Програма мовленнєвого розвитку - стратегічний документ в організації мовленнєвої роботи з дітьми

У перші роки незалежності України чимало наукових колективів займалися розробленням національних програм виховання і навчання дітей у дошкільному закладі. З 1990 по 1996 рр. було створено близько 30 варіантів як загальнодидактичних, так і тематичних програм, які не рецензувалися і не оцінювалися на державному рівні. Першою національною програмою для дошкільнят стала програма «Малятко» (1991), підготовлена науково-творчим колективом під керівництвом 3. Плохій. У ній уперше було змінено структуру викладу матеріалу: не за віковими групами, як це склалося традиційно, а за розділами; передбачалося проведення занять різного типу: фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні.

У програмі виокремлено розділ «Мовленнєве спілкування» дітей другого-сьомого років життя. Змістова лінія кожної вікової групи завершується «Показниками засвоєння змісту».

Порівняно з попередніми програмами вперше підрозділ «У світі слів» подано за тематичним принципом, теми розміщено з поступовим ускладненням у кожній віковій групі. У підрозділі «Наші співрозмовники» виокремлено завдання: а) спілкування з дорослими; б) спілкування з однолітками; в) етичні засади спілкування; г) маленькі оповідачі. Змістова лінія - спілкування з однолітками, спілкування з дорослими, етичні засади спілкування - орієнтує вихователя на розвиток діалогічного і розмовного мовлення, а також мовленнєвого етикету.

У 1993 р. було опубліковано програму «Дитина», науковий керівник О. Проскура. Основними принципами, що визначили зміст програми, є такі: орієнтація вихователя на особистість дитини, її вікові та індивідуальні особливості; узгодження колективних та індивідуальних форм і методів роботи з дітьми в усіх вікових групах з метою принципового збільшення питомої ваги індивідуальної роботи; опертя на здобутки психологічної науки про роль таких напрямів діяльності, як спілкування з дорослими, діяльність з предметами, гра, організовані та самостійні заняття; зв'язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, різновидами національного та світового мистецтва; забезпечення умов для формування творчої особистості. Програма призначена для дітей віком від 3 до 7 років. Ознайомлення з довкіллям, розвиток мовлення і художня література, інтегровані у програмі в розділ «Мова рідна, слово рідне».

Автори програми докладно розробили тематику ознайомлення дітей з довкіллям, зорієнтовану здебільшого (за змістом) на народознавчий аспект. Слід наголосити, що це єдина програма (загальнопедагогічна), в якій у повному обсязі пропонується формування у дошкільнят народознавчої компетенції.

Змістову лінію мовленнєвого розвитку розкрито достатньо повно і ґрунтовно. Однак негативним моментом програми є відсутність розділу «Художня література», який замінено лише однією темою «У нас в гостях книжка».

Зауважимо, що художній літературі, як і художньо-мовленнєвій діяльності, відводиться найбільша питома вага у навчально-виховній роботі впродовж дня. Це читання, розповідання, заучування віршів, драматизація, інсценування, театралізовані ігри, етичні бесіди та ін. Завдання і навчання переказування художніх текстів здійснюється тільки на заняттях з розвитку мовлення за текстами, які дітям читали на заняттях з художньої літератури.

У 1991 р. вперше в Україні вийшла друком тематична авторська програма Н. Дзюбишиної-Мельник «Розвиток українського мовлення у дошкільників». Програма-довідник для дошкільних закладів з українським мовним режимом. Програма охоплює дошкільні вікові групи від 3 до 7 років і складається з таких розділів: «Звукова культура», «Формування граматично правильної мови», «Зв'язне мовлення». Зауважимо, що змістова лінія усіх розділів насичена так, що програму можна назвати програмою-максимумом для дітей дошкільного віку.

Важливим моментом є врахування автором ситуації функціонування української мови у різних регіонах України, недостатнє володіння педагогами українською мовою. Другу частину програми становить довідник «Пробний орієнтовний словник української мови для дітей 3-6 років життя» з диференціацією за віковими групами і частинами мови, за такою структурою - діти віком 3 роки: іменники (в алфавітному порядку) з наголосами і перекладом окремих слів російською мовою, що подані в дужках. Наприклад, будинок (рос. дом), вовк (рос. волк) та ін. Дієслова, прикметники, прислівники, числівники, займенники, частки, вигуки, вирази. Цей словник може слугувати насамперед довідковим матеріалом вихователям як з українською, так і з російською мовами навчання.

У 1997 р. було опубліковано тематичну програму «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» як програму-максимум. Крім програми в ній представлено теоретичні засади мовленнєвої і художньо-мовленнєвої діяльності дітей (функції, принципи, форми навчання, різновиди компетенцій та їх сутність).

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») вперше розглядалося питання щодо нагальної потреби визначення базисного компонента дошкільної освіти. Державні програмні документи визнали дошкілля початковою, вихідною ланкою освіти у країні. В Україні розроблено новий державний документ - стандарт «Базовий компонент дошкільної освіти»².

Базовий компонент дошкільної освіти - це мінімально необхідний і водночас достатній для нормального функціонування дитини у довкіллі рівень знань, умінь і навичок, рівень обізнаності, або ступінь компетентності.

Ступенем компетентності (обізнаності) вважають комплекс особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини; життєво важливих практичних умінь, які гарантують дошкільнику пристосованість до життя, вміння орієнтуватися в ньому, здатність реалізувати свій природний потенціал.

Базисний компонент дошкільної освіти визначає вимоги суспільства та держави до вихованості, обізнаності й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Це фундаментальні засади, підвалини перших років життя дитини, мінімальне освітнє ядро, що відображає якісно-кількісні показники поведінки й діяльності дитини і ні за яких умов у жодному дошкільному закладі України не може бути знижене.

Учені по-різному розуміють мінімально необхідну «обізнаність дитини». Так, О. Кононко, один з авторів проекту базисного компонента, наголошує, що у контексті базисного компонента поняття «мінімальний» вживається «не стільки в розумінні «найнижчий за ступенем розвитку», скільки у значенні «обов'язковий набір елементарних, доступних вікові складових»³. Отже, документ орієнтує на досягнення дитиною нижнього вікового, а не індивідуального порога. Бути нижче за цю межу не має права жоден педагог. Якщо дитина не опанувала віковим мінімумом, то це показник психологічного або соціального відхилення. Як бачимо, йдеться про забезпечення кожній психічно нормальній дитині своєрідної вікової мірки, «не нижчий за мінімально достатній ступінь розвитку».

Базисний мінімум обізнаності розглядається сучасними вченими (Л. Парамонова, М. Поддьяков, О. Кононко та ін.) як складна, структурована, інтегрована одиниця, як сукупність мінімальних одиниць виміру різнобічних компетенцій дитини-дошкільника. Так, мовленнєва компетенція охоплює лексичну, фонетичну, граматичну, діамонологічну та інші компетенції. Базисний мінімум, як інтегрований феномен, може бути вищим за означений у сучасних чинних програмах оптимум чи максимум (йдеться «про орієнтовні показники розвитку»). Наприклад, дитина швидко опанувала правильною вимовою, водночас вона ще не вміє зв'язно розповісти про свою діяльність, бачене й пережите, бо в неї бідний словниковий запас, що не відповідає означеному «мінімуму».

«Базовий компонент» становить 2 частини - інваріантну та варіантну. Інваріантна частина є обов'язковою для всіх дітей віком до 7 років (як у дошкільному закладі, так і в сім'ї). її мета - забезпечення єдності освітньо-виховного простору України і його відповідності до європейського освітнього простору та духовного розвитку дітей. Варіантна частина враховує індивідуально-психічні властивості розвитку особистості дитини (потреби, нахили, здібності та ін.), регіональний, етносоціокультурний компонент, що дає можливість відкривати різні альтернативні дошкільні заклади, створювати варіантні програми і методики навчання.

«Базовий компонент дошкільної освіти» визначив і її кінцеву мету, яка полягає в розвитку елементарного світогляду, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, елементарного самовизначення, духовного розвитку дитини.

Засобами реалізації мети дошкільної освіти є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, формування базисної особистісної культури і механізмів забезпечення життєдіяльності, виховання потреб у самореалізації та самоствердженні. Завдання дошкільної установи і сім'ї в реалізації мети полягає в тому, щоб полегшити дитині процес входження в соціальне середовище й адаптування в ньому, прищепити навички практичного життя, розвинути внутрішній світ дитини.

Розроблення базисного компонента дошкільної освіти - нове завдання як для науковців, так і для практиків України. Тож його створення вимагало враховувати принаймні три позиції: базисні характеристики особистості, якісні новоутворення психічного розвитку та вікову сенситивність.

Базисними характеристиками дитини-дошкільника психологи визнають такі психічні якості та властивості як: креативність, ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свобода поведінки й безпека, самосвідомість і самооцінка.

Креативність - це здібність дитини до творчого розв'язання будь-яких проблем, що виникають у тій чи тій ситуації певного напряму діяльності (Л. Венгер, Л. Парамонова, М. Поддьяков та ін.). Показниками креативності вважають:

• здібність дитини до створення нового оригінального продукту (малюнок, конструкція, вірш, розповідь та ін.);

• ініціативність - показники розвитку творчого інтелекту дитини, що виявляється в ігровій, продуктивній, художньо-мовленнєвій діяльності;

• самостійність і відповідальність - своєрідна форма дитячої активності, яка відображає актуальний рівень розвитку особистості (Л. Ви-готський) і забезпечує дитині самостійність (без допомоги дорослого) у виборі й розв'язанні різних завдань. Відповідальність дитини за власні вчинки й поведінку визначається мірою її самостійності, рівнем розвитку вольових якостей у ситуації вибору «можна - не можна», «добре - погано», «хочу - повинен (зобов'язаний)». Довільність - це вміння управляти своєю поведінкою відповідно до вимог, правил, норм поведінки (Л. Виготський, О. Запорожець). Показники довільності: супідрядність мотивів, уміння виокремлювати провідний мотив і підпорядковувати йому інші; внутрішня мотивація та оволодіння нормами поведінки.

Свобода поведінки і безпека залежать від рівня обізнаності та вихованості дитини, їх показниками є: почуття міри, обережність і передбачливість наслідків своїх дій і вчинків; чуття безпеки, дотримання соціально-детермінованих правил і заборонів. Показниками самосвідомості і самооцінки є: образ власного «Я»; усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин; прагнення до здійснення суспільно значущої та суспільно оцінної діяльності (Б. Ананьєв).

Якісними новоутвореннями психічного розвитку, за даними психологів (Л. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьєв, Д. Ельконін та ін.), є класична формула «Я сам» трирічної дитини, оволодіння діалогічним (у молодшому віці), монологічним (у середньому віці) мовленням; виникнення планувальної, регулювальної мовної функції у шість років; довільність поведінки; самостійність дітей старшого дошкільного віку та ін.

Сенситивний період розвитку - це найсприятливіший вік (щодо пластичності нервової системи) для засвоєння певного матеріалу, набуття знань, умінь і навичок у певному напрямі діяльності, наприклад, в оволодінні мовою - від 2 до 5 років. Зауважимо, що розроблення базисного компонента не може повторювати за своєю структурою сучасні чинні програми дошкільних закладів. Базисний компонент дошкільної освіти має забезпечити цілісне, інтегроване, взаємопов'язане знання дитини про природу, предметний світ, світ мистецтва, світ людей, світ власного «Я». Тому в базисному компоненті виділено чотири сфери життєдіяльності дитини: «Природа», «Культура», «Інші», «Я сам».

Зміст освітньо-виховної роботи спрямований на збереження дитячої субкультури, орієнтацію дорослого насамперед на цінності, інтереси і норми самих дітей, на врахування особистісних новоутворень раннього дошкільного дитинства - розвиток активного мовлення, наочно-дієвого й елементарного логічного мислення, самостійності, образу «Я», виникнення схематичного контуру дитячого світогляду, формування внутрішніх етичних інстанцій, супідрядності мотивів, виявів довільної поведінки, особистої самосвідомості дитини.

Базисний компонент розроблено з урахуванням того, що засвоєння змісту дошкільної освіти як завершеної цілісності має відповідати всьому періоду перебування дитини на віковому етапі від одного до семи років життя. Кожний віковий щабель (ранній, молодший, середній і старший дошкільний вік) виконує в цьому процесі свої психологічні й педагогічні завдання лише за умови їх повної реалізації як на кожному щаблі зокрема, так і в сукупності загалом.

Програма "Я у Світі" (2008 рік) як третя складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів сучасного простору дошкільної освіти розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні, пов’язана з модернізацією змісту вихідної ланки освіти в Україні та гуманізацією її цілей та завдань, містить вимоги до оновленого змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку в усіх регіонах України.

Мета програми – орієнтація сучасної дошкільної освіти на системний підхід до розвитку, виховання і навчання особистості, збалансованості її різних сторін, гармонійного поєднання "Я" і "Світу".

Визначальна роль дорослого – допомогти зростаючій особистості жити власними силами, у злагоді з довкіллям і згоді з собою, як активному суб’єкту життєдіяльності.

Адже кожна дитина приходить у світ у першу чергу для того, щоб пізнати та навчитись вдосконалювати себе; дізнатися, для чого живуть люди на Землі, познайомитися з умовами життя та його основними законами – природними, предметними, соціальними. Їй належить навчитися існувати у відповідності, а не всупереч цим законам; відкривати для себе та інших людей свої можливості й здібності, знаходити своє доцільне місце у складному й суперечливому широкому світі, почуватися в ньому щасливою.

У програмі визначені основоположні, принципово важливі для розуміння, напрями оновлення змісту та гуманізації дошкільної освіти, орієнтири у процесі пошуку сучасних підходів до організації ефективного життєвого простору – природного, культурного, соціального, простору "Я", окреслені мінімально необхідні для цього переліки вимог та умов.

Під керівництвом доктора психологічних наук професора О.Кононко над створенням першої державної програми нового типу працювали такі вчені як О.Багініч, Н.Баглаєва, Г.Бєлєнька, Є.Бєлкіна, Е.Вільчковський, Н.Гавриш, А.Гончаренко, Н.Глухова, Н.Денисенко, О.Долинна, О.Кононко, О.Козленко, О.Копєйкіна, Н.Кудикіна, В.Кузьменко, О.Павленко, Т.Піроженко, 3.Плохій, Т.Поніманська, Г.Раратюк, О.Терещенко, В.Тименко, О.Хорошковська, Т.Шкваріна, Л.Якименко.

Програма "Я у Світі" структурована у вигляді двох частин.

Перша частина складається із трьох розділів: раннє дитинство, дошкільне дитинство, портрет дошкільника напередодні вступу до школи.

У розділі "Раннє дитинство" розглянуто вік немовляти та ранній вік.

Вік немовляти (від народження до одного року) охарактеризовано фазою народження (від народження до кінця першого місяця життя); фазою немовляти (від одного місяця життя до одного року життя). Щодо фази немовляти визначені основні лінії розвитку: фізичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, креативний розвиток з урахуванням вікових особливостей.

Ранній вік (другий і третій роки життя) віддзеркалює зазначені вище основні лінії розвитку відповідно до вікових особливостей (другий або третій рік життя).

Для фази народження та фази немовляти розроблені загальні показники компетентності.

Розділ "Дошкільне дитинство" складається з підрозділів "Молодший дошкільний вік" та "Старший дошкільний вік".

У підрозділі "Молодший дошкільний вік" (четвертий – п’ятий роки) подано характеристику загальних особливостей цього вікового етапу, характеристику психологічного віку та визначені основні лінії розвитку з урахуванням вікових особливостей.

Розгорнуто викладено загальні показники компетентності, зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності.

Підрозділ "Старший дошкільний вік" (п’ять-шість-сім років життя) утримує загальні особливості вікового етапу, характеристику психологічного віку, основні лінії розвитку відповідно до кожного етапу життя, докладні загальні показники компетентності та зміст і умови оптимізації педагогічної діяльності.

У розділі "Портрет дошкільника напередодні його вступу до школи" представлено основні показники, що характеризують найсуттєвіші сторони розвитку старшого дошкільника, в певній мірі засвідчують повноту і цілісність його розвитку – фізичного, психічного, соціального, особистісного. Цей розділ є якісним орієнтиром для вихователів дошкільних закладів, педагогів позашкільних закладів освіти, батьків, опікунів – всіх, хто відповідає за розвиток, виховання і навчання дошкільника.

Використовуючи цілеспрямоване спостереження, дорослий може скласти загальне уявлення про ступінь освоєння дитиною основних способів розумових дій, розвиток різних видів діяльності, сформованість базових якостей, зрілість різних форм активності, компетентність у сферах життєдіяльності: Природа, Культура, Люди, Я Сам, наявність життєво необхідних знань, умінь і навичок.

Друга частина складається з наступних розділів:

- Умови ефективної реалізації Базової програми

- Вимоги до створення розвивального життєвого простору

- Специфіка впливу різних соціальних інститутів

- Орієнтовні схеми організації життєдіяльності дошкільників

- Відмінності хлопчиків і дівчаток

- Обдарована дитина: характеристика та стратегія розвитку

- Нервова дитина та особливості її виховання

- Комп’ютер і дошкільник

- Навчання іноземної мови

- Ігрові вправи та рухливі ігри

- Орієнтовний перелік художньої літератури

- Орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва

- Орієнтовний музичний репертуар

- Орієнтовний репертуар ігор-забав, театралізацій

У розділі "Умови ефективності реалізації Базової програми" визначені шляхи вирішення таких проблем, як інтегрованість та збалансованість виховання і навчання, екологія особистості, як пріоритет педагогічної діяльності, педагогічна зрілість користувача, сучасні підходи до контролю та оцінки досягнень дошкільника, наступність та узгодженість діяльності різних соціальних інституцій, методичне та інформаційне забезпечення програми.

Розділ "Вимоги до створення розвивального життєвого простору" визначає поняття природного, соціального простору та простору "Я".

У розділі "Специфіка впливу різних соціальних інститутів" охарактеризовано вплив різних соціальних інститутів: сім’ї, дошкільного навчального закладу, дитячого будинку, позашкільного навчального закладу на розвиток дошкільника.

На всіх етапах життя дитини (від народження до одного року; від двох до трьох років; від трьох до п’яти років) визначені орієнтовні схеми організації життєдіяльності дитини, що наведені в розділі" Орієнтовні схеми організації життєдіяльності дошкільників ".

Розділ "Відмінності хлопчиків і дівчаток" висвітлює вікову динаміку психосексуального розвитку, стратегію поведінки дорослого, а психофізіологічні відмінності та соціальні властивості хлопчиків і дівчаток подаються у вигляді порівняльного аналізу для окремих характеристик (сприймання, увага, емоційний стан, мислення, мовлення, вихованість, діяльність, адаптація до школи тощо).

Проблема обдарованості є однією з найактуальніших для сучасної педагогічної практики. Батьки і педагоги намагаються всіляко розвивати здібності дошкільника, роблять спроби прискорити цей процес, пишаються досягненнями в цій сфері, виділяють групи "обдарованих" дітей, організовують з ними поглиблену роботу.

Досягнення сучасної психолого-педагогічної науки та особливості розумово-здібної дитини висвітлені в розділі "Обдарована дитина: характеристика та стратегія розвитку".

Розділ "Нервова дитина та особливості її виховання" присвячений проблемам психологічного комфорту, емоційного благополуччя дошкільника, створенню умов для підтримки його психічного здоров’я з урахуванням можливих психогенних хвороб особистісного зростання дитини (неврастенія, невроз страху, невроз нав’язливих станів, істеричний невроз з їх симптомами).

Розділ "Комп’ютер і дошкільник" подається у вигляді чотирьох тем, а саме: "Вступ", "Загальні уявлення про будову та складові комп’ютера", "Загальні уявлення про сучасні інформаційні технології", "Ознайомлення з навколишнім світом через використання робочих програм комп’ютера".

Іноземна мова є складовою варіативного компоненту дошкільної освіти. Освітні технології навчання іноземної мови та підходи до їх реалізації викладені в розділі "Навчання іноземної мови".

У розділі "Ігрові вправи та рухливі ігри" визначені ігри та ігрові вправи для раннього, молодшого та старшого віку.

Розділи "Орієнтовний перелік художньої літератури", "Орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва", "Орієнтовний музичний репертуар", "Орієнтовний репертуар ігор-забав, театралізацій" містять перелік колискових, народних пісень, казок, закличок. Літературні, музичні твори та твори образотворчого мистецтва українських та зарубіжних авторів рекомендовані як для раннього, молодшого так і старшого віку.

Термін дії програми закінчується у травні 2013 року.

Поиск по сайту: