 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Попит на гроші, його види та чинники: класичний та кейнсіанський підходи. Запасові теорії транс акційного попиту та портфельні теорії спекулятивного попиту на гроші
Попит на гроші – сума грошей, яку люди вважають доцільним мати у даних екон. умовах на певний момент часу.
Існують різні теоретичні концепції попиту на гроші, серед яких виділяють класичну, неокласичну, кейнсіанську і сучасні концепції.
Класична концепція- це кількісна теорія грошей,сутність якої полягає у тому, що загальний рівень цін змінюється пропорційно кількості грошей, котрі перебувають в обігу.
Неокласична концепція формалізувала пряму причинно-наслідкову залежність між кількістю грошей в обігу і рівнем цін.
Кейнсіанська концепція попиту на гроші отримала назву „теорія переваг ліквідності“. Кейнс розглядав 2 види попиту на гроші – трансакційний і спекулятивний. Він виділив 3 мотиви збереження готівк. грошей д/г: - трансакційний (операційний) мотив, тобто потреба у грошах для здійснення оплати угод; - мотив перестороги(застережний) – потреба у грошах для не передбач. витрат; - спекулятивний мотив – потреба мати гроші для збереження цінностей. Трансакційний попит виводиться з класичної моделі. Трансакційний попит на гроші пов’язаний з функціями грошей як засобу обігу та засобу платежу. Реальний попит на гроші для угод залежить від обсягу реального доходу.
Чинники попиту:
- рівень цін (з підвищенням цін домогосподарствам і фірмам для
оплати покупок потрібно мати більшу кількість грошей і навпаки);
- величина ВВП (сумарний запас грошей у суспільстві за інших рівних умов):
- швидкість обігу грошей, яка є зростаючою функцією від процентої ставки і реального доходу:
- номінальна процентна ставка, як вартість втрачених можливостей при збереженні грошових залишків.
Сучасні теорії попиту на гроші поділ-ся на 2 напрямки: - теорії, які досліджують роль грошей як засобу обігу, називаються теоріями операційного попиту, або запасовими теоріями;
- теорії, які зосереджують увагу на функції грошей як засобу нагромадження цінностей, отримали назву портфельних теорій.
Портфельні теорії: 1. Гроші забезпечують анонімність власників. 2. Недовіра до банк. системи. 3. Періоди фін. нестабільності. Формально портфель – набір активів, не лише фін., але й реальних. Теорія портфелю виходить з того, що екон. агенти не схильні до ризику, тому вони намагаються не лише максимізувати доходність своїх активів, але й зменшити ризик від їх зберігання.
Пропонування грошей: роль центрального та комерційних банків. Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку, комерційних банків і населення. Чинники грошового пропонування.
Пропонування грошей – це процес формування в національній економіці грошової маси – кількості грошей, яка є в країні на певний момент часу.
Грошова маса – сума готівки поза банками(C) та трансакційних депозитів(D):
MS= C+D
Загальний обсяг пропонування грошей формується поведінкою і взаємодією 3-х економічних суб’єктів:
- політикою центрального банку;
- діяльністю комерційного банківського сектору;
- діяльністю небанківського сектору.
Центральний банк є головним суб’єктом пропонування; він здійснює грошову емісію і створює грошову базу. Грошова база – це гроші високої ефективності, які є лише частиною грошового пропонування; сума готівки випущеної в обіг поза банками(С) та резервів комерційних банків(R):
M0 = C+R
Комерційні банки - це фінансові інститути, які спрямовують фінансові ресурси від заощадників до інвесторів, а також виконують платіжно-розрахункові операції для своїх клієнтів та інших банків.Важливу роль при формуванні пропонування грошей відіграють резерви, позики та цінні папери уряду.
Резерви (R)– це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредити:
R = RR + ER
Обов’язкові резерви (RR) – це обов’язковий мінімум коштів, які комерційні банки, згідно з нормою встановленою ЦБ, повинні відраховувати від кожного депозиту і утримувати на рахунку в ЦБ.
Надлишкові резерви (ER) – це кошти,що залишаються в комерційних банках; позиковий потенціал комерційних банків.
Норма обов’язкового резервування:
rr = RR/D
Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку і комерційних банків:
Простий банківський мультиплікатор( мультиплікатор резервів): 
Грошова маса: MS =μ*ΔD
Пропонування грошей: MS =μ*M0
Процес мультиплікації грошей як результат взаємодії центрального банку, комерційних банків і населення повинен враховувати схильність населення до ліквідності, що представлена коефіцієнтом ліквідності (коефіцієнтом депонування грошей) (cr) –відношення готівки до депозитів:
cr = C/D
Грошовий мультиплікатор залежить від норми обов’язкового резервування і коефіцієнта депонування:
Відповідно грошове пропонування:
Узагальнена функція пропонування грошей має вигляд:
MS= M (M0 ,rr, i)
(+) (-) (+)
Крива пропонування грошей графічно є прямою висхідною.
Основним ендогенним чинником виступає процентна ставка. Крім неї є ще грошова база і норма обов’язкового резервування, які відносно функції пропонування грошей виступають також як ендогенні, але як екзогенні тому, що вони змінні, які залежать від політики центрального банку.
Поиск по сайту: