Форми і види власності сучасної економіки

Форма власності – це стала система юридичних і економічних відносин власності, яка відображає належність певних об’єктів конкретним суб’єктам власності. Кожна форма власності може мати свої різновиди. В такому випадку вид власності характеризує конкретний спосіб функціонування форми власності.

У світовій практиці виділяють дві основні форми власності: приватну і державну, які мають свої різновиди.

I. Приватна власність являє собою закріплення права контролю економічних ресурсів і життєвих благ за окремими людьми або їх групами.

Різновиди приватної власності:

1 – особиста власність – це власність людей на предмети споживання для задоволення своїх особистих потреб. В західних країнах поняття особиста власність окремо не виділяється, це вітчизняна традиція;

2 – індивідуальна приватна власність або одноосібна приватна власність – це власність окремих людей на засоби виробництва та інші блага, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання доходу;

3 – приватна спільна власність (приватно-групова власність) – являє собою різноманітні форми об’єднання одноосібної приватної власності в спільне володіння;

Приватна спільна власність має свої різновиди:

а) пайова власність – це об’єднана приватна власність, де право безпосереднього контролю об’єкта належить групі суб’єктів, які домовляються про спосіб спільного управління ним.

Таких суб’єктів називаються співвласниками або пайщиками, тому що кожному з них належить певна частка (пай) об’єкта власності. Величина паю може виражатися в натуральній, але частіше це робиться в грошовій формі. В будь-який час співвласник має право забрати свій пай і вийти з даного об’єднання. На пайовій власності будується більшість сучасних організаційно-правових форм підприємств: різного виду господарські товариства, кооперативи та ін.

б) акціонерна власність по суті також є пайовою власністю. Але акціонерна власність має важливі відмінності:

по-перше, при внесенні певного паю в капітал компанії кожен індивідуальний приватний власник одержує акцію, тобто цінний папір, що являє собою титул його власності;

по-друге, акціонерна власність ніколи, якщо підприємство функціонує, не може бути фізично поділена. Звільнення чи придбання частки власності може відбуватися тільки шляхом купівлі-продажу акцій.

в) приватно-колективна власність – це різновид приватної спільної власності. Її особливість в тому, що право контролю об’єкта належить групі суб’єктів, які спільно приймають участь в її функціонуванні своєю працею. Інакше кажучи, суб’єктом такої власності виступає трудовий колектив.

З одного боку, це можуть бути різні господарські товариства, закриті акціонерні товариства, кооперативи, де кожний член колективу має свій персональний пай, а з іншого боку – це різні види колективних підприємств, де не відбувається виділення персонального паю кожного співвласника, а власником є весь колектив працівників спільно (колгосп, комуна, община).

г) власність громадських організацій – це власність групи людей, об’єднаних в будь-які громадські організації: політичні партії, профспілки та ін. Це неперсоніфікована приватна власність, тобто в даному випадку не встановлюється індивідуальна частка в об’єкті власності кожного учасника організації.

Таким чином, приватною власністю вважається будь-яка власність, яка не є державною. В господарській практиці ринкової економіки найбільше розповсюдження одержали одноосібна і персоніфіковані види приватної спільної власності.

II. Державна власність передбачає закріплення права контролю об’єктів за державою.

Контроль над такими об’єктами повинен забезпечити реалізацію інтересів всього суспільства. Його здійснюють органи державного управління різних рівнів.

В Україні виділяють два види державної власності:

1 – загальнодержавна власність, де основні функції по розпорядженню і управління об’єктами власності покладаються на загальнодержавні інститути. До таких об’єктів відносяться великі промислові підприємства, системи енергозабезпечення і зв’язку, авто- і залізничні магістралі, структури Національного банку, військове виробництво, заповідники та ін.

2 – комунальна власність (муніципальна) – функції по розпорядженню і управлінню належать місцевим органам влади. Об’єкти: підприємства торгівлі, побутового і комунального обслуговування, деякі учбові і медичні заклади та ін.

Всі перераховані форми і види власності можуть об’єднуватись і певним чином комбінуватися. В даному випадку утворюються різні види спільної (змішаної) власності: приватно-державна, колективно-групова приватна власність, спільні підприємства.

В економічній та юридичній літературі можна зустріти різні способи класифікації форм і видів власності. Наприклад, в законі України “Про власність” сказано, що власність в Україні виступає в 3-х формах: приватна, колективна і державна (ст. 2, п. 4). Однак в цьому законі нема чіткого визначення колективної власності (див. ст. 20). Тоді як в Конституції України і в новому Земельному кодексі взагалі відсутнє поняття “колективної власності”.

Поиск по сайту: