Загальні умови макроекономічної рівноваги

Взаємозв’язок запасів і потоків складає основу вихідної макроекономічної моделі кругових потоків (рис. 1.5.). В основу макроекономічного аналізу закладена найпростіша модель кругових потоків (або модель кругообігу доходів і витрат).

Рис.1.5. Кругопотоки національної економіки

Із схеми видно, що в економіці доходи одних економічних агентів є витратами інших:

? споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції;

? витрати фірм на оплату ресурсів є доходами господарств (заробітна плата, рента та інші види доходів).

Реальний („ресурси — товари”) та грошовий („витрати — доходи”) потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і нескінченно повторюються.

Державний сектор пов’язаний із іншими елементами економічної системи через:

? чисті податки (Т), які кількісно показують ту частину потоку грошових коштів, яка вилучається державою в домогосподарств та ділових підприємств. Вони визначаються різницею між пожатковими надходженнями до бюджету та державними трансфертними платежами (допомога з безробіття, стипендії) (в подальшому для спрощення ми називатимемо їх просто податками);

? державні закупки товарів і послуг (G), до яких належать платежі держави за придбані товари і послуги, а також заробітна плата всіх державних службовців;

? державні позики на фінансових ринках (здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету, тобто коли G>Т).Держава бере в позику, випускаючи цінні папери (облігації, векселі, скарбниці) і продає їх домогосподарствам, комерційним банкам тощо.

відкрита економіка — це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.

Розглядаючи лише грошові потоки, а не реальні, модель відкритої економіки можна зобразити наступним чином (рис. 1.5.)

? експорт (Е) як потік грошових платежів, а не товарів і послуг зображено стрілкою, що спрямована всередину системи, на внутрішні ринки продуктів;

? платежі по імпорту (М) зображено стрілкою, що направлена із внутрішньої національної економіки за кордон. Імпортні товари і послуги купуються як домогосподарствами, так і фірмами та об’єктами державного сектору економіки, але для спрощення схеми зображено лише одну, найбільшу за імпортом категорію — імпорт споживчих товарів;

? різниця між грошовим надходженням від експорту (Е) та імпорту (М) називається чистим експортом (NЕ): NЕ= Е — М;

? коли експорт не покриває імпорту (Е<М, NЕ<0), то різниця має бути оплачена шляхом позики в іноземних фінансових посередників, або шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям. Такі операції, що призводять до чистого припливу капіталу, на схемі зображено як потік, спрямований до внутрішніх фінансових ринків. Власне кажучи. цей потік правильніше було б назвати припливом фінансових ресурсів, оскільки мова йде про грошові потоки, а не про потоки капітального обладнання. Проте, загальноприйнятим є термін „притік капіталу”

? коли ж експорт перевищує імпорт (Е>М, NЕ>0), то є відтік капіталу — ситуація, коли економічна система надає позики іноземцям, або купує іноземні фінансові та реальні активи.

Існує певний взаємозв’язок між потоками платежів по імпорту-експорту товарів і послуг та потоками платежів по міжнародних фінансових операціях. Так, наприклад, імпорт можна оплатити експортом або ж припливом капіталу. Тобто. країна може імпортувати більше, ніж експортувати, коли матиме місце чистий приплив капіталу.

Рівність між національним доходом та національним продуктом зберігається і тоді, коли в моделі кругообігу враховується взаємозв’язок з іншими країнами світу, оскільки тоді справджується рівняння:

? з точки зору доходів: Y=С+Т+S+М Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на чисті податки (Т); платежі по імпорту (М); заощадження (S). Ці три напрями витрачання коштів називають „витоками”. Y=С+Т+S+М, або Y=С+S_{витоків};

? з точки зору витрат: Y=С+I+G+Е. існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів: інвестиційні витрати (I), державні закупки товарів і послуг (G), платежі по експорту (Х). Ці три потоки називаються „ін’єкціями”. Звідси справедливим буде рівняння: Y=С+I+G+Е, або Y=С+S_{ін’єкцій}