Вивчення та облік епізоотичного стану місцевості

Детальне вивчення епізоотичного стану місцевості (крайової епізоо­тології) - один із важливих моментів діяльності спеціалістів ветеринар­ної медицини, на якій би ділянці вони не працювали.

Вивчати епізоотологію зони обслуговування вони повинні регуляр­но, систематично, тому що не знаючи її, неможливо правильно організу­вати профілактику заразних хвороб чи заходи щодо їх ліквідації.

Спеціаліст ветеринарної медицини, що прибув у новий для нього район чи господарство знайомиться з епізоотичною ситуацією, отрима­вши відомості від місцевих спеціалістів ветеринарної медицини, обсте­живши населені пункти, господарства; вивчивши документацію (журнал та карту епізоотичного стану району, ветеринарну звітність тощо).

При цьому він ставить перед собою мету:

- виявити рух захворюваності по кожному пункту, за видами тва­
рин та сезонах року (по ґрунтових інфекціях не менш ніж за 20-25 років);

- шляхом безпосереднього обстеження встановлюються топогра­
фічні та ґрунтові особливості пасовищ, вигулів, прогонів, місць напуван­
ня, щоб усунути можливі джерела збудника інфекції та інвазії;

- виявити місця розташування скотомогильників, могил та їх
санітарний стан, інші місця, де заривали трупи (ями, яри);

- визначити місця знаходження м'ясокомбінатів, боєнь, складів тва­
ринної сировини, заводів з виготовлення м'ясокісткового борошна тощо і
їх санітарний стан.

Необхідно також цікавитися станом оточуючої зони (сусідніх госпо­дарств, районів).

Основними документами для визначення епізоотичного стану є жу­рнал епізоотичного стану та карта і ветеринарні звіти про рух заразних хвороб. Ці документи записують в інвентарну книгу установи, зберігають і при здаванні справ включають в приймально-здавальний акт. За їх зберігання відповідає начальник районної державної лікарні ветеринар­ної медицини.

Журнал епізоотичного стану є документом безстрокового (постійно­го) зберігання. Його ведуть за єдиною встановленою формою.

Начальник районної державної лікарні ветеринарної медицини зо­бов'язаний вести карту епізоотичного стану.

На підставі цих важливих документів він планує протиепізоотичні заходи і спрямовує діяльність підлеглих йому установ та працівників.

Дуже корисну, а інколи і неоціненну допомогу у вивченні епізоотич­ного стану може надати населення, особливо похилого віку.

Місцеві мешканці можуть розповісти про минулі епізоотії, описати характер їх перебігу, вказати на місця похованих трупів тварин, а лікар ветеринарної медицини повинен зробити правильний висновок, зістави­вши ці відомості з особистими спостереженнями та документами. Необ­хідно знаходити і використовувати інші джерела інформації.

Поиск по сайту: