ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ В РАЙОНАХ, МІСТАХ ТА ГОСПОДАРСТВАХ

2.1. Організація ветеринарної справи в районі

Служба ветеринарної медицини в сільському адміністративному районі - основна ланка в системі ветеринарної справи. В сільській місцевості знаходиться більшість господарств та виробляється основна маса продукції тваринництва. На долю служби ветеринарної медицини в районі припадає до 90% всього об'єму профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів, які виконуються в державі.

Організаційна структура служби ветеринарної меди­цини в районі

У даний час вона визначена Положенням про управління ветерина­рної медицини в районі, затвердженим Державним департаментом ве­теринарної медицини Мінагрополітики України 21.11.2002 р. № 66.

Управління ветеринарної медицини в районах підпорядковані управ­лінням ветеринарної медицини в областях.

Управлінню підпорядковуються:

■ міські державні лікарні ветеринарної медицини(в містах не обла­
сного значення);

■ районні державні лікарні ветеринарної медицини;

■ районні державні лабораторії ветеринарної медицини;

■ відділення госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону
(функціонально);

■ інші державні установи ветеринарної медицини на території ра­
йону.

Основними завданнями управління є розроблення та реалізація за­ходів щодо:

■ охорони території району від занесення з території інших дер­
жав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників зараз­
них хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі
території району або карантинної зони;

■ профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних незаразних
хвороб тварин і їх лікування;

■ здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках - і рос­
линного походження;

■ державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за
перевезенням, у тому числі експортом, імпортом об'єктів державного
ветсанконтролю та нагляду;

■ додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених зако­
нодавством;

■ захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

■ проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тва­
ринного, а на ринках - і рослинного походження, що використовуються
для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових
кормів рослинного та тваринного походження та кормових добавок;

«здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за якіс­тю та умовами реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

- проведення бактеріологічного, радіологічного, паразитологічно-го, токсикологічного та іншого контролю на підприємствах з переробки продовольчої сировини тваринного походження усіх форм власності, а на ринках - і рослинного походження;

■ сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної ме­
дицини.

У відповідності з цими завданнями визначається компетенція управлінь, а посадові особи управлінь, які здійснюють державний вете­ринарно-санітарний нагляд мають чітко визначені права.

Управління очолюють начальники-головні державні інспектори ве­теринарної медицини району, які призначаються і звільняються з посади начальниками Управлінь ветеринарної медицини АР Крим, областей. Начальники Управлінь мають заступників, які за посадою є заступника­ми головних державних інспекторів ветеринарної медицини районів. Спеціалісти ветеринарної медицини Управління є за посадою держав­ними інспекторам ветеринарної медицини.

Посадові особи, які здійснюють державний ветсаннагляд, забезпе­чуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Службу ветеринарної медицини в районі здійснюють установи дер­жавної ветеринарної мережі районного підпорядкування - районні дер­жавні лікарні, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини, районні державні лабораторії ветеринарної медицини з підпорядкова­ними їм лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, а також спеціалісти ветеринарної медицини агрофірм, акціонерних това­риств, селянських спілок, птахофабрик, тваринницьких комплексів та інших господарств, підприємств і організацій.

Установи державної ветеринарної мережі району комплектуються спеціалістами та іншими працівниками у відповідності з "Приблизними

нормативами штатної чисельності установ державної ветеринарної ме­режі", які розроблені з урахуванням вимог щодо вдосконалення структу­ри управління та організації ветеринарного обслуговування громадсько­го тваринництва.

При цьому враховується поголів'я сільськогосподарських тварин в усіх категоріях господарств в зоні обслуговування.

Нормативи штатної чисельності районної державної лікарні ветери­нарної медицини представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Районна державна лікарня ветеринарної медицини - ведуча вете­ринарна лікувально-профілактична установа в районі, штаб всієї вете­ринарної роботи в районі.

Районна державна лікарня ветеринарної медицини обслуговує тва­ринництво господарств всіх форм власності, підприємств та організацій, а також тварин, що знаходяться в особистій власності громадян, тобто проводить роботу у масштабі всього району. В її підпорядкуванні знахо­дяться установи районного значення, які вона забезпечує ветеринарни­ми товарами, а також фінансує. Лікарня утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, має свій штамп та гербову печатку. В сучасних умо­вах роботу районної державної лікарні ветеринарної медицини оцінюють не за кількістю прийнятих хворих тварин, а за результатами проведення лікувально-профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів за зага­льним ветеринарним станом тваринництва в районі.

Районні державні лікарні ветеринарної медицини ведуть всебічну роботу, найважливішою з якої є:

- планування, організація та проведення заходів щодо попередже­
ння і ліквідації захворювань тварин в районі, а також в господарствах,
які безпосередньо обслуговує лікарня;

- організація правильного утримання та годівлі тварин;

- амбулаторне та стаціонарне лікування тварин;

- ветеринарно-санітарний контроль та нагляд;

- аналіз епізоотичного стану;

- ефективності протиепізоотичних заходів;

- найпростіші лабораторні дослідження;

- оздоровлення неблагополучних пунктів;

- ліквідація яловості;

- дезінфекція вимушена та профілактична;

- дає заключення про придатність земельних ділянок, вибраних
під забудову тваринницьких приміщень, переробних підприємств, боєнь
тощо;

- організовує будівництво ветеринарних об'єктів в господарствах,
постачання, облік та звітність;

- проводить наради спеціалістів ветеринарної медицини;

- організовує та проводить пропаганду ветеринарних знань тощо.

Для забезпечення кращого ветеринарного обслуговування тварин­ництва в кожному адміністративному районі є розгалужена мережа установ дільничного типу державної ветеринарної медицини, штат яких показаний в таблиці 3.

Таблиця З

Поиск по сайту: