Машинні одиниці інформації

Кодування інформації, при якому використовуються два символи 1 і 0, називається двійковим кодуванням.

Мінімальний обсяг інформації, який може бути пере­даний за допомогою цього кодування, тобто цифри 1 або 0, називають бітом (від англ. binary digit — двійковий розряд).

Зазвичай пристрої ЕОМ працюють не з окремими бітами, а з групою бітів відра­зу. Послідовність, складена з восьми бітів, створює один байт.

Для вимірювання об'єму інформації використовуються та­кож більші одиниці:

Кодування символьної інформації. При введенні в комп ю-тер символьної інформації символи (літери, цифри, знаки), що вводяться, кодуються певними комбінаціями нулів і одиниць, а при виведенні їх для читання людиною (на монітор або прин­тер) за кодом символа будується його зображення.

Кожному символу призначається код — послідовність з фіксованої кількості нулів і одиниць із взаємно однозначною від­повідністю. Використовуючи одну двійкову цифру (один біт), можна закодувати всього 2 символи. Двобітових комбінацій може бути чотири: 00; 01; 10; 11, тобто 2², а за допомогою трьох бітів можна одержати вісім різних комбінацій нулів і одиниць (2³). Оптимальна кількість символів, які використовуються при наборі різних текстів, дорівнює приблизно 250 (літери ла­тинські і кирилиця, заголовочні і рядкові, розділові знаки, цифри, математичні знаки, елементи псевдографіки). У двійковій системі така кількість символів може бути закодована послідовністю з 8 біт (2⁸ = 256), тобто одним байтом. Якщо кож­ному символу алфавіту поставити у відповідність певне ціле число, то за допомогою двійкового коду можна однозначно ко­дувати текстову інформацію.

Для того, щоб весь світ однаково кодував текстові дані, по­трібні єдині таблиці кодування. Для англійської мови, що захо­пила де-факто нішу міжнародного засобу спілкування, Інсти­тут стандартизації США {ANSI — American National Standard Institute) ввів у дію систему кодування ASCII (American Standard Code for Information Interchange) — стандартний код інформаційного обміну США. У системі ASCII закріплено двітаблиці кодування — базова і розширена. Базова таблиця міс­тить значення кодів від 0 до 127, а розширена стосується сим­волів із номерами від 128 до 255. Перші 32 коди базової табли­ці, починаючи з нульового, віддано виробникам апаратних засобів (насамперед, виробникам комп'ютерів і друкуючих пристроїв). У цій області розміщуються так звані управляючі коди, яким не відповідають ніякі символи мов, і, відповідно, ці коди не виводяться ні на екран, ні на пристрої друку, але ними можна управляти під час виведення інших даних. Починаючи з коду 32 і закінчуючи кодом 127, розміщено коди символів ан­глійського алфавіту, розділових знаків, цифр, символів ариф­метичних дій і деяких допоміжних символів. Базова таблиця кодування ASCII наведена у табл. 1.2.

, Таблиця 1.2. Базова таблиця кодування ASCII

Підтримка виробників устаткування і програм вивела аме­риканський код ASCII на рівень міжнародного стандарту і на­ціональним системам кодування довелося "відступити"в другу, розширену частину системи кодування, що визначає зна­чення кодів з 128 по 255.

Кодування символів російської і української мов, відоме як система кодування Windows-1251, було введено "ззовні" ком­панією "Microsoft", але, враховуючи значне поширення опера­ційних систем і інших продуктів цієї компанії на Україні і в Росії, ця система глибоко закріпилася, почала широко вико­ристовуватись (табл. 1.3). Система кодування Windows-1251, використовується в більшості комп'ютерів, що працюють під управлінням операційних систем Windows.

Таблиця 1.3. Кодування Windows-1251

Наприклад, для кольорової картинки, складеної з 256 ко­льорів у графічному режимі монітора 640 х 480, потрібен та­кий об'єм відеопам'яті:

8 • 640 • 480 = 2 457 600 (біт) = 307 200 (байт) = 300 (Кбайт).

Поиск по сайту: