Тема 6. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства і витрат на оплату праці

6.1.Аналіз забезпеченності трудовими ресурсами

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами і раціональне їх використання здійснює значний вплив на обсяг і своєчасність виконання робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і, як результат, – на обсяг і своєчасність надходження доходу від реалізації продукції, її собівартість, формування прибутку і рентабельності.

Основні задачі даного розділу аналізу:

– вивчення й оцінювання забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також з окремих професій та категорій;

– визначення і вивчення показників плинності кадрів;

– виявлення резервів більш повного й ефективного використання трудових ресурсів.

Джерела інформації для аналізу: Звіт з праці (форма №1-ПВ), Звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ) й інша звітність підприємства

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами визначається порівнянням фактичної кількості робітників окремих категорій та професій з плановою потребою. Особлива увага приділяється аналізу забезпеченості підприємства кадрами найбільш важливих професій. Необхідно також проаналізувати якісний склад трудових ресурсів за кваліфікацією.

Для оцінювання відповідності кваліфікації робочих складності робіт, які вони виконують, порівнюються середні розряди робіт і робочих. Якщо фактичний середній тарифний розряд робочих нижче планового і нижче середнього тарифного розряду робіт, то це може призвести до випуску менш якісної продукції. Якщо середній розряд робочих вище середнього тарифного розряду робіт, то робочим треба доплачувати за використання їх на менш кваліфікованих роботах.

Для керівників і спеціалістів аналізується відповідність фактичного рівня освіти кожного робітника посаді, яку він займає. Вирішуються питання, пов'язані з підбором кадрів, їх підготовкою, підвищенням кваліфікації, мотивацією.

Для характеристики руху робочої сили необхідно розрахувати та проаналізувати динаміку наступних показників:

1. Коефіцієнт обороту з прийому (К_пр):

,

(6.1)

де Ч_пр – кількість прийнятих робітників, осіб;

Ч – середньооблікова чисельність персоналу, осіб.

2. Коефіцієнт обороту з вибуття (К_в):

,

(6.2)

де Ч_зв – кількість звільнених робітників, осіб.

3. Коефіцієнт плинності (К_пл):

,

(6.3)

де Ч_пл – кількість робітників, звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, осіб.

4. Коефіцієнт постійності персоналу (К_пост):

,

(6.4)

де Ч_пост – кількість робітників, які працювали весь рік, осіб.

Розрахунки мають бути представлені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Аналіз руху працюючих

За даними таблиці формується висновок про зміни в чисельності, а також про рух робочої сили на підприємстві.

6.2. Аналіз екстенсивного використання трудових ресурсів

Повнота використання трудових ресурсів оцінюється кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником і ступенем використання фонду робочого часу. Аналіз проводиться для кожної категорії працюючих, для кожного структурного підрозділу і в цілому для підприємства. Детермінована факторна модель фонду робочого часу має такий вигляд:

де ФРЧ – фонд робочого часу, людино-годин;

КП – кількість працівників, осіб;

Д – кількість робочих днів, відпрацьованих одним працівником за рік, днів;

Т – тривалість робочого дня, годин.

Початкові дані для аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві мають бути представлені в табл.6.2.

Таблиця 6.2

Використання трудових ресурсів підприємства

За даними табл. 6.2 формулюється висновок про зміну фонду робочого часу у звітному році у порівнянні з попереднім роком. Втрати робочого часу, що мають місце на підприємстві, відображаються у табл. 6.3.

За табл. 6.3 формулюється висновок про використання робочого часу у звітному періоді у порівнянні з попереднім роком: визначається зміна втрат робочого часу на одного працюючого.

На основі даних табл. 6.2 і 6.3 визначаються цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу способом абсолютних різниць.

Таблиця 6.3

Аналіз втрат робочого часу

Цілоденні втрати (ЦДВ) визначаються наступним чином:

де КП_з – кількість працівників у звітному періоді, осіб;

Д_з – кількість робочих днів, відпрацьованих одним працівником у звітному році, днів;

Д_п – кількість робочих днів, відпрацьованих одним працівником у попередньому році, днів;

Т_п – середня тривалість робочого дня у попередньому році, годин.

Внутрішньозмінні втрати (ВЗВ) визначаються за формулою:

де Т_з – середня тривалість робочого дня у звітному році, годин.

На основі цілоденних і внутрішньозмінних втрат визначаються загальні втрати робочого часу (ЗВРЧ):

Загальні втрати робочого часу дозволяють розрахувати кількість робітників, які були незадіяні протягом року у зв'язку з втратами робочого часу (Ч_врч)

,

(6.9)

де ФРЧ – річний фонд робочого часу одного робітника, годин.

6.3. Аналіз інтенсивного використання трудових ресурсів

Для аналізу рівня продуктивності праці робітників застосовується система узагальнюючих й окремих показників.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції одним робочим, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого.

До часткових показників належать виробіток продукції у натуральному виразі, трудомісткість одиниці продукції.

Особлива увага серед узагальнюючих показників приділяється середньорічному виробітку продукції на одного працюючого. Величина цього показника залежить від питомої ваги основних робочих у загальній кількості робітників підприємства, від кількості відпрацьованих днів та годин і середньогодинного виробітку.

Дані для аналізу продуктивності праці мають бути представлені у табл. 6.4.

Таблиця 6.4

Початкові дані для факторного аналізу продуктивності праці

Детермінована факторна модель середньорічного виробітку продукції на одного працюючого є чотирифакторною моделлю мультиплікативного типу:

де РВ – середньорічного виробітку продукції на одного працюючого, грн.;

ПВ_ор – питома вага основних робочих у загальній чисельності ПВП;

Д_ор – кількість днів, відпрацьованим одним основним робочим, днів;

Т_ор – середня тривалість одного робочого дня, годин;

СВ_ор – середньогодинний виробіток одного робочого, грн.

На основі даних табл. 6.4 проводиться факторний аналіз середньорічного виробітку продукції на одного працюючого способом абсолютних різниць, оскільки визначено абсолютні відхилення показників.

6.4.Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість – це витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції розраховується як відношення фонду робочого часу на виготовлення продукції до обсягу виготовленої продукції у натуральному або умовно-натуральному вимірі.

Можна розрахувати і трудомісткість однієї гривні продукції. Для цього загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції треба розділити на

вартість випуску продукції. Отриманий показник є оберненим до середньогодинного виробітку робочих.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості виконання плану за її рівнем, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці.

Дані для аналізу трудомісткості праці мають бути представлені в табл. 6.5.

За даними табл. 6.5 визначається зростання середньогодинного виробітку (∆СВ) за рахунок зниження трудомісткості (∆ТМ):

,

(6.11)

Таблиця 6.5

Аналіз трудомісткості продукції

або зміна трудомісткості продукції за рахунок зміни середньогодинного виробітку

.

(6.12)

Таким чином, між трудомісткістю та рівнем продуктивності праці існує зворотній пропорційний зв'язок. Тому трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньогодинний виробіток робочих.

6.5.Аналіз оплати праці

Аналіз використання трудових ресурсів, рівня продуктивності праці проводиться у взаємозв'язку з оплатою праці. Зростання продуктивності праці створює реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим порівняльний горизонтальний і вертикальний аналіз фонду заробітної плати на кожному підприємстві має велике значення. Горизонтальний аналіз полягає у визначенні абсолютної та відносної зміни фонду заробітної плати в періодах, що порівнюються.

Приклад вертикального аналізу фонду заробітної плати наведений у табл. 6.6.

Таблиця 6.6

Склад та структура фонду заробітної плати

На основі табл. 6.6 формулюється висновок про зміну структури фонду заробітної плати, встановлюються причини такої зміни.

У процесі факторного аналізу необхідно визначити фактори абсолютного й відносного відхилення фонду заробітної плати. Для цього в ньому необхідно виділити змінну і постійну частини. Розрахунок впливу факторів виконується способом ланцюгових підстановок.

Початкові дані для виконання факторного аналізу постійної частини фонду заробітної плати доцільно представити у табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Початкові дані для факторного аналізу погодинного фонду заробітної плати

Змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП_зм) залежить від обсягу виробництва продукції і-го виду (ВП_і), питомої трудомісткості (ПТМ_і) і рівня середньогодинної оплати праці (ОП_і).

Детермінована факторна модель має такий вигляд:

.

(6.13)

Далі необхідно проаналізувати причини зміни постійної частини фонду заробітної плати (ФЗП_пост), детермінований факторний аналіз якої може бути проведений за однією з наступних моделей:

де КР – кількість робітників, осіб;

РЗП – середньорічна заробітна плата одного робітника, грн.

Д – кількість робочих днів, відпрацьованих одним робітником у середньому за рік;

ДЗП – середньоденна заробітна плата одного робітника, грн.

Т – середня тривалість робочого дня, годин;

ГЗП – середньогодинна заробітна плата, грн.

Поиск по сайту: