Вопрос 10.Порядок створення та установчі документи суб’єктів господарювання

Згідно ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:

а) за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу (загальний порядок). Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник.

Засновники реалізують засновницькі права шляхом:обрання організаційної форми суб'єкта господарювання; визначення цілей і предмета його діяльності;прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання основних фондів та обігових коштів;

формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.

б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, -за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціальнип порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і по вноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарсь ким об'єднанням: корпораціям, концернам тощо.Ст. 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:- шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;- шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;- шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурен-тного законодавства.ЗУ ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору такі документи:-заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи.-копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;-два примірники установчих документів.-документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації фізична особа повинна подати особисто державному реєстратору за місцем проживання такі документи:-заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;-копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;-документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Установчі документи, поряд з нормами законодавства, визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності. Розробка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення господарської організації.Вид установчого документу, необхідного для створення суб’єкта господарювання, залежить від організаційно-правової форми господарської організації і визначається законами або іншими нормативно- правовими актами. ГК визначає, що установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.Спеціальними нормами можуть передбачатися інші вимоги до змісту установчого документу. ГК встановлено перелік відомостей, які слід відображати у засновницькому договорі повного і командитного товариства. Суб’єкт господарювання створюється і діє на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються Господарського кодексу України, а спеціальні — в законах, які визначають особливості правового статусу суб’єклв господарювання з виключними видами діяльності: «Про банки і банківську діяльність»; «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; «Про страхування») та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються: – видів установчих документыв: рішення про утворення суб’єкта господарювання, засновницький договір, статут положення - змісту установчих документів (в них мають бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

Спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення:

- у засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону;

- статут суб’єкта господарювання має містити дані про його» найменування і місцезнаходження, мету та предмет діяльності,

розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління та контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством);

- положенням визначається господарська компетенція органів державної влади (галузевих і функціональних міністерств та відомств), управлінь і відділів виконкомів органів місцевого самоврядування, а також суб’єктів внутрішньогосподарських відносин — відокремлених підрозділів (в тому числі філій, представництв) господарських організацій — юридичних осіб.

11 вопрос Державна реєстрація суб`єктів господарювання

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, передбачених Господарським кодексом. Державна реєстрація здійснюється в органах державної влади за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом Поняття державної реєстрації розкривається в Законі України від 15 травня 2003 року “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Під нею розуміють засвідчення факту набуття або позбавлення статусу юридичної особи організацією та статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Для державної реєстрації подаються такі документи:рішення власника чи власників або уповноваженого ними органу у випадках, передбачених законом; установчі документи, передбачені законом для відповідних видів суб`єктів господарювання. Такими документами є рішення про утворення суб`єкта господарювання або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення).

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до Закону.

Крім зазначених документів для державної реєстрації подаються також: рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб`єктів господарювання у випадках, передбачених законом; реєстраційна картка встановленого зразка; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

При створенні у процесі приватизації або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути переданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Громадяни, які мають намір здійснювати господарську діяльність як підприємці, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина – платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Власник, засновник або уповноважені ними органи несуть відповідальність за подання документів, які не відповідають вимогам законодавства або недостовірні.

Реєстрацію проводить державний реєстратор, який призначається на посаду міським головою міста обласного підпорядкування або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Він здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну; формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та змін імені або місця проживання фізичних осіб – підприємців; передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про ведення реєстраційних дій, у тому числі щодо створення відокремлених підрозділів юридичних осіб (ст. 6 зазначеного Закону).

Свідоцтво про державну реєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру – автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – запису про їх державну реєстрацію.

Порушення встановленого порядку створення суб`єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства поданих документів є підставою для відмови в його державній реєстрації. Відмова у реєстрації суб`єкта господарювання з інших мотивів не допускається. Вона може бути оскаржена в судовому порядку.

Державна реєстрація суб`єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання необхідних документів. Орган, що здійснює реєстрацію, зобов`язаний протягом цього строку видати суб`єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію. Це свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків у банках.

Відомості щодо державної реєстрації суб`єкта господарювання включаються, як уже зазначено, до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. На печатках і штампах цього суб`єкта повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким його включено до державного реєстру, ідентифікаційний номер громадянина-підприємця.

Діяльність незареєстрованого суб`єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб`єктом, стягуються до Державного бюджету.

Суб`єкти господарювання – господарські організації мають право відкривати свої філії (відділення), представництва. Відкриття таких підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб`єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття орган, що здійснює реєстрацію, вносячи додаткову інформацію до своєї реєстраційної картки.

Поиск по сайту: