|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Для того, щоб покривати свої витрати доходами від реалізації продукції (робіт, послуг) і отримувати певну суму прибутку, підприємство повинно постійно знижувати витрати на виготовлення продукції (робіт, послуг) шляхом систематичного удосконалення технологій, покращення техніки і організації виробництва, здійснювати пошук резервів раціонального використання ресурсів тощо. В системі цих заходів однією з основних задач бухгалтерського обліку є визначення фактичної суми витрат і перш за все витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) - виробничої собівартості, за елементами і статтями витрат та контроль за ними з метою розробки заходів для її зниження. Облік може здійснюватись різними методами. Основні методи обліку витрат: Позамовний - обєктом обліку при такому методі є окремі індивідуальні замовлення, окремі контракти тощо. Кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах, по яких виникають витрати на його виконання. Загальновиробничі витрати збираються у окремій відомості та в кінці місяця розподіляються між замовленнями. Попередільний - (від слова "переділ" - частина сукупних технологічних операцій внаслідок яких отримують готовий продукт праці) об'єктом обліку витрат є окремий переділ. Попередільний метод має два варіанти: - однопередільний (простий), коли технологічний процес не поділяється на окремі етапи (наприклад, випікання хлібу); - багатопередільний, коли процес поділяється на кілька технологічних фаз (переділів) і напрікінці кожного перділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється. Тому для обчислення витрат на виготовлення готової продукції необхідно поступово після кожного переділу визначати витрати на виготовлення продукції, яка надійде в переробку у наступному переділі. Готову продукцію отримують лише в кінці останнього переділу. Таким чином витрати на її виготовлення будуть складатись з витрат у всіх переділах. Важливою умовою при цьому методі являється визначення незавершеного виробництва по кожному переділу або фазі технологічного процесу. Змішаний - використовується у серійних автоматизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних і індивідуальних характеристик (виготовлення на одній технологічний лінії різних моделей телевізорів, холодильників тощо). Завершальним етапом кожного методу являється калькулювання собівартості продукції (робіт. послуг). Калькулювання - це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленого продукту (робіт, послуг), тобто обчислення у грошовому виразі витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) за встановленими статтями витрат. Метод калькулювання - це спосіб групування витрат за об'єктами калькулювання, який включає в себе набір технічних прийомів для розрахунку собівартості продукції. Розрізняють такі методи калькулювання: В залежності від обраного о'бєкту калькулювання: позамовний, попередільний, змішаний. В залежності від включення до собівартості накладних витрат: метод прямих витрат (директ-костинг), метод поглинутих витрат. Об'єктами калькулювання собівартості являються окремі вироби (роботи, послуги) підприємства, його підрозділів, переділів тощо. Сума витрат на виробництво визначається шляхом їх підсумовування за елементами - статтями калькуляції, перелік яких кожне підприємство встановлює самостійно. Наприклад: сировина, матеріали, заробітна плата з нарахуваннями, амортизація тощо. Вимірником об'єкту калькуляції є калькуляційна одиниця (кг, г, м, т, умовна банка, умовне паливо тощо). В залежності від цілей складання калькуляції, вона буває: 1. Планова (визначає середню собівартість продукції на плановий період на підставі прогресивних середніх норм витрат ресурсів); 2. Кошторисна (складається на разовий виріб або роботу для визначення вартості замовлення); 3. Нормативна (складається на підставі норм витрат ресурсів, які діють на початок періоду); 4. Фактична (визначається за даними бухгалтерського обліку). В залежності від видів витрат включених до собівартості розрізняють калькуляцію: 1. Технологічну (включає лише прямі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг); 2. Виробничу (складається з прямих і накладних виробничих витрат); 3. Повну собівартість готової прдукції (включає прямі виробничі, накладні виробничі, постійні витрати на збут не пов'язані безпосередньо з відвантаженням готової продукції (робіт. послуг), інші операційні витрати); 4. Повну собівартість реалізованої продукції (включає усі вищенаведені витрати та змінні витрати на збут, тобто пов'язані з відвантаженням продукції). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |