|
|||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Резерви зниження собівартостіПри аналізі фактичної собівартості продукції, яка випускається, виявлення резервів та економічного ефекту від її зниження найчастіше використовується розрахунок за економічними факторами. Економічні фактори найбільш повно охоплюють усі елементи процесу виробництва – засоби, предмети праці й сама праця. Вони відображають основні напрямки роботи підприємства щодо зниження собівартості: зростання продуктивності праці, впровадження передової технології, краще використання обладнання та предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських та інших накладних витрат, скорочування браку та ліквідації невиробничих витрат і втрат. Економію, яка обумовлює фактичне зниження собівартості, необхідно розраховувати за наступним складом факторів: 1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової прогресивної технології, механізація та автоматизація виробничих процесів; покращення використання та застосування нових видів сировини та матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші фактори, яки підвищують технічний рівня виробництва. 2. Удосконалення організації виробництва й праці. Зниження собівартості за рахунок зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; покращення використання основних фондів, матеріально-технічного забезпечення; зменшення транспортних витрат; інші фактори, яки підвищують рівень організації виробництва. При покращенні використання основних фондів зниження собівартості може відбуватися в результаті підвищення надійності та довговічності обладнання; покращення системи планово-попереджувальнього ремонту; централізації та впровадження індустріальних методів ремонту й експлуатації основних фондів. 3. Зміна обсягу і структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, зростанню її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі зростанням об’єму виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. 4. Покращення використання природних ресурсів. Цей фактор може включати зміну складу й якості сировини; зміна підготовчих робіт при видобуванні, засобів добування природної сировини; зміна інших природних ресурсів. Ці фактори відображають вплив природних умов на величину змінних витрат. Дані фактори зниження собівартості та резерви можуть підсумовуватися в кінцевих висновках та визначати підсумковий вплив усіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю продукції. Величина резервів зниження собівартості може бути визначена за формулою:
де С1, С0 – відповідно рівень собівартості виробу у звітному й попередньому році, тис. грн.; В0 – витрати у попередньому році, тис. грн.; Р↓В – резерви скорочення витрат, тис. грн.; Вд – додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції, тис. грн.; ВП0 – випуск продукції у попередньому році, тис. грн.; P↑ВП – резерви збільшення випуску продукції, тис. грн.
Основними джерелами резервів зниження собівартості продукції є: - збільшення обсягу її виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства; - скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, скорочення непродуктивних витрат, браку тощо. Резерви збільшення випуску продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. Резерви скорочення витрат встановлюються за кожною статтею витрат за рахунок певних інноваційних заходів: 1. Економія витрат на оплату праці:
де Т1, Т0 – трудомісткість продукції після і до впровадження відповідних заходів, годин/тис. грн.; ОПпл – запланований рівень середньогодинної оплати праці, тис. грн.; Qпл – запланований обсяг випуску продукції, нат. од.
2. Резерв зниження матеріальних витрат:
де ПВ1, ПВ0 – питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції; Цпл – планова ціна матеріальних ресурсів, тис. грн.
3. Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів:
де – первісна вартість основних засобів, які не використовуються і є переданими в довгострокову оренду, законсервованими або списаними непотрібними, тис. грн.; – норма амортизації відповідних об'єктів основних засобів, частки.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |