|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Особливості правового статусу фізичних осіб – підприємцівГромадяни як суб’єкти господарювання (як і права приватної власності) з переходом економіки України на ринкові засади легітимовані. Громадянин визнається суб’єктом господарювання, відповідно до Конституції України, Господарського кодексу та інших нормативних актів, у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця. Такий громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами. Управління заснованим ним приватним підприємством громадянин здійснює безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або підприємствами зі статусом юридичної особи громадянин набуває права та обов’язки відповідно засновника або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов’язки, визначені укладеним за його участю договором про спільну діяльність (ст. 128 ГК України). Громадянин підприємець зобов’язаний у передбачених законодавством випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації; недопускати недобросовісної конкуренції та інших порушень антимоно польноконкурентного законодавства. Він несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.
18. Особливості правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це господарське товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Основні риси: 1) різновид господарського товариства; 2) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства; 3) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); 4) відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном; 5) відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки; 6) наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених установчими документами товариства; 7) наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган — збори учасників, виконавчий орган — дирекція або одноособовий директор, контрольний — ревізійна комісія; 8) можливість формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства; 9) обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата основного і додаткових (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внесків; 10) необхідність обов'язкової персональної участі при розгляді зборами учасників питань, щодо яких закон вимагає одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства);
11) можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства); 12) обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі за згодою решти учасників, якщо інше не передбачено установчими документами товариства; в) спадкування частки учасника — фізичної особи або правонаступництва учасника — юридичної особи; 13) припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника — фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника —юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна. Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. Основні риси: 1) різновид господарського товариства; 2) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства; 3) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); 4) наявність системи органів управління: збори учасників — вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) — виконавчий орган, ревізійна комісія — контрольний орган; 5) субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів; 6) подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (в т. ч. змісту установчих документів). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |