Класифікація договорів у цивільному праві

Поняття цивільно-правового договору.

Одним з основних інститутів зобов’язального права є договірне право, під яким слід розуміти сукупність цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини шляхом досягнення відповідних домовленостей (компромісів) між юридично рівними особами. Основним елементом в договірному праві є цивільно-правовий договір. Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір ще можна розглядати і як відповідні договірні правовідносини, що виникли в наслідок укладення договору, а також як певний документ.

Як юридичний факт договір належить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників, визначає зміст конкретних прав та обов’язків учасників договірного зобов’язання. Він виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах.

Чинне законодавство визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту. Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин – принцип свободи договору ст..6 та 627 ЦК. Його складові:

- вільне волевиявлення особи на вступ у договірні відносини;

- свобода в укладенні договору. Винятки встановлюються тільки законом;

- вільний вибір контрагента за договором (обмеження - переважне право співвласника на купівлю частки);

- вільний вибір умов договору (крім певних обмежень, встановлених законом);

- право сторін укладати як договори, передбачені законом, так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать;

- право сторін за взаємною згодою змінювати, розривати або продовжувати дію договору;

- визначати способи забезпечення договірних зобов’язань;

- право встановлювати міри відповідальності за порушення договірних зобов’язань.

Свобода договору не є абсолютною. Вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

Класифікація договорів у цивільному праві.

Розмаїття цивільно-правових договорів зумовлює питання про їх класифікацію. Оскільки договір є різновидом право чину, то поділ договорів на окремі групи можна проводити за такими самими критеріями, що й право чини: односторонні і двохсторонні; оплатні і безоплатні; консенсуальні і реальні; каузальні і абстрактні.

Але ми зупинимося на тій класифікації, яка властива тільки цивільно-правовому договору:

1. залежно від виникнення прав та обов’язків між сторонами у договорі:

- односторонні – якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги (договір позики, дарування, довічного утримання, зберігання)

- двосторонні – правами та обов’язками наділені обидві сторони договору (купівля продаж, кредит, зберігання);

- багатосторонні – беруть участь більше ніж дві сторони (сумісна діяльність). Незалежно від того, чи договір односторонній чи двосторонній, завжди буде двостороннім зобов’язанням.

2. залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту:

- відплатні – перша сторона за виконання обов’язку отримує відповідне відшкодування (купівля-продаж, міна, перевезення, зберігання). Від платність презюмується законом;

- безоплатні – не передбачається зустрічне виконання зобов’язання (дарування, зберігання).

3. залежно від юридичної спрямованості:

- основні – безпосередньо спрямовані на виникнення прав та обов’язків їх учасників;

- попередні – сторони зобов’язуються протягом конкретного строку укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором;

4. залежно від осіб, які мають право вимагати виконання договору:

- договори на користь контрагента;

- договори на користь третіх осіб – договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена договором ст..636 ЦК;

5. залежно від наявності волі осіб на укладення договору:

- договори, що укладаються з волі контрагентів;

- незалежно від волі контрагентів (публічні договори – одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт кожному, хто до неї звернеться ст..633 ЦК).

6. залежно від способу укладення договору:

- взаємо погоджені;

- договори приєднання (кооперативу, товариства, колективний);

7. залежно від того, чи передбачено можливість укладення договору в актах цивільного законодавства:

- по іменовані – прямо передбачено ЦК – купівлі-продажу, міни;

- непоіменовані – надання медичних, освітніх, ритуальних послуг;

- змішані – містяться елементи різних договорів ст..628 ЦК.

У нових умовах господарювання часто використовують поняття підприємницького (господарського) договору. Таким договором можна вважати такий цивільно-правовий договір, в якому обома сторонами, або хоч би однією із них є юридичні чи фізичні особи – підприємці і за яким надаються послуги, виконуються роботи з метою здійснення підприємницької діяльності.

Поиск по сайту: