­лів, прокату, окремих деталей і вузлів виробів тощо). Соціальною визначають технологію, у якій вихідний і кінцевий результат - лю­дина, а основні параметри вимірювання - її якості та властивості [3, С. 294].

Сучасна соціологія розглядає соціальні технології як інно­ваційну систему методів виявлення і використання прихованих потенціалів соціальної системи, отримання оптимального со­ціального результату при найменших управлінських витратах. Дотриманням системного підходу вирізняються й погляди на соціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи, де соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технології це - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби та способи діяльності. У цьому контексті можна погодитись з за­гальним визначенням соціальних технологій як технологій со­ціального функціонування суспільства загалом і окремих соці­альних груп, зокрема.

Типовим є погляд на соціальні технології як інтелектуальний ресурс суспільства у вигляді узагальнення набутих і систематизова­них знань, досвіду, умінь і практики соціальної діяльності.

До особливостей соціальних технологій належить такі прояви: участь великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю; суб'єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються, насамперед, лідерами, і відповідно до цього будуються процеси управління, керівництва, переконання окремих мікросоціумів); комплексний характер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зо­крема; превентивність змісту більшості соціальних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи дозво­ляє виділити такі етапи реалізації соціальних технологій:

теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів); з'ясування соціальний зв'язків між ними;

методичний, пов'язаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансфор­мації результатів аналізу в висновки та рекомендації;

процедурний; пов'язаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності використання інструментарію.

Таким чином, структура соціальних технологій визначається наявністю:

програми (проекту), у межах якої (якого) розв'язується певна проблема;

заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

певного стандарту (нормативу) діяльності;

критеріїв оцінки результатів.

Поиск по сайту: