Право власності - основне речове право у сфері господарювання

Відносини власності - це суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу привласнення матеріальних благ. Сутність відносин власності у сфері економіки полягає в належності наявних засобів виробництва і продуктів праці, що отримуються від їх експлуатації, певним суб'єктам.

Власність в економічному розумінні - це економічне панування суб'єкта над об'єктом, що належить йому, використання суб'єктом цих об'єктів своєю владою й у власних інтересах.

Поняття права власності виникає в результаті правового врегулювання економічних відносин власності. Розрізняють право власності в об'єктивному розумінні та право власності в суб'єктивному розумінні.

Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини власності.

Право власності в суб'єктивному розумінні - це визначена і забезпечена об'єктивним правом сукупність повноважень власника, що забезпечує можливість використовувати належне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Право власності передбачає можливість вільного, але в межах закону, використання власникам свого манна у власних інтересах. Правомочності власника щодо його майна, яке використовується у сфері господарювання, складні: крім відомої з часів римського права тріади (володіння, користування та розпорядження), до їх складу входять засновницькі (щодо заснування інших суб'єктів господарювання та наділення їх відповідним майном), регулятивні (щодо визначення меж використання майна, яке передається власником іншим суб'єктам господарювання на Похідних від права власності правових титулах), оперативно-управлінські (щодо управління створеним власником суб'єктом господарювання), контрольні (щодо контролю за використанням майном, яке на певному, зазвичай похідному від права власності, правовому титулі закріплюється за іншим суб'єктом господарювання) та охоронні (щодо охорони прав власника від посягань інших осіб на його майно та захисту прав і законних інтересів власника у разі їх порушення іншими особами) повноваження. Засновницькі, регулятивні, оперативно-управлінські, контрольні, охоронні повноваження забезпечують власнику реалізацію однієї з основних його функцій - функцію управління своєю власністю.

Зазначені положення (щодо повноважень власника майна у сфері господарювання) віддзеркалені в статтях 134 і 135 ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 134, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК.

У ст. 35 ГК України визначаються організаційно-установчі повноваження власника, а саме його права:

одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства;

особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до ГК та інших законів;

здійснювати організаційно-установчі повноваження та основі належних йому корпоративних прав відповідно до ГК та інших законів;

приймати рішення про об'єднання створених власником унітарних підприємств-невласників у господарські об'єднання, передбачені ГК та іншими законами (найчастіше це повноваження реалізується щодо державних і комунальних підприємств шляхом створення за їх участі відповідно державних чи комунальних господарських об'єднань).

Форми реалізації права власності - це ті способи та засоби, які І використовує суб'єкт права власності для реалізації своїх повноважень власника

1. Прості форми - реалізація повноважень власника безпосередньо суб'єктом цього права

2. Володіння майном безпосередньо його власником

3. Користування майном безпосередньо його власником

4. Розпорядження майном безпосередньо його власником

1. Складні форми - реалізація права власності через уповноважених осіб чи органу та/або із застосуванням різних способів, що зумовлено значним масивом майна у одного власника, складністю управління ним (виробничими фондами, наприклад) та/або відсутністю у власника необхідних знань і навичок для управління майном

2. Управління всім масивом майна власника, що використовується у сфері господарювання, призначеною ним (власником) уповноваженою особою (фізичною чи юридичною)

3. Управління окремими частками майна власника уповноваженими особами, призначеними власником

4. Закріплення частини майна власника за створеним ним комерційним унітарним підприємством на праві господарського відання

3.Закріплення частини майна власника за створеним ним некомерційним унітарним підприємством на праві оперативного управління

4.Передача власником частини свого майна у власність господарській організації корпоративного тину - як вклад у її статутний (пайовий) фонд (капітал) з отриманням, як плату за втрату права власності, корпоративних прав (право участі в отриманні прибутку; право участі в управлінні; право участі в розподілі майна господарської організації у разі її ліквідації)

5.Передача власником на договірних засадах майна в оренду (користування) на підставі відповідних договорів (оренди, лізингу, концесії)

Організаційно-установчі повноваження власник може реалізовувати особисто чи за допомогою уповноваженого ним органу (уповноваженої особи). Цеп правовий субінститут (уповноваженого органу чи уповноваженої власником особи) застосовується у тих випадках, якщо: а) власник володіє значним за обсягом масивом майна, щодо якого неспроможний забезпечити всі організаційно-управлінські повноваження; 6) власник не володіє необхідними професійними знаннями та навичками щодо здійснення таких повноважень; в) майно власника різноманітне за своїм складом і призначенням, що вимагає забезпечення специфіки управління майном різних категорій (різного призначення) і, відповідно, наявності необхідних для цього знань, досвіду, навичок.

Поиск по сайту: