Методика складання бібліографічного огляду

1.Підготовчий етап. Вибір і вивчення теми.

Вибір теми визначається насамперед її актуальністю, науковим і практичним значенням, потребами споживачів, відсутністю готової бібліографічної продукції з певної теми. Метою знайомства з темою є вивчення суті проблеми. Результат цієї операції - сформульована назва огляду, визначені тематичні та хронологічні межі.

Здійснювані технологічні операції:

- визначення назви огляду; - уточнення тематичних меж огляду; установлення географічних меж; - з'ясування хронологічних меж; - виділення мовних меж; - визначення видового складу документів.

Після визначення теми уточнюють тематичні, хронологічні, географічні та мовні межі огляду, обґрунтовується вибір використаних джерел.

Тематичні межі окреслюють, чи буде охоплено всю тему, чи лише окремі її аспекти,

Хронологічні межі - це період часу, протягом якого створювали використані для складання огляду документи. З урахуванням періоду старіння наукової інформації хронологічні межі рекомендується встановлювати у межах не більше десяти років. Винятком можуть бути огляди, що вимагають відповідно до специфіки їх теми більшої або меншої глибини ретроспективного аналізу.

Географічні межі - це перелік країн, що являють собою інформаційний інтерес для розкриття теми огляду. Географічні межі регламентуються укладачем з урахуванням особливостей теми і завдань огляду.

Мовні межі - це перелік мов, якими виготовлені документи, що підлягають долученню до складу списку літератури для підготовки огляду.

Видові межі - це перелік видів документів, що використовують у процесі складання огляду. Якщо спеціальні вимоги до складу видів документів відсутні, то ці межі мають забезпечувати широку видову різноманітність документальних потоків. Це стосується як опублікованих (офіційні матеріали, монографії, статті з періодичних та продовжуваних видань, неперіодичних збірок, підручники й навчальні посібники, словники, довідники, стандарти, патентні документи, препринти, автореферати дисертацій тощо), так і неопублікованих документів (дисертації, наукові депоновані роботи, матеріали з мережі Інтернет, архівні матеріали тощо).

Розроблення плану-проспекту. План-проспект містить обґрунтування актуальності й новизни теми, формулювання цільового і читацького призначення огляду, чітке визначення теми огляду. Розроблення плану-проспекту необхідне для підготовки великих за обсягом (монографій) і складних за структурою (збірники) оглядів

Після вибору теми огляду характеризують її актуальність і соціальне значення, стан розроблення у світовій, вітчизняній теорії та практиці. Укладання плану-проспекту починається з формулювання мети підготовки огляду. Варто продумати й зафіксувати ключові питання з історії проблеми, котрі треба висвітлити для її комплексного окреслення. Формулюючи аспекти теми огляду, укладач отримує його попередній зміст, який може бути змінений: деякі розділи збільшено, інші - взагалі вилучено.

2. Бібліографічний етап. Вивчення документів за темою огляд. Головне завдання цього етапу - максимально повно зібрати документи за темою огляду, виокремити основні та додаткові джерела інформації. Основні опрацьовують ретельніше, ніж додаткові. Результатом цієї початкової «синтезуючої» операції, що передує глибокому аналізу змісту документів, є створення масиву бібліографічних описів за темою огляду.

Найважливішою операцією складання списку бібліографічних описів є відбір документів за темою огляду. Варто оптимально поєднувати джерела вторинної інформації (бібліографічні посібники) і первинної інформації (періодичні та продовжувані видання, збірники, матеріали конференцій відповідного профілю тощо). Слід визначити коло бібліографічних джерел, у яких відбуватиметься пошук необхідних документів. Бажано звернутися до покажчика цитованої літератури - «Science citation index» та до вторинної бібліографії. Важливо встановити коло наукових періодичних та продовжуваних видань для ознайомлення. Джерела поточної бібліографічної інформації, періодичні та продовжувані видання варто переглядати у зворотно- хронологічному порядку, що дає можливість першочергового виявлення нових матеріалів. На кожен знайдений релевантний документ на картці («ручна методика») або в окремому текстовому файлі («комп’ютерна методика») складають бібліографічний опис відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, а праворуч внизу проставляють його ідентифікаційний індекс, який прикріплює цей документ до того чи іншого розділу огляду. Матеріал у картотеці («ручна методика»), бібліографічному списку в окремому текстовому файлі («комп’ютерна методика») розміщується за алфавітом і нумерується.

3. Аналітичний етап: відбір документів. Відбір документів — це звуження масиву документів відповідно до визначених критеріїв. Принципи відбору документів визначають відповідно до теми, цільового й читацького призначення огляду. Уточнюють тематичні, хронологічні межі, видовий склад і кількість документів. Питання про кількість документів, які підлягають вивченню і використанню вирішують залежно від широти теми, читацького та цільового призначення огляду, від повноти розкриття теми в окремих документах, ступеню віддзеркалення цього процесу в документах у ретроспекції, інтенсивності розвитку теми. У процесі складання огляду мають бути використані всі види первинних документів, зміст яких пов'язаний з його темою. Огляд може містити інформацію про книжки, їх окремі розділи та частини, про періодичні та продовжувані видання в цілому та окремі публікації, матеріали, уміщені в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, неопубліковані документи. Аналіз документів - це оцінка їх наукової, соціальної і практичної значущості, порівняння наукової цінності близьких за тематикою документів. Основними способами групування документів в огляді є змістовий або формальний. Змістове групування визначає розподіл матеріалу за галузями, розділами наук, темами, аспектами, питаннями. Формальне групування - розподіл документів в алфавітному порядку за прізвищами авторів, назвами, видами, жанрами, за місцем видання, хронологією, мовою, видавничою організацією. Виклад матеріалу в оглядах зазвичай здійснюють за принципом «від загального - до конкретного» або «від простого - до складного». Така побудова дає змогу уточнити зміст первинного документа, загострити увагу на найважливіших і найперспективніших аспектах теми.

4.Синтетичний етап. Написання тексту огляду. Здійснювані технологічні операції: - написання вступу; - укладання основної частини; - підготування висновків; - усунення логічних, стилістичних, орфографічних та синтаксичних помилок.

Цінність огляду, насамперед, у характеристиці й оцінці самих документів, у рекомендаціях щодо їхнього використання. У викладі основного змісту не має бути повторень, дублювання тих самих композиційних засобів. Для тематично споріднених видань доцільними є групові характеристики, коли детально розглядається лише одне, найзначніше, а всі інші характеризуються побіжно - з точки зору їхньої своєрідності, відмінності від попередніх. Слід зазначати, за якими джерелами створювалося те чи інше видання, яку оцінку воно отримало у фахівців. Найяскравіші місця творів, що розглядаються, нерідко занотовують. До огляду включають також бібліографічні посібники з геми як джерела додаткової бібліографічної інформації для користувачів, котрі б захотіли вивчити цю тему грунтовніше. Закінчується огляд загальними висновками про розглянуті документи, до яких укладач запрошує звернутися читачів. Орфографічні і синтаксичні помилки виправляють відповідно до норм сучасної української мови.

Особливості підготовки огляду нової літератури. В огляді цього виду передусім розкривається читацьке та цільове призначення кожного видання, звертається увага на новизну матеріалу, на його зв’язок із актуальними проблемами сучасності, на розмаїття інформації. Обов’язково зазначають вихідні дані, відомості про те, ким підготовлено видання, чим воно відрізняється від попереднього (якщо видання повторне), який його довідковий апарат тощо. Огляд нової літератури має свої принципи групування документів, які увійшли до нього. В усіх випадках, коли огляди не є тематичними, а містять різноманітні за змістом видання, літературу розташовують за розділами бібліотечної класифікації, а в межах розділів - за значущістю окремих видань. Нерідко такі огляди присвячують окремим видам і типам видань, наприклад, періодичним виданням, зарубіжній літературі. Тут можливі свої варіанти групування. Скажімо, в оглядах журнальних публікацій подають паралельне тематичне розкриття змісту журналів і змісту окремих досліджень. Бібліотекар (автор огляду) детально спиняється лише на тих із них, які, на його думку, заслуговують особливої уваги. Цей вибір повинен грунтуватися на об’єктивних оцінних критеріях. Про всі інші публікації, не позбавлені для користувачів певної актуальності, наводять коротку інформацію.

Завдання персонального огляду - рекомендувати літературу, яка дає цілісне уявлення про життя та діяльність певних осіб, їхні заслуги тощо. Тому в основній частині цього огляду центральне місце належить біографічній довідці: вона виконує роль композиційно-зв’язувального елемента. Якщо огляд присвячено науковцю, письменникові, для детальної характеристики відбирають не всі твори автора, а лише етапні, найважливіші, які дають цілісне уявлення про його творчість. Інші роботи, написані в різні роки, лише згадують. Обов’язково називають зібрання творів. За таким же принципом характеризують літературу про особу. Перевага надається узагальнюючим працям, популярним за викладом, які розкривають життєвий і творчий шлях особи загалом. Обов’язково згадують (якщо він є) наявність персонального бібліографічного покажчика (біобібліографії), присвяченого життю і творчості особи. Інколи персональні огляди включають літературу про кількох осіб, діяльність яких пов’язана з певним краєм. У цьому випадку бібліографічний матеріал групується за принципом «персональних рубрик».

Поиск по сайту: