 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
За місцем і роллю в регулюванні бухгалтерського обліку
| 1 група - Закони України: (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996 – Х1У (із змінами та доповненнями); Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436 – 1У, Закон України “Про господарські товариства”від 19.09.1991р. № 1576 – 1У (із змінами та доповненнями); тощо, в яких у загальному викладаються вимоги до ведення обліку і подання звітності) 2 група – акти вищого органу в системі органів виконавчої влади: (Постанова КМУ “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” від 28.02.2000р. № 419) 3 група – нормативно-правові акти, що затверджуються МФУ:(Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Плани рахунків бухгалтерського обліку) 4 група – нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки і методичні рекомендації МФУ та інших органів, що розробляються на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку) 5 група – рішення (накази, розпорядження) щодо форм організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймається власником (керівником) підприємства на підставі попередніх 4-х груп документів нормативно-правового забезпечення. |
Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996 - Х1У (далі - Закон 996).
У законі наведено таке визначення бухгалтерського обліку: " Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень "
За вимогами Закону 996 бухгалтерський облік ведеться усіма юридичними особами незалежно від їх організаційно- правової форми і форми власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарювання. За даними бухгалтерського обліку вони повинні складати і у встановлені терміни надавати фінансову звітність.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання повної і правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам такої інформації.
Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Розкриття змісту кожного принципу наведено у Законі 996.
Методологічні засади формування інформації в обліку та фінансовій звітності про засоби, джерела їх утворення, доходи і витрати тощо викладені у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - ПБО).
Визначення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку наведено у ст. 1 Закону 996:
" Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, яка не протирічить міжнародним стандартам".
Кожне ПБО має номер і назву. Назва ПБО визначає предмет і об'єкт обліку, формування інформації про які в обліку та звітності, викладені у даному ПБО. Структура ПБО включає загальні положення, в яких даються визначення основних термінів і понять, сферу застосування ПБО та інше і основний зміст ПБО - визначення методологічних принципів формування в бухгалтерському обліку інформації про предмет і об’єкт обліку. Причому приоритет віддається достовірній оцінці на різних етапах їх використання. Оскільки ринкові відносини постійно розвиваються, методи і методологія збору економічної інформації для цілей управління, контролю, аналізу, планування потребують постійного вдосконалення, деякі ПБО вже зазнали змін і доповнень, а саме ПБО №№ 2, 3, 5, 10, 12, 13, 17, 18, 25.
Рекомендуються три рівні застосування регламенту бухгалтерського обліку:
Поиск по сайту: