Облік особового складу та робочого часу

Об'єктами обліку праці являються чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу, кількість виготовленої продукції (обсяг виконаних робіт, наданих послуг).

Облік праці ведеться у первинних документах затверджених наказами Мінстату України за № 253 від 09.10.95р., № 277 від 27.10.95р., № 144 від 22.05.96р. (типові форми П-1 – П-16, П-54, 54а).

За їх допомогою створюється база для обліку особового складу, формування показників праці та її оплати по кожному працюючому. Облік праці починається із встановлення трудових правовідносин між роботодавцем і робітником, які оформлюються шляхом заключення трудового договора, контракту, або трудового узгодження.

Трудовий договір

1. Трудовим договором є угода між робітником і власником підприємства (установи, організації) чи уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за яким робітник зобов'язується виконувати роботу визначену цим узгодженням, і підкорятися внутрішньому розпорядку. А власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган чи фізична особа, в свою чергу, зобов'язуються виплачувати робітнику заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю або згодою сторін.

Трудовий договір може бути:

- безстроковий (складений на невизначений строк);

- строковий (складений на певний строк (наприклад, тимчасово. або сезонна робота тощо);

- складений на строк виконання певної роботи.

На підставі трудового договору робітник приймається на роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою (передбаченою у штатному розкладі підприємства). До трудового договору робітник подає заяву про прийняття його на роботу, а керівник видає наказ.

Трудовий контракт

Трудовий контракт є особливою формою трудового договору.

Заключення договору у формі трудового контракту дозволяється положеннями ряду законів. При застосуванні такої форми трудових договорів слід керуватись методичними рекомендаціями про правове забезпечення контрактної форми трудового договору і сфери його застосування викладені у листі Мінюста України від 28.02.2000р № 32 - 8/473.

Правовідносини сторін за трудовим договором регулюються трудовим законодавством. перш за все КЗпП (ст.21).

Договір громадянсько - правового характеру

Працівники можуть працювати на підприємстві (організації, установі) і на інших умовах на підставі складеного трудового узгодження, правовідносини при яких регулюються господарським кодексом (далі - ГКУ). Ці договори мають назву договорів підряду, або на надані послуги чи виконані роботи тощо. Предметом трудового узгодження є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення або доручення (ремонт покрівлі, фарбування стін тощо) без дотримання виконавцем внутрішнього трудового розпорядку.

До них відносяться:

- договір підряда (ст. 837 ГКУ);

- договір про надання послуг (ст. 901 ГКУ);

- договір доручення (ст.237 і 1000 ГКУ).

Такі договори називаються громадянсько-правовими договорами. При їх складанні:

- не подається заява про прийом на роботу;

- не видається наказ керівника.

При виконанні роботи за такими договорами:

- не ведеться трудова книжка;

- на ведеться табель обліку робочого часу;

- не надається щорічна чергова і інші види відпусток;

- не нараховується допомога за дні тимчасової втрати працездатності;

- не видаються посвідчення і аванси на відрядження, аванси на господарські потреби (Інструкція, наказ Мінфіна 13.03.96р. № 59);

- не видаються довіреності на отримання матеріальних цінностей (Інструкція, наказ Мінфіна від 16.05.97р. № 99);

- не нараховується заробітна плата, а виплачується винагорода після складання акту про виконання робіт чи надання послуг у розмірі обумовленому договором.

На кожного прийнятого на роботу працівника ведуться типові документи з обліку персоналу:

1. Статистичні облікові форми затверджені наказом Мінстата України від 27.10.95р. №277 (особиста картка по формі П-2);

2. Трудова книжка, записи до якої здійснюються згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок робітників, затверджена Мінстатом України, Мінсоцзахисту України, Мінюстом України від 29.07.93р. № 58

Для обліку персоналу підприємства (установи, організації) та розрахунків із ним по оплаті праці.

Для цього потрібно:

У відділі кадрів:

1) скласти трудовий договір або контракт;

2) прийняти заяву від працівника;

3) підготувати і підписати у керівника наказ про прийом на роботу;

4) заповнити особову картку;

5) зробити запис в трудову книжку у відповідності із класифікаторм професій (ДК-003-95, затв. наказом Держкомстандарту України від 27.07.95р. №257, із доповненнями від 13.06.03р. № 105 і іншими, www. rada. gov. ua) та зареєструвати її у книзі реєстрації трудових книжок;

6) відкрити особову справу на робітника, в якій будуть збиратись всі відомості про його трудову діяльність (відпустки, підвищення кваліфікації, переведення на іншу роботу тощо);

7) присвоїти табельний номер, який не змінюється протягом роботи на підприємстві.

8) ознайомити працівника під розпис із посадовою інструкцією, без наявності якої неможливо притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності або звільнити його через невідповідність займаній посаді;

9) ознайомити працівника під розпис із правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В бухгалтерії:

1) відкрити особовий рахунок кожному робітнику, в який щомісяця будуть заноситись суми нарахованих доходів за їх видами та суми утримань із них.

Основною складовою обліку праці є облік робочого часу. Для цього у всіх структурних підрозділах підприємства (організації, установи) ведуться табелі обліку робочого часу, в яких за допомогою умовних позначок відмічаються години роботи, прогулів, дні відпусток, хвороби тощо на підставі належним чином оформлених документів (листів непрацездатності, листів простоїв, наказу про чергову щорічну відпустку, довідку про виконання державних обов'язків і т.д). Дана інформація слугує для складання статистичної звітності про наявність робітників та їх переміщення.

Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Але є виключення, згідно з яким час роботи скорочується:

- для робітників від 16 - до 18 років - 36 годин;

- для робітників від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років) - 24 години;

- зв'язаних із шкідливими умовами праці - 36 годин;

В деяких організаціях, де неможливо встановити нормальну тривалість робочого часу, застосовується сумарний облік робочого часу (далі - СОРЧ) (ст.61 КЗпП) за відпрацьованим часом у змінах. Графік змінності складається на кожний місяць та доводиться до відома працівників під розпис. Застосовувати сумарний облік робочого часу можна на безперервно діючому підприємстві, в установах, організаціях тощо за згодою із профспілковим комітетом або з органом, уповноваженним захищати інтереси трудового колективу. Власник самостійно визначає кількість працівників і розмір оплати їхньої праці.

Працівники можуть прийматись на тимчасову та сезонну роботу. Сезонними називають робітників, які працюють на роботах, що тривають в силу природних і кліматичних умов не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. такі роботи перелічені у Списку сезонних робіт і сезонних галузей (Постанова Кабміну України від 28.03.97р. № 278).

Тимчасовою роботою вважається робота, коли приймають на роботу строком до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада) - до чотирьох місяців. В цьому випадку складається трудовий договір саме на виконанн такого виду робіт, а не на тимчасове заступництво.

2. Форми і системи оплати праці

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації, та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

§ тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

§ міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Основними формами оплати праці є погодинна і відрядна.

При погодинній формі оплаті праці заробіток робітника обчислюється у відповідності із відпрацьованим ним робочим часом.

Робочий час - це встановлений Законом або угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці за правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов'язки.

Заробітна плата за відрядною формою оплати праці обчислюється виходячи із встановлених відрядних розцінок за одиницю виготовленої продукції (викнонаних робіт, наданих послуг).

1. Погодинна - оплата по кількості витраченого календарного часу (у днях або годинах) відповідної кваліфікації;

2. Відрядна - оплата праці по кількості одиниць виготовленої продукції або обсягу виконаної роботи чи наданих послуг за відрядними розцінками.

Відрядні розцінки розраховуються у такому порядку:

Відрядна розцінка = Денна тарифна ставка робітника-відрядника

Норма виробітку за зміну

або: виходячи з норм часу на виконання даної роботи і тарифної ставки даного розряду

Норма виробітку - це кількість готової продукції (обсяг виконаних робіт чи наданих послуг), яка повинна бути виготовлена працівником за одиницю часу (годину, зміну).

Норма виробітку = Робочий час ______________

Норма часу виконання операції

(або виготовлення одиниці продукції)

Приклад: Норма часу на виготовлення одиниці продукції встановлена 0,25 год., тарифна ставка робітника-відрядника відповідного розряду, який може виконати дану роботу за 1 годину дорівнює 3,70 грн.. Норма виробітку за зміну (7 год) = (7 год.: 0.25 год) = 28 одиниць, а розцінка за одиницю продукції = (3,70 грн. х 0,25) = 0,93 грн. або 3,70 грн. х 7 год;

Обчислення заробітної плати робітників-відрядників і визначення обсягу виконаної роботи здійснюється у первинних документах з обліку виробітку.

Форми первинних документів і порядок їх використання залежать від особливостей організації і технології виробництва. У цих документах повинно бути зафіксовано:

- що вироблено (виготовлено);

- скільки і якої якості;

- розцінка за одиницю виробітку;

- кому призначається з/плата і з виготовленням якого виробу вона пов'язана;

- витрачений час за нормою та фактично.

Для обліку в індивідуальних та мілкосерійних виробництвах, а також на роботах з тривалим виробничим циклом, ремонтних та окремих разових роботах застосовуються система нарядів за видами:

а) індивідуальні - на одного робітника;

б) бригадна - на всю бригаду.

За строками вони бувають:

а) разові, або на одну зміну;

б) накопичувальні - на кілька змін і на розрахунковий період.

Наряди виписуються перед початком роботи на підставі технологічних карт і виробничих програм і передаються на дільниці цеху.наряд видається робітнику одночасно з деталями (заготівками) або матеріалами (їх кількість відмічається у наряді). Після закінчення роботи у наряді вказуються прийнята кількість виговленої продукції, її якість (придатні, брак) і витрати нормованого часу.

При роботі за нарядом бригади - на зворотній стороні наряду проставляється розряд кожного члена бригади і фактично відпрацьований ним час для розподілення загальної суми заробітку між членами бригади.

3.Фонд оплати праці і його складові

Згідно законодавства заробітна плата - це винагорода обчислена як правило у грошовому виразі, яка виплачується робітнику за виконану ним роботу.

З метою складання статистичної звітності, організації управлінського обліку і контролю за витратами на оплату праці, витрати на оплату праці класифікують за різними ознаками:

Згідно Закону “Про оплату праці” 108/95-ВР, Інструкції №5:

Згідно Інструкції по статистиці заробітної плати №5 витрати на оплату праці складаються із:

Згідно П(С)БО 26:

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів, у розмірах встановлених законодавством (водіям за класність, бригадирам - за бригадирство, за суміщення професій, за роботу в шкідливих умовах, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, оплату щорічних і додаткових відпусток, оплату вимушених прогулів тощо.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст.2. Закону "Про оплату праці") передбачені чинним законодавством, або понад такі норми. Конкретні такі виплати встановлюють підприємства самостійно у колективному договорі (ст. 97 КЗпП).

До складу виплат, які не включаються до фонду оплати праці включаються:

- допомога за дні тимчасової втрати працездатності;

- суми вихідної допомоги;

- суми, що зберігаються за місцем основної роботи;

- суми компенсацій за дні невикористаної відпустки;

- інші виплати, які не включаються до фонду оплати праці наведені в Інструкції із статистики заробітної плати № 5.

4. Документація з обліку праці та її оплати

Для визначення суми заробітної плати належної до видачі робітнику, її спочатку нараховують, а потім утримують з неї податки і збори згідно встановлених законодавством ставок.

Нараховують заробітну плату на підставі розпорядчих та групувальних документів.

Усі документи, які є підставою для нарахування різних видів заробітної плати і винагород, можна об'єднати у такі групи:

1. Документи, що підтверджують трудові відносини сторін:

§ заява працівника про приймання на роботу;

§ наказ (розпорядження) про приймання на роботу;

§ контракт по найму працівника;

§ записи про приймання на роботу у трудовій книжці;

§ наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (форма - № П8);

§ запис про звільнення у трудовій книжці.

2. Документи, що підтверджують суму витрат на оплату праці робітників, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством:

Ø табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати (форми № П-12; П-13; П- 14, П- 15);

Ø наряди (форми № Т-20; Т-21; Т-23; Т-25; Т-26; Т-27; Т-28; Т-40);

Ø рапорт про виробіток за зміну (форма № Т-22);

Ø відомість на виплату різних премій і інших видів виплат (форма № Т-65);

Ø розрахунок на виплату винагород за результатами роботи за рік;

Ø розрахункові відомості, в яких фіксуються нараховані суми;

Ø інші види первинних документів розроблені відповідними міністерствами і відомствами, а також розроблені і затверджені підприємством самостійно.

3. Документи, що підтверджують трудові відносини за договорами громадянсько -правового характеру:

Ø договір підряду, що виконується особисто громадянином;

Ø трудова угода, згідно якої громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індивідуально певну роботу чи надати певні послуги;

Ø договір поруки (а також дії за довіренністю, згідно якої одна сторона (повіренний) зобов'язується здійснити від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії);

Ø акт приймання-здачі виконаних робіт або наданих послуг.

4. Документи, що є підставою і які підтверджують правочинність утримань із заробітної плати:

§ розрахункові відомості. в яких фіксуються суми податку на доход і обовязкових зборів до фондів соціального страхування;

§ наказ власника або вповноваженої ним особи (наприклад, про утримання сум, надлишково виплачених внаслідок розрахункових помилок, про погашення невикористаних і своєчасно неповернутих сум авансів виданих в підзвіт тощо);

§ виконавчі документи (наприклад, на утримання аліментів);

5. Документи на виплату заробітної плати і інших виплат:

§ платіжна, або розрахунково-платіжна відомість;

§ видатковий касовий ордер.

Для обліку заробітної плати найчастіше застосовується такий варіант документального оформлення обліку заробітної плати робітників:

Первинні документи обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплат тощо: Накопичувальна картка обліку заробітної плати Т-56 Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати Т-55

Особистий рахунок ФП-54

Розрахунково-платіжна відомість ФП-49 Розрахункова відомість Т-50, 51 Розрахунок заробітної плати Т-52 Платіжна відомість Т-53

Заробітну плату нараховують на підставі відповідних розпорядчих і групувальних документів, які здаються до бухгалтерії згідно графіку документообороту:

Таблиця 8.1

Продовження таблиці 8.1

Рис. 8.1. Документи для нарахування виплат персоналу

5.Аналітичний та синтетичний облік розрахунків з оплати праці

Синтетичний облік розрахунків з персоналом по заробітній платі ведеться на синтетичному рахунку "Розрахунки з оплати праці".

Аналітичними рахунками до рахунку "Розрахунки з оплати праці" є прізвища робітників, яким нараховується заробітна плата. Облік розрахунків з персоналом в розрізі кожного конкретного робітника та видів виплат називається аналітичним. Він ведеться протягом року помісячно у особовому рахунку кожного робітника з моменту прийняття його на роботу По закінченні кожного місяця інформація з особового рахунку переноситься у розрахункову відомість, в якій підсумовується cукупний місячний доход та розраховуються суми утримань і належна до видачі сума.

Заробітна плата, що належить до виплати працівнику визначається шляхом вирахування із нарахованого сукупного місячного доходу обов’язкових утримань до фондів соціального страхування, податку з доходу і інших утримань.

Рис. 8.2. Визначення належної до видачі заробітної плати

Утримання обов’язкових платежів і податку на доход здійснюється по ставках визначених у законодавчих та нормативних документах.

Порядок розрахунку податку на доход фізичної особи такий:

Податок на доход = [Сукупний місячний доход – суми утримань внесків до (пенсійного фонду + фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності + фонду безробіття)] х ставку податку на доход

Якщо працівник має невеликий місячний доход та подає заяву за встановленою форму про надання податкової соціальної пільги, йому надається право на податкову соціальну пільгу. Право на загальну податкову соціальну пільгу мають особи за основним місцем роботи, якщо сума витрат на оплату праці менше суми прожиткового мінімуму встановленого на початок звітного року помноженої на 1,4 та округленої до 10. Це означає, що для цілей розрахунку податку, із сукупного місячного доходу такого працівника окрім внесків до фондів соціального захисту вираховується ще й сума податкової соціальної пільги, яка встановлюється законодавством.

Тоді податок на доход визначається так:

Податок на доход = [ Сукупний місячний доход – суми утримань внесків до (пенсійного фонду + фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності + фонду безробіття + сума податкової соціальної пільги ] х ставку податку на доход.

Особи, що відносяться до пільгової категорії працівників, мають право на спеціальні підвищені пільги - 150% або 200% загального розміру згідно положень Закону "Про податок з доходу фізичних осіб".

Утримання із сукупного доходу працівників підлягають перерахуванню у встановлені строки до відповідних фондів та бюджету.

Витрати на оплату праці відносяться на витрати різних видів діяльності в залежності від того, які функції виконують працівники. Тому для визначення витрат на оплату праці за видами діяльності, розрахункові відомості складаються окремо за кожним структурним підрозділом підприємства.

Загальна сума витрат підприємства на оплату праці визначається шляхом підсумування нарахованої заробітної плати за усіма розрахунковими відомостями.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці", який має субрахунки: 661 "Розрахунки із заробітної плати", 662 "Розрахунки з депонентами", 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

По кредиту рахунку 661 відображається нарахування виплат, що згідно нормативних документів відносяться до фонду оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій, доплат, надбавок, відпускних тощо в кореспонденції з відповідними рахунками, по дебету – суми, що зменшують належну до видачі заробітну плату: утримання податку на доход, внесків до фондів соціального захисту, інших утримань та суми виплачені персоналу).

По кредиту рахунку 662 в кореспонденції з дебетом рахунку 661 обліковуються суми заробітної плати (депонована заробітна плата), які не були отримані працівниками з певних причин в установлені підприємством строки. Такі суми зберігаються у касі протягом трьох банківських днів, а потім здаються на поточний рахунок у банку, по дебету - їх виплата.

Допомоги за листами непрацездатності, компенсації і інші виплати, що не відносяться до фонду оплати праці обліковуються на рахунку 663. По кредиту рахунку 663 відображається нарахування виплат персоналу, які згідно нормативних документів не включаються до фонду оплати праці, по дебету - суми, що зменшують належні до видачі виплати: утримання податку на доход, внесків до фондів соціального захисту, інших утримань та суми виплачені персоналу.

Приклад:

Таблиця 8.2

Оплата днів щорічної чергової відпустки.

Заробітна плата за дні відпустки включається до фонду оплати праці. Визначається сума відпусткових виходячі із середньоденної заробітної плати, яка розраховується згідно Порядку № 100 затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. Порядок розрахунку суми відпускових такий:

О = Зн: (Фн – П) х До,

де О – сума відпускних;

Зн – сумарний заробіток робітника за фактично відпрацьований період;

Фн – кількість календарних днів за фактично відпрацьований період;

П - кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством, що приходяться на фактично відпрацьований період;

До – тривалість відпустки в календарних днях.

До сумарного заробітку робітника включаються лише виплати визначені п.3 Порядку № 100. Сума відпускних нараховується з резерву на відпустки, який формується за рахунок щомісячних відрахувань сум на оплату відпусток і сум нарахувань на них внесків до фондів соціального захисту.

Нарахування відпускових відображається записом:

Дт 471 Кт 661

Нарахування внесків на відпускові відображається записом:

Дт 471 Кт 65

Розрахунок допомоги за дні тимчасової втрати працездатності.

Допомога за дні тимчасової втрати працездатності не включається до фонду оплати праці. Визначається вона на підставі середньоденної (середньогодинної) заробітної плати за робочі дні розрахункового періоду обчислену згідно Порядку № 1266 затвердженого постановою КМУ від 26.09.01р.

Сд = Б / Рв х В%,

де Сд – сума допомоги в розмірі середньої зарплати;

Б – суми, які враховують при обчисленні середнього заробітку (база);

Рв – кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді;

В% - відсоток розміру виплати, який залежить від страхового стажу й пільгових умов;

Відсоток оплати допомоги залежить від страхового стажу:

- 60% середньої зарплати (доходу) – особам зі страховим стажем менше 5 років;

- 80% середньої зарплати (доходу) – особам зі страховим стажем від 5 до 8 років;

- 100% середньої зарплати (доходу) – особам зі страховим стажем більше 8 років;

- 100% середньої зарплати (доходу) – особам незалежно від стажу. Якщо вони віднесені до 1-4 категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни й особи, на яких поширюється дія Закону про статус ветерану війни тощо.

Робочі дні з перших пяти календарних днів хвороби оплачує підприємство, а решту - Фонд соціального страхування. Тому розрахунок лікарняних, що будуть виплачуватись підприємством і фондом слід розраховувати окремо.

Повністю за рахунок фонду страхування оплачуються:

- дні догляду за хворою дитиною віком до 14 років (не більше 14 календарних днів);

- при догляді за хворим членом сімї (не більше 3 календарних днів, у виняткових випадках – 7 календарних днів);

- тощо.

Нарахування лікарняних відображається записом:

Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 663 – за рахунок підприємства;

Дт 652 Кт 663 – за рахунок фонду.

Із допомоги не утримуються збори до фонду соціального страхування і фонду зайнятості, а також не проводяться нарахування на суми нарахованих лікарняних (нарахованих як за рахунок коштів підприємства, так і фонду соціального страхування) до фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, фонду зайнятості, фонду від нещасних випадків і профзахворювань.

Вихідна допомога.

Поняття вихідної допомоги доцільно обгрунтувати через його ознаки:

1. Вихідна допомога виплачується роботодавцем (в т.ч. і фізичними особами - СПД) на користь працівників, що працюють за основним місцем роботи;

2. Є обов'язковою компенсаційною виплатою, яка передбачена трудовим законодавством;

3. Виплачується при звільненні найманої особи через певні обставини, перелік яких визначено у КЗпП.

Поиск по сайту: