|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 2.1.3. Поняття про комунікаціюПоняття про поняття. Алгоритм визначення поняття. Визначення поняття комунікації. Предметом наукової полеміки продовжує бути співвідношення понять «комунікація», «взаємодія», «спілкування». Форми комунікативної дії: 1) наслідування; 2) діалог; 3) керування. Канали комунікації: 1) усна комунікація; 2) документальна комунікація; 3) електронна комунікація. Способи зв’язку: 1) безпосередні форми комунікації; 2) опосередковані форми комунікації. Активні суб’єкти комунікації: 1)індивід – мікрокомунікація; 2)група – мідікомунікація; 3)маса – макрокомунікація. Характер взаємодії суб’єктів комунікації: 1)автокомунікація; 2)міжособистісна комунікація; 3)групова комунікація; 4)масова комунікація. За характером знаку: 1)вербальна комунікація; 2)невербальна комунікація; 3)мистецтво – особлива форма комунікації. Комунікація у суспільстві: 1)формальна/неформальна комунікація; 2)інституціональна/стихійна комунікація; 3)одностороння/двостороння комунікація. Поняття комунікації у гуманітарних науках. Поняття про знак та комунікативний знак. Тема 2.1.4 Критерії науковості знань. Стандарти наукових знань, об’єктивність, доказовість, раціональність. Методичність. Систематичність. Структура і логіка наукового дослідження. Об’єкт, предмет, мета, завдання дослідження. Гіпотеза. Класифікація методів дослідження. Описовий (ідеографічний) підхід. Природничо-науковий підхід. Кількісний і якісний аналіз. Зіставлення кількісних і якісних методів соціологічних досліджень. Вимоги до наукових методів. Тема 2.1.5 Методи досліджень у журналістикознавстві: описові методи. Історичний метод. Біографічний метод. Класифікація. Групування. Перехресне групування. Типологічний аналіз. Біографічне інтерв’ю. лейтмотивне, наративне, відкрите. Інтенціональні (внутрішні) процеси. Інституціональні (зовнішні) процеси. Тема 2.1.6. Методи досліджень у журналістикознавстві: аналіз Документальної інформації. Документальна інформація. Документальна інформація. Класифікація документів: за способом фіксування інформації, за ступенем персоніфікації, за статусом, за джерелом інформації. Традиційні і новітні методи аналізу текстів. Психіатричний і психоаналітичний аналіз текстів, мотиваційний, емоційно-лексичний, фоно- і кольоросемантичний аналізи, а також діагностична мета-програма. Контент-аналіз. Основні етапи контент-аналізу. Контент-моніторинг. Система автоматичного реферування. Data Mining («розкопка даних»). Тема 2.1.7 Методи досліджень у журналістикознавстві: спостереження. Класифікація спостережень: за ступенем інформалізації, за місцем проведення, за регулярністю проведення, за позицією спостерігача в дослідженні.Модифікація включеного спостереження – стимулююче спостереження. Вимоги до спостерігачів. Наукове спостереження. Психодіагностика. L-дані («Life Record Data»). Спостережницька сенситивність. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |