Вопрос Поняття інвестиційної діяльності

Становлення і функціонування ринкових відносин в Україні зумовило появу нових форм забезпечення потреб господарювання необхідними для його здійснення коштами (інвестиціями). Це, в свою чергу, привело до появи нових ринкових інститутів, одним з яких є інститут і формування відповідної правової основи здійснення такої діяльності - інвестиційного законодавства1. Інвестиційне законодавство це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є поняття інвестицій. Згідно з ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних нидів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.Схоже визначення містить і ст. 1 ЗУ"Про інвестиційну діяльність"2, відповідно до якої інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, н результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Закон називає примірний перелік таких цінностей, відносячи до них: кошти, цільові банківські вклади, паї. акції та інші цінні папери: рухоме та нерухоме майно:майнові права інтелектуальної власності;сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;інші цінності. Таким чином, об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею такої нерухомості, відповідно до законодавства. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АРК, місцевих Рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Для проведення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинні одержати відповідну ліцензію, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Інвестиційним законодавством визначені джерела фінансування інвестиційної діяльності. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора;позичкових фінансових коштів інвестора;

залучених фінансових коштів інвестора;бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

66.вопрос Поняття, види та правове становище банків.

Одним з видів фінансової діяльності є банківська діяльність, яка здійснюється організаціями зі спеціальним правовим статусом — банками. До банківської системи входять: - Національний банк України - центральний банк України, центральний орган державного управління у сфері банківської діяльності; - комерційні банки - організації, що безпосередньо здійснюють банківські операції; створюються в певних організаційно-правових формах (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативного банку); залежно від комплексу банківських послуг, що надаються цими організаціями, розрізняють універсальні банки (можуть здійснювати різні види банківської діяльності та банківських операцій) та спеціалізовані, а саме: ощадні, іпотечні, інвестиційні, розрахункові (клірингові); за критерієм форми власності, на базі якої функціонують банки, - державні (створюються за рішенням Кабінету Міністрів України) та недержавні банки (рішення про створення приймають фізичні особи та юридичні особи, що не належать до сфери державної власності).

Правове регулювання банківської діяльності і визначення специфіки правового статусу суб'єктів цієї діяльності здійснюється за допомогою системи нормативно-правових актів, що включає:

Кодекси: - Господарський кодекс України, - Цивільний кодекс України, кілька глав якого регулюють відносини щодо позики, кредиту, банківського вкладу (глава 71), банківського рахунка (глава 72), факторингу (глава 73), розрахунків (глава 74); Закони України: -. “Про Національний банк України”

: визначає правовий статус Нацбанку, -. “Про банки і банківську діяльність”: визначає правовий статус комерційних банків (поняття, види та організаційно-правові форми банків, порядок їх створення та ліцензування діяльності, вимоги до активів банку, банківських операцій, порядок управління банками, вимоги до їх посадових осіб, засади державного регулювання банківської діяльності, порядок призначення тимчасової адміністрації та ліквідації банків); підзаконні нормативі-правові акти:

Комерційний банк як суб'єкт банківської діяльності характеризується такими ознаками:

- предмет діяльності: здійснення банківських операцій, види (депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові), перелік та порядок здійснення яких визначено ГК України та Законом “Про банки і банківську діяльність”; - ліцензування діяльності: здійснюється Національним банком України в спеціальному порядку строк видачі ліцензії - один місяць з дня подання необхідного комплекту документів; - набуття статусу банку - з моменту його реєстрації у спеціальному порядку: здійснюється Національним банком України у тримісячний строк з дня подання передбаченого законом пакету документів);

- спеціальні вимоги до засновників та учасників: ними можуть бути держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноваженого ним органу, юридичні та/або фізичні особи, резиденти та не резиденти за винятком юридичних осіб, в яких банк бере істотну участь, об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій; учасники, які мають в акціонерному банку істотну участь повинні мати відповідну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан; - створення банку з іноземним капіталом здійснюється в дозвільному порядку

- спеціальні вимоги до статуту: в ньому визначаються (ст. 16 Закону “Про банки і банківську діяльність”): повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса); організаційно-правова форма, види діяльності, що здійснює банк; розмір статутного фонду (капіталу) та порядок його формування, відомості про акції, структура та органи управління банку, їх компетенція; порядок реорганізації та ліквідації банку; порядок розподілу прибутку та покриття збитків; положення - вимоги до капіталу банку щодо його складу (основний капітал і додатковий капітал), розміру статутного капіталу, та резервного фонду,

- спеціальні вимоги щодо складу та компетенції органів банку - загальних зборів, спостережної ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, а також вимоги до керівників банку - наявність економічної чи юридичної освіти, стаж роботи в банківській системі за відповідним фахом не менше 3-х років, бездоганна ділова репутація; - обов'язковість створення служби внутрішнього аудиту банку, який є органом оперативного контролю виконавчого органу банку (ст. 45 Закону); - обов'язковість аудиторської перевірки діяльності банків; - обов'язковість публікації річного балансу і звіту про прибутки та збитки банку (після підтвердження достовірності поданих у них відомостей аудитором чи аудиторською фірмою) за формою і в строки, встановлені Національним банком України; - здійснення діяльності на ринку цінних паперів \ - здійснення антимонопольного регулювання щодо банків не лише Антимонопольким комітетом, а й Національним банком України, без згоди якого банк не може об'єднуватися з іншим банком (банками).

Поиск по сайту: