Регулювання прав приватної власності

Приватна власність завжди конкретна. Власник контролює об’єкт власності. Його виключним правом є визначення напрямку і характеру використання об’єкта, а також розпорядження ним (продаж, дарування, заповіт та ін.).

Але можливості і права власника, як правило, обмежені певним чином. З одного боку, це робить суспільство, використовуючи силу держави, а з іншого – нерідко сам власник свідомо обмежує і зменшує свої права на об’єкт.

Розглянемо ці обмеження, їх цілі і сутність.

1. Суспільні обмеження.

Суспільство формує права приватної власності. В результаті вони завжди менші тих потенційних можливостей, якими могли б розпоряджатися приватні власники. Цього вимагає спільний або суспільний характер економічної діяльності і в цілому вся життєдіяльність людей в суспільстві.

Це природно і закономірно, там де є співпраця і взаємодія людей, там повинні бути певні обмеження і суспільні нормативи поведінки. Наприклад, неприпустимо скидати відходи в річку Дніпро; держава через податки регулює формування доходів, забороняє використовувати капітал для деяких видів діяльності, встановлює порядок спадкоємства, вимоги безпеки робіт та ін.

Як показує світова практика, за порушення суспільних вимог держава може навіть на законних засадах вилучити ці об’єкти з приватної власності.

Але в той же час держава захищає приватну власність і створює умови для нормальної взаємодії різних економічних суб’єктів в суспільстві.

2. Добровільна самообмеженість власником своїх прав.

Власник може сам добровільно, без будь-якого примушування зі сторони, обмежити свої права на об’єкт власності. Це може бути пов’язано:

а) зі здачею об’єкту у користування на певний час іншій особі: підприємству або окремій людині. Це оренда приміщення, устаткування, землі, транспортних засобів. При цьому власник віддає орендатору і частину своїх прав на об’єкт;

б) з передачею, делегуванням частини своїх повноважень менеджерам – найманому управлінському персоналу. Передбачається, що менеджери будуть управляти його власністю більш професійно. Менеджери можуть більш ефективно використовувати виробничий і грошовий капітал власника. Тим самим вони можуть отримати достатньо велику владу над об’єктом не своєї власності, що призведе до того, що власник буде вже контролювати не сам об’єкт власності, а діяльність менеджерів пов’язану з ефективним управлінням цим об’єктом. Ефективність вимагає професіоналізму, в тому числі і у сфері управління. Таким чином, уступаючи у владі на об’єкт власник виграє в ефективності, тобто отримує більшу економічну вигоду;

в) об’єднанням свого об’єкту власності з об’єктами власності інших осіб. Наприклад, люди можуть об’єднати зусилля, ресурси, гроші і створити підприємство у формі господарського товариства. В даному випадку кожний учасник втрачає певні свої права на об’єкт власності, тому що він тепер знаходиться під загальним керівництвом.

Такі дії людей, пов’язані з добровільним обмеженням своїх прав власності, мають на меті отримання більшої економічної вигоди. Втрачаючи деякі права на об’єкт власності, вони сподіваються на економічну компенсацію у вигляді більших доходів.

Поиск по сайту: