Першозбирач афро американського фольклору Джоуль Лендлер Харріс (1848-1908)

Lecture 3

1. Американський фольклор

2. Перший збирач афро-американських казок

3.Американська літературна казка

Американський фольклор має три основні джерела: Фольклор індіанців, афро-американський фольклор та фольклор білих поселенців. Як відомо, індіанці досягли високого рівня культурного розвитку до моменту відкриття Нового Світу. Індіанські чарівні казки відроджують красу недоторканих лісів та безкрайніх прерій, захоплюються хоробрим та гармонічним характером індіанця-мисливця, воїна та ватажка. Вони розповідають про ніжну любов та вірне серце, про хоробрі героїчні вчинки заради кохання; їхні герої вступають у боротьбу проти зла та віроломства, за чесність, щедрість та цілеспрямованість. У№ своїх казках вони говорять із деревами та тваринами, зірками, Місяцем та Сонцем, з горами та вітром. Крізь цю фантазію та магію ми можемо побачити справжнє життя, яке сприймається індіанцями у алегоріях.

Існує безліч збірок північно-американського фольклору. Казки Північно-американських індіанців для дітей найкраще репрезентовані у книзі під назвою „Син Ранкової Зірки”. Більшість казок з цієї збірки розповідають нам про дружбу Людини із Звіром, про його близькість до Природи:”Мууін – син Ведмедиці”, „Біла водяна лілія”, „Качка з червоними лапками”. В них відображається побут, світосприйняття індіанців, їх етика та моральні вимоги. Надзвичайна в цьому відношенні казка „Син Ранкової Зірки”, де ми зустрічаємо протиборство Зіркового світу та Земного. Судячи з усього, тема життя на інших планетах своєрідно хвилювала індіанців.

Остання казка збірки – „Як був заритий томагавк” – присвячена найактуальнішій та вічній проблемі: як покласти край війнам та встановити мир. Рішення по-казковому просте і по-народному мудре: закопати томагавк, тобто знищити зброю війни.

Першозбирач афро американського фольклору Джоуль Лендлер Харріс (1848-1908)

Афро-американський фольклор – африканського походження, тож, як до першоджерела, при вивченні афро американського фольклору частіше звертаються до африканського фольклору. Однак є своя специфіка у творчості саме американських чорношкірих, доля яких з моменту їх появи 1у 1619 році на невільницькому кораблі у місті Джеймстаун, штат Вірджинія, склалася трагічно. За першим кораблем з невільниками у Америку прибули безліч інших. Пройшли десятиріччя перш ніж представники різних африканських племен стали на Американському континенті єдиним народом, пам’ять якого у ході боротьби збагатилася переказами про своїх національних героїв, легендами про борців, для яких свобода стала так само необхідна, як для індіанців.

Першим почав збирати казки американських африканців відомий американський письменник-фольклорист Джоуль Харріс, уродженець південного штату Джорджия. Він був знайомий з одним старим негром на ім’я Тирель, і з його слів записав безліч африканських казок, легенд, пісень та прислів’їв.

У збірці Харріса всі казки поєднані оповідачем – старим негром, якого звуть дядечко Римус. Дядечко Римус – раб на плантації білого хазяїна. Він, як і знайомий нам дядечко Том, змирився із своєю долею раба, він поважає своїх білих хазяїв і навіть любить їхніх дітей. Білому хлопчику, онуку хазяїна, він розповідає свої казки. Судячи по всьому, консервативність психології та релігійних поглядів дядечка Римуса у чомусь співпадали з світосприйняттям жителів півдня того часу; їх поділяв і сам Харріс.

Казки дядечка Римуса під загальною назвою „Як братик Кролик переміг Лева ” на російській мові вперше були опубліковані у 1941 році. Ці казки розповідають про веселі та забави винахідливого Кролика, про походеньки хитрючого та віроломного братця Лиса, про поради мудрої Черепахи – одним словом, про самих різноманітних як симпатичних, так і злих представників тваринного світу, які символізують порядом речей та взаємостосунків у світі людей. І, як правило, тварини, маленькі, слабкі, такі, як кролик, черепаха, жабка, отримують перемогу в цих казках над сильними та злими хижаками.

Фольклор білих американців. Перш ніж говорити про фольклор білих американців, природно згадати історію заселення Америки. Починаючи з 16ст. Хто тільки не їхав до Нового Світу – так називали Америку її першовідкривачі: голландці та англійці, німці та ірландці, росіяни та французи, євреї, італійці і багато інших. Більшість їхало туди без грошей, але з міцними мускулами та мріями почати нове, трудове щасливе життя.

У Новий Світ білі переселенці прихопили з собою свої улюблені народні сказання, бувальщини, пісні, казки. Англійці привезли за океан казку про Джека та бобове стебло, голландці – про пригоди Тіля Уленшпігеля, поляки – оповідання про цигана, який перехитрував суддю. Змінилося місцезнаходження героя, його професія, змінився характер оповідання, народилися нові оповідання про його подвиги, зазвучали у цих оповіданнях-казках нові мрії, з’явилися нові ідеали.

Так поступово десятиріччями та віками з фольклору різних народів на американському ґрунті виник новий, американський фольклор, але вже із своїм національним характером. А паралельно народжувалися і чисто американські оригінальні казки та легенди, молодше та сучасніше уже знайомого нам європейського фольклору.

Основні риси американського фольклору сформувалися під час колонізації Далекого Заходу. Підкорення Заходу і стало першою національно. Епопеєю, героєм якої став лісоруб Поль Бан’ян. Про нього складено багато пісень та легенд, жодна збірка американського фольклору не може обійтися без оповідань про цього веселого та працелюбного гіганта.

На російську та українську мову цю книгу не було перекладено.

Поиск по сайту: