Журнали на практичне самостійно

Радіомовлення і телебачення Японії

Радіомовлення

Система японського радіомовлення «подвійна» - складається з державної Японської телерадіокорпорації («Ніпон Хосо Кекай» – Nibon Hoso yokai, чи, скорочено, «Эн-Эйч-Кэй» NHK) і комерційних компаній. Державне радіомовлення – NHK.

Вперше в Японії радіомовлення початку токійська корпорація «Токіо Бродкастинг Стэйшн» 22 березня 1925 р. Ця корпорація була громадською організацією, що виникла за підтримкою уряду, й у фінансовому відношенні залежала винятково від плати слухачів за користування радіоприймачами. У тому ж році подібні станції виникли в Осака (червень) і Нагоя (липень). Усі ці три станції працювали незалежно друг від друга. У жовтні 1925 р. нагойская станція провела перший в історії японського радіомовлення позастудійний репортаж з місця події: репортаж про військовий парад.

У серпні 1926 р. міністерство зв'язку об'єднало ці три станції, н народися Японська радіомовна корпорация «Эн-Эйч-Кэй». У 1928 р. вступили в лад її радіостанції в Саппоро, Кумамото, Сэндай і Хіросімі. Цим був покладений початок першої загальяпонської радіомережі «Эн-Эйч-Кэй», у квітні 1931 р. була створена се друга радіомережа, а в березні 1969 р. – радіомережа на частотній модуляції (ФМ). Зміст програм трьох радіомереж відрізня-друг від друга. Якщо по першої транслюються в основному програми загального призначення, по другий – освітній передачі, то по радіомережі на частотній модуляції (ФМ) – в основному музика. У червні 1935р. почалися передачі служби іномовлення корпорації – «Радіо Японії», спрямовані на Канаду, США і Гаваї.

Споконвічно діяльність нового електронного засобу масової інформації знаходилася під строгим контролем уряду Японії. З початком війни на Тихому океані в грудні 1941 р. урядовий контроль над змістом програм корпорації різко підсилився. У цих цілях було створено урядове Суспільство радіопрограм. Зміст програм в основному зводилося до агресивної мілітаристської пропаганди, критиці англо-американського способу життя і закликам до інтенсифікації виробництва в промисловості і сільському господарстві.

У серпні 1948 р. був прийнятий п'ятилітній план розвитку радіомережі. Число радіослухачів стало рости. Тільки за один 1948 рік воно збільшилося на 7,6 млн. чоловік¹.

У червні 1950 р. японський парламент прийняв «Закон про мовлення», що перешикував усю систему радіопередач, що існувала до того часу. Цей закон, що діє по дійсний час, чітко визначив структуру Эн-Эйч-Кэй. Вищим адміністративним органом «Эн-Эйч-Кэй», наділеним усією повнотою влади, ставав Раду директорів. Був визначений його склад: і донині Рад директорів складається з 12 членів, призначуваних прем'єр-міністром за згодою обох палат парламенту. Уся Японія по територіальному принципі розділена на вісьмох регіонів. Вісім членів Ради директорів представляють інтереси кожного регіону. Чотири члени Ради обираються з людей, що користаються авторитетом у питаннях культури, освіти, науки й економіки. Рада директорів збирається на засідання приблизно раз на місяць. У проміжках діяльністю корпорації керує президент «Эн-Эйч-Кэй». Президент призначається Радою директорів на три роки.

У «Эн-Эйч-Кэй» при кожній з восьми регіональних радиостанций існує місцева рада по радіопрограмах, а в Токіо, крім того, і Центральна рада по радіопрограмах, що складаються з досвідчених я висококваліфікованих співробітників. Збираючи раз на місяць, ці ради виробляють пропозиції для президента «Эн-Эйч-Кэй» про зміст радіопрограм на найближчий відрізок часу. Ради беруть участь і в складанні річних планів віщання.

Комерційне радіомовлення.

Вже в ході розробки і попереднього обговорення нового законопроекту про віщання міністерство зв'язку одержало заявки на створення приватних компаній радіомовлення. Незабаром, 1 вересня 1951 року, дві станції комерційного радіомовлення в Нагоя й Осака вийшли в ефір зі своїми передачами. До квітня 1952 р. крім «Эн-Эйч-Кэй» у країні функціонували десять часток компаній, була створена Асоціація приватного комерційного віщання². Таким чином, вересень 1951 року – це своєрідний рубіж, на якому відбувся поділ радіомовлення Японії на суспільне, здійснюване «Эн-Эйч-Кэй», і комерційне.

Комерційні радіокомпанії в травні 1965 р. об'єдналися в дві загальнояпонські мережі. Одна з них, Японська радіомережа («Джапан Рэдионетуорк» – «Джей-Эр-Эн»), була утворена 30 компаніями, що об'єдналися навколо компанії «Токіо Хосо» («Токіо Бродкастинг Систем» – «Ти-Би-Эс»). Інша, Національна радіомережа («Нэшнл Рэдионетуорк» – «Эп-Эр-Эн»). була утворена з 31 компанії, що згрупувалася навколо компанії «Буя Хосо» («Ниппон Калчэрал Бродкастинг» – «Эн-Си-Би») і «Ниппон Хосо».

Телебачення

Перша успішна експериментальна телевізійна передача в Японії була проведена в травні 1939 р. у Токіо. Зображення передавалося з техніко-дослідницької лабораторії Японської радіомовної корпорації в її центральний будинок. Друга світова війна перервала цю роботу. Відразу ж після її закінчення були початі спроби впровадити телебачення в побут Японії. 15 жовтня 1945 р. Інститут зв'язку одержав дозвіл провести спробну телепередачу. Але в той час домогтися успіху не удалося. Тільки в листопаду 1949 р. техніко-дослідницька лабораторія «Эн-Эйч-Кэй» знову повернулася до спроб провести експериментальну телепередачу.

Поиск по сайту: