Визначення рівноважного обсягу національного виробництва у кейнсіанських моделях мультиплікатора. Зміна рівноваги та мультиплікативний ефект. Рецесійний та інфляційний розрив

Класична теорія – вважала, що економіка завжди відновлює рівновагу на рівні повної зайнятості, внаслідок гнучкості всіх номінальних змінних, а визначальним чинником обсягу вироб-ва і зайнятості є несу купний попит, а сукупне пропонування.

Кейнсіанська теорія виходила з того що визначальний чинник є сукупний попит, номінальні зміні не гнучкі, а рівновага може встановлюватись і тривалий час може зберігатися на обсягах випуску на рівнях повної зайнятості.

Модель видатків випуск (кейнсіанський хрест)

AE E1

AE1

AE2

y2 yf y1 y

Механізмом відновлення рівноваги за незмінного рівня цін виступає зміна товарних запасів, якщо товарні запаси зростають, то фірми знижують ціни до рівноважної. Якщо товари швидко розбирають, то фірми збільшують обсяги випуску до рівноважного.

Модель заощадження – інвестиції

S

E

I

y

Рецесійний розрив – це величина на яку повиннізбільшити сукупні видатки для досягнення рівновагина рівні повної зайнятості або потенційного ВВП. Інфляційний розрив – це величина на яку сукупнівидатки потрібно зменшити на досягнення рівновагибез інфляційного потенційного ВВП.

Сутність та види фіскальної політики. Дискреційна фіскальна політика у моделях мультиплікатора: вплив державних видатків, автономних та пропорційних податків. Недискреційна політика.

Фіскальна політика– це вплив уряду на сукупний попит та сукупне пропонування через зміну обсягу та структури державних видатків і системи оподаткування з метою подолання згубних наслідків циклічних коливань.

Головними засобами впливу держави на сукупний попит є державні закупівлі, трансферти та податки.

Фіскальна політика:

- стимулювальна;

- стримувальна;

- дискреційна;

- недискреційна.

Стримулювальна фіскальна політика застосовується під час криз: уряд збільшує державні видатки та зменшує податковий тиск на платників податків. Ці заходи сповільнюють падіння сукупного попиту і зменшують глибину згортання виробництва.

Стримувальна фіскальна політика застосовується у періоди економічного буму: уряд скорочує свої видатки та підвищує податки. Ці заходи зменшують сукупний попит, на що фірми реагують скороченням обсягів виробництва.

Дискреційна фіскальна політика - це цілеспрямований вплив на сукупний попит через законодавчу зміну обсягу видатків з бюджету та режиму оподаткування з метою регулювання реальних обсягів виробництва і зайнятості та контролю за розвитком інфляції.

Недискреційна фіскальна політика - це природне пристосування економіки до фаз економічного циклу через дію стабілізаторів, роль яких виконують прогресивна система оподаткування та соціальні трансферти, які автоматично змінюють свою величину зі зміною загальної ділової активності.

Можливості дискреційної фіскальної політики визначаються станом державного бюджету, водночас бюджетно-податкові заходи уряду можуть впливати на нього, викликаючи дефіцит або надлишок бюджету.

Державні видатки, які інші автономні видатки, викликають ефект мультиплікатора: Y=µ* G. Вони є інструментом прямої дії і потужного впливу на економіку, але потребують значного часу на законодавче затвердження змін до державного бюджету. Якщо уряд одночасно і одноразово збільшує урядові видатки і податки, то рівноважних обсяг виробництва змінюється на ту ж величину.

Податки діють опосередковано і різні їх види по-різному впливають на сукупні видатки..

Автономні або акордні чисті податки (Т) встановлюються як незалежна від рівня доходів сума. Вони змінюють функцію споживання С = с'* (У - Т), величину всіх сукупних видатків і викликають мультиплікативний ефект: Y=- * T

Мультиплікатор автономних податків має вигляд: =- або =

Пропорційні податки встановлюються як ставка (t) у процентах від доходу. Вони змінюють граничну схильність до споживання: = с' * (1- t), що впливає на кут нахилу кривої споживчих і сукупних видатків.

Мультиплікатор пропорційних податків, який часто називають податковим мультиплікатором, має вигляд:

В сучасних умовах економічні системи втрачають чутливість до заходів державного втручання.

Фіскальна дискреційна політика дозволяє виводити економіку із депресії, а недискреційна (автоматична) цього зробити не може. Автоматичні стабілізатори лише пом’якшують коливання сукупного попиту забезпечуючи часткову стабілізацію.

Поиск по сайту: