Установи дільничного типу

При наявності в зоні діяльності дільничної лікарні ветеринарної ме­дицини неблагополучних пунктів з заразних хвороб, а в дільниці ветери­нарної медицини при обслуговуванні поголів'я понад 12 тис. фізичних сільськогосподарських тварин, додають одну штатну одиницю фельд­шера ветеринарної медицини.

Установи дільничного типу створюються для виконання завдань на частці території сільського адміністративного району. Вони призначені в першу чергу для надання допомоги організації робіт у своїй зоні в госпо­дарствах, а також у населення.

Дільничні лікарні, дільниці та пункти ветеринарної медицини знахо­дяться у підпорядкуванні районної лікарні державної ветеринарної ме­дицини і утримуються за рахунок коштів, що виділяються їй з місцевого бюджету.

Закріплення господарств та населених пунктів за установами вете­ринарної медицини за пропозицією керівника служби ветеринарної ме­дицини району проводять органи місцевої влади.

Установи ветмедицини необхідно розташовувати так, щоб наван­таження на кожне з них було приблизно рівним. Недоліком є те, що будь-яких офіційних норм навантаження на установу ветеринарної ме­дицини не існує.

При визначенні кількості установ ветеринарної медицини в районі недостатньо виходити лише з кількості господарств чи поголів'я тварин. Приймають до уваги також вид тварин, їх племінні якості, продуктив­ність, радіус обслуговування, наявність спеціалістів ветеринарної меди-

цини в господарствах, епізоотичну ситуацію в них, наявність зручних шляхів сполучення, віддаленість від районного центру та інші місцеві умови.

Організовуючи роботу установи дільничного типу, найдоцільніше закріплювати спеціалістів ветеринарної медицини за окремими госпо­дарствами, населеними пунктами. Це підвищує їх відповідальність за виконувану роботу.

Посадові обов'язки працівників установ ветеринарної медицини встановлює керівник установи. Для працівників районної ветеринарної мережі ці обов'язки затверджує начальник районної лікарні державної ветеринарної медицини у формі переліку або у Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні обов'язки кожного працівника визнача­ються стосовно займаної ним посади та з врахуванням його кваліфікації.

Виробнича діяльність кожної установи ветеринарної медицини ре­гулюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затвер­джує начальник лікарні або директор лабораторії ветеринарної медици­ни. В цих Правилах визначені порядок та години роботи установи, її під­розділів, вимоги із забезпечення належних санітарних умов у виробни­чих приміщеннях та на території установи, порядок приймання хворих тварин, відпускання медикаментів тощо. В Правилах передбачені і зага­льні обов'язки з дотримання трудової дисципліни та охорони праці, а також чергування працівників, порядок виїздів у господарства, виконан­ня планових заходів, ведення обліку тощо.

Завідувач установи зобов'язаний забезпечити підлеглий персонал санітарним та спеціальним одягом, взуттям і захисними пристосування­ми. Норми спеціального та санітарного одягу на одного працівника і те­рміни їх носіння опубліковані у "Ветеринарному законодавстві".

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини

Структура та штати районних, а, можливо, і міжрайонних лабора­торій по суті одні і ті ж, що обумовлено спільністю їх завдань та функцій. Типові штати лабораторій затверджувалися в 1963-1964 роках. У цей час в їх структуру були включені лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках.

В основу визначення штатної структури державних лабораторій ве­теринарної медицини районної ланки з лабораторіями ветсанекспертизи покладений той же принцип обліку поголів'я сільськогосподарських тва­рин в усіх категоріях господарств обслуговуваної зони, що і у відношенні райдержлікарень ветеринарної медицини.

Приблизні нормативи штатної чисельності працівників державної лабораторії ветеринарної медицини такі:

1. Директор-лікар ветмедицини-бактеріолог.

2. Ведучий лікар-серолог-паразитолог.

3. Лікар___ категорії токсиколог-біохімік-радіолог.

4. Лікар___ категорії бактеріолог-вірусолог.

5. Лікар___ категорії патологоанатом.

6. Лікар___ категорії радіолог.

7. Лаборант____ категорії.

8. Лаборант____ категорії.

9. Лаборант____ категорії патологоанатом.

10. Лаборант.

11. Ветеринарний санітар.
12.Прибиральниця.

13. Водій спецмашини.

У переважній більшості в районних лабораторіях є три відділи (бак­теріологічний, серологічний, хіміко-токсикологічний) і відповідно три лікарі ветеринарної медицини. В понад 70 лабораторіях районів, по-страждалих від аварії на Чорнобильській АЕС є радіологічні відділи. В штаті 25 районів, в яких розташовані заводи з виготовлення м'ясо-кісткового борошна, є лікарі ветеринарної медицини - патологоанатоми.

Конкретна штатна чисельність лікарів, лаборантів та санітарів у районних державних лабораторіях ветеринарної медицини встанов­люється у відповідності з "Типовими нормами часу на діагностичні дослідження", затвердженими Держагропромом СРСР 15 липня 1987 року.

В штаті тих лабораторій, яким доводиться досліджувати на сибірку понад 50 тисяч проб шкір у рік, передбачають додаткову посаду лабо­ранта, а при дослідженні понад 75 тисяч проб, крім того посаду ветери­нарного санітара.

Передбачений штат районної лабораторії розрахований на прове­дення в них звичайних бактеріологічних досліджень патматеріалу, масо­вих серологічних досліджень, досліджень шкірсировини на сибірку, ге­матологічних, паразитологічних та нескладних біохімічних досліджень. Вірусологічні, хіміко-токсикологічні, радіологічні та інші складні дослід­ження покладені на зональні, обласні і центральну лабораторії ветери­нарної медицини.

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини - діаг­ностична установа державної ветеринарної медицини, основними зав­даннями якої є:

- встановлення лабораторного діагнозу;

- виявлення тварин, хворих заразними хворобами або хворобами,
пов'язаними з порушенням обміну речовин;

- виявлення причин масових захворювань тварин;

- експертиза м'яса, молока та інших харчових продуктів.

Діяльність районної державної лабораторії ветеринарної медицини спрямовано на забезпечення ветеринарного благополуччя тваринницт­ва, попередження та ліквідацію заразних і незаразних хвороб тварин з метою створення здорових стад та збільшення виробництва тваринни­цької продукції, а також охорону населення від антропозоонозів.

Для виконання цих завдань лабораторія проводить:

- в плановому порядку бактеріологічні, мікроскопічні, серологічні,
патологоанатомічні, біохімічні, токсикологічні, копрологічні та інші дослі­
дження матеріалів з господарств ветеринарної медицини;

- досліджує корми та воду на нешкідливість для тварин;

- повідомляє результати досліджень та заключення по них;

- консультує установи ветеринарної медицини, спеціалістів, міс­
цеві органи влади та працівників господарств з профілактики і ліквідації
хвороб тварин;

- при виявленні особливо небезпечних хвороб визначає об'єм діа­
гностичних досліджень, забезпечує їх проведення в стислі терміни, на­
правляє своїх спеціалістів для підтвердження діагнозу на місцях;

- здійснює методичне керівництво роботою діагностичних кабіне­
тів та керує діяльністю лабораторій ветсанекспертизи;

- аналізує результати діагностичної роботи в районі та вносить
пропозиції начальнику управління державної ветеринарної медицини
району;

- надає допомогу районній державній лікарні ветеринарної меди­
цини, установам дільничного типу, комплексам, господарствам в розро­
бці заходів щодо профілактики та ліквідації хвороб тварин;

- пропагує передовий досвід боротьби з хворобами і ветзнання
серед населення та тваринників;

- виконує інші роботи за завданням вищого ветеринарного органу.
У великих районах може бути кілька лабораторій ветсанекспертизи,

всі вони включаються в склад районної державної лабораторії вет-медицини і фінансуються нею.

Створення лабораторії ветсанекспертизи у складі лабораторії вете­ринарної медицини на завжди обов'язкове. Там, де ринки працюють 1-2 рази в тиждень і об'єм реалізації продукції незначний, в штаті лабора­торії запроваджують одну посаду лікаря з ветсанекспертизи, а лабора­торію ветсанекспертизи не організовують.

Контрольні запитання

1. Організаційна структура служби ветеринарної медицини в районі.

2. Штат районної державної лікарні ветеринарної медицини.

3. Районна державна лабораторія ветеринарної медицини.

4. Управління ветеринарної медицини в районі та його основні завдання.

2.2. Організація ветеринарної справи в місті

Діяльність української ветеринарної медицини сконцентрована пе­реважно в районах сільської місцевості. Тут вона безпосередньо при­ймає участь у сільськогосподарському виробництві, сприяючи розвитку тваринництва в колективних сільськогосподарських підприємствах та індивідуальних господарствах громадян.

У той же час надзвичайно важливу роль у створенні чи підтриманні ветеринарного благополуччя держави, охорони населення від хвороб, спільних для людей та тварин та забезпеченні випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва відіграє служба ветеринарної медицини в містах.

В містах України проживає переважна більшість населення, багато громадян утримують домашніх дрібних непродуктивних тварин (собак, котів, екзотичних диких тварин), кімнатних декоративних птахів, продук­тивних сільськогосподарських тварин та птицю (велику рогату худобу, овець, кіз, кролів, курей, гусей, качок, індиків та ін.), а також промисло­вих хутрових звірів (нутрій, норок, песців, лисиць та ін.).

У містах сконцентрована величезна кількість організацій, підпри­ємств, установ, господарств, в яких є тварини, багаточисельні промис­лові підприємства з переробки, зберігання продукції та сировини тва­ринного походження.

Таблиця 4

Поиск по сайту: