Макроекономіка як наука. Макро- і мікроекономіка. Макроекономічна політика та її цілі

Вступ до теорії макроекономіки

1.1.Макроекономіка як наука. Макро- і мікроекономіка. Макроекономічна політика та її цілі

1.2.Предмет макроекономіки. Об’єкт і суб’єкти макроекономічного аналізу.

1.3.Методологічні і методичні аспекти макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі та наукові основи їх побудови.

1.4. Концептуальна модель економічного кругообігу. Загальні умови макроекономічної рівноваги.

1.5.Історія розвитку та філософія макроекономічної науки та її сучасний стан

Макроекономіка як наука. Макро- і мікроекономіка. Макроекономічна політика та її цілі

Макроекономіка — галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації півня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка — це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Національна економіка — це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ, інфраструктури та різних активів у межах природного середовища й державної території.

Рис. 1.1. Агрегація ринків на макро-рівні.

Макроекономіка не вивчає особливості виробництва окремих товарів, або приватні рішення споживчого вибору; не має справи з галузевою структурою виробництва або з формуванням цін на товари і послуги. У макроекономіці РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ АГРЕГОВАНІ РИНКИ (рис. 1.1.). При цьому вся множина макроекономічних ринків групується в такі типи:

? Ринок товарів і послуг (реальних благ), де всі індивідуальні розбіжності мікроекономічних ринків товарів і послуг зникають, для вивчення залишаються питання встановлення розміру сукупного попиту і сукупної пропозиції, загального рівня цін і умов формування рівноваги.

? Ринок реального капіталу, поданий ринком інвестиційних товарів.

? Ринок праці, на якому об’єктом купівлі-продажу виступає праця як така, без виділення її окремих видів.

? Ринок грошей. При цьому під грошима на увазі мається тільки національна валюта.

? Ринок капіталу (цінних паперів), основне призначення якого — забезпечення трансформації заощаджень в інвестиції.

? Міжнародний ринок, поданий іноземним сектором (сектор закордон). При аналізі відкритої економіки міжнародний ринок поділяється на ринок товарів і послуг, ринок активів і валютний ринок.

Ринок благ і ринок реального капіталу в сукупності складають ринок реальних активів. Разом із ринком праці вони складають реальний сектор економіки.

Ринок грошей і ринок капіталу є складовими частинами фінансового ринку, на якому відбувається розподіл коштів між економічними суб’єктами. Одним із засобів макроекономічного аналізу є моделювання.

Рис.1.2. Макроекономічна стабілізаційна політика: цілі, інструменти, складові

Макроекономіка приділяє важливу увагу впливові стабілізаційної політики на економічну поведінку суб’єктів, а відтак і на ефективність національної економіки. Усі країни з ринковою економікою намагаються досягти макроекономічної стабільності, яка означає:

? економічне зростання — виробництво більшої кількості і ліпшої якості товарів ф послуг, що дає змогу підвищити рівень життя населення. Основні чинники економічного зростання — науково-технічний прогрес (максимальна віддача за мінімальних витрат наявних обмежених ресурсів, проте, останнім часом загострюється проблема економічного зростання на екологічну безпеку);

? повна зайнятість — забезпечення робочими місцями ти, хто бажає і здатний працювати;

? стабільний рівень цін та уникнення значного їх зростання. Зростання загального рівня цін ускладнює господарські зв’язки економічних суб’єктів, знижує реальні доходи населення і знецінює заощадження;

? досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв’язках — стабільний курс національної валюти, розумний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій.

Стабілізаційна політика (рис. 1.2.) — заходи держави, спрямовані на зміну обсягу національного виробництва, доходів, рівня зайнятості, інфляції та інших параметрів національної економіки за допомогою різних макроекономічних інструментів, таких як податки, державні видатки, пропозиція (кількість) грошей, квоти та ін. Макроекономіка аналізує чотири основні види стабілізаційної політики: фіскальну, монетарну, політику доходів, зовнішньо-економічну політику.

1. Фіскальна (заходи уряду. спрямовані на зниження безробіття та інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох цих заходів. Податки й державні видатки — це основні знаряддя фіскальної політики).

2. Монетарна, або кредитно-грошова політика — це заходи уряду що впливають на кількість грошей у національній економіці для досягнення макроекономічної стабільності. Монетарну політику зазвичай проводить центральний банк, а в Україні — Національний банк України. Монетарна політика ґрунтується на тому, що у короткостроковому періоді кількість, або пропозиція грошей впливають на багато економічних змінних, насамперед на процентні ставки, курси цінних паперів, валютні курси, а відтак і на реальні економічні змінні — обсяг і структуру виробництва, рівень зайнятості тощо.

Для боротьбу із інфляцією застосовують політику доходів, або контроль за цінами та заробітною платою. (прямий контроль — заморожування, й добровільні орієнтири). Однак така політика порушує механізм вільного ринку й не завжди є ефективною.

3. Зовнішньоторговельна політика складається із заходів уряду, що покликані впливати на обсяги зовнішньої торгівлі. Основної види:

4. Протекціонізм — політика захисту національних виробників від конкуренції іноземних товарів. Фритредерство — це торгівля з незначними митними або не митними бар’єрами, або взагалі без них.

Розрізняють позитивну й нормативну макроекономіку.

Позитивна макроекономіка має на меті пояснення сутності економічних процесів і явищ, що відбуваються, і вироблення рекомендацій з економічної політики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Твердження позитивної макроекономіки можуть бути статистично підтверджені або спростовані. Наприклад, типове позитивне судження: „Доходи державного бюджету знаходяться в прямій залежності від ставки податку на додану вартість”.

Нормативна макроекономіка виражає світоглядні, ідеологічні принципи, постулати і настанови економічної поведінки, які служать основною для оцінки бажаності тих або інших результатів економічної діяльності. Так, наприклад, твердження подібне до „Збиткові підприємства не повинні сплачувати податки”, „Оподаткування прибутку підприємств має здійснюватися за прогресивною шкалою” є нормативними.

Поиск по сайту: