Методи ветеринарного контролю

В залежності від об'єкта та цілей контролю розроблені наступні ме-

тоди:

1) регулярний (постійний або періодичний) нагляд за об'єктами;

2) перевірки, обстеження, огляди;

3) спеціальні лабораторні (мікробіологічні, біохімічні) дослідження;

4) ветеринарно-санітарна оцінка (експертиза);

5) перевірка відповідних документальних даних.

5.2. Організація ветеринарно-санітарного контролю в тваринницьких господарствах

Ветеринарно-санітарний контроль у тваринницьких господарствах складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог:

1) Ветеринарно-санітарний контроль за будівництвом складається
з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог при будівниц­
тві тваринницьких приміщень. Ветеринарні спеціалісти приймають
участь при виборі ділянки для будівництва, дислокації окремих примі­
щень, постійним контролем за ходом будівництва та приймання примі­
щень в експлуатацію. Вимоги в галузі будівництва передбачені в спеціа­
льних ветеринарно-санітарних нормах технологічного проектування
тваринницьких приміщень, розроблених і затверджених Державним де­
партаментом ветмедицини Мінагрополітики України.

Особлива увага повинна бути приділена при оснащенні контролюю­чими приладами мікроклімату та освітлення приміщень тваринницьких комплексів.

2) Контроль правильного використання ветеринарно-санітарних
об'єктів (санпропускники, дезбар'єри, гноєсховища, біотермічні ями і та­
ке інше). Контролювати, щоб тваринницькі ферми працювали в режимі
підприємств закритого типу, санітарний стан території ферми.

3) Контроль гігієнічних умов роботи працівників ферми (умови праці
та відпочинку, забезпечують спецодягом і взуттям, предметами особис­
тої гігієни).

4) Ветеринарно-санітарний контроль за виконанням правил годівлі
та утримання тварин і птиці є попереджувальним заходом, який направ­
лений на недопущення порушення цих правил, покращення ветеринар­
но-санітарного стану ферм та комплексів, забезпечуючи високий рівень
ветеринарно-санітарної культури ведення тваринництва.

Під високою ветеринарно-санітарною культурою тваринництва ро­зуміють таку технологію виробництва на фермах, при якій отримують максимально доброякісні у ветеринарному відношенні продукти тварин­ництва.

Перевіряючи технологію утримання тварин, ветеринарні спеціалісти звертають увагу на розміщення тварин, перегрупування тварин на фер­мі, роботу механізмів та обладнання, які забезпечують прийняту техно­логію утримання.

Регулярно перевіряють якість кормів при заготівлі, підготовці та згодовуванні. Періодично надсилають проби кормів в лабораторію для контролю якості та цінності їх. При виявленні недоброякісних кормів за­бороняють їх використання для годівлі тварин.

5) Ветеринарно-санітарний контроль за отриманням, зберіганням
та переробкою молока зводиться до систематичного контролю виконан­
ня наступних правил: підтримання чистоти в доїльних залах і молочних;
захист приміщень від мух; регулярна очистка корівників і територій від
гною; щоденне чищення шкіряного покриву корів; підмивання вимені пе­
ред доїнням; миття і стерилізація молочного посуду, доїльних апаратів,
молокопроводів; виконання гігієнічних правил доїння корів, зберігання
молока, правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом; виконання
правил отримання молока від хворих тварин.

6) Контроль за забоєм тварин проводиться як при плановому, так і
при вимушеному забої. В господарстві повинні бути обладнані забійні
пункти або ж площадки (тверде покриття і вода) для отримання добро­
якісного м'яса. Дозвіл на забій дає тільки ветеринарний спеціаліст (ніхто
інший не має права давати дозвіл на забій). При вимушеному забої, не­
залежно від причини, обов'язково направляють проби для бактеріологі­
чного дослідження в лабораторію. До отримання експертизи з лабора­
торії (3 доби) зберігання туші покладається на адміністрацію господарс­
тва або власника.

7) Ветеринарному контролю підлягає шкіряна, хутрова сировина,
смушки, вовна, волос, кістки, роги, копита, кишкова сировина, пір'я та
пух птиці тощо. Заготівлю сировини дозволяє головний інспектор району
і виключно в благополучних з інфекційних захворювань господарств і
населених пунктів. Шкіряна сировина в обов'язковому порядку підлягає
дослідженню на сибірку.

При закупівлі племінних та користувальних тварин головним завда­нням контролю є забезпечення ветеринарного благополуччя тварин, недопущення заносу заразних хвороб у господарства.

Враховуючи особливості функціонування тваринницьких промисло­вих комплексів (обмежена територія, велика кількість тварин та птиці, комплектування поголів'я з інших господарств тощо). Ветеринарні спеці­алісти, які ведуть ветеринарно-санітарний контроль і нагляд, повинні жорстко контролювати будівництво та експлуатацію тваринницьких при­міщень, роботу технологічного обладнання та контролюючої апаратури, комплектування тваринами з інших господарств, суворе дотримання технології утримання і, у відповідності до технології, проводити ветери­нарно-санітарні заходи, підтримувати вимоги діяльності комплексів, як підприємств закритого типу. Дуже важливим аспектом в роботі ветспеці-алістів комплексу є контроль екологічних аспектів діяльності (стічні води, утилізація гною та гноївки), особливо складні в цьому відношенні питан­ня створюються на великих свинокомплексах.

Заключним актом ветеринарно-санітарного контролю в господарст­вах є проведення ветеринарно-санітарних заходів. Ветеринарно-сані-

тарні заходи бувають планові та вимушені. Вимушені ветеринарно-санітарні заходи проводять при виявленні якихось порушень правил, виникненні захворювань тощо. Ветеринарно-санітарна робота в плановому порядку включає проведення ветеринарно-санітарного дня і паспортизацію тва­ринницьких ферм.

5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю

та нагляду на транспорті та державному

кордоні України

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на держав­ному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами дер­жавного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами. Регіональні служби державно­го ветеринарно-санітарного контролю на кордоні та транспорті були створені в нашій країні у відповідності з Законом України "Про ветерина­рну медицину". Територія України розділена на 6 регіонів, у відповіднос­ті з шістьма залізницями країни.

В складі регіональних служб на кордоні та транспорті Міністерством агрополітики України на автошляхах, залізницях, в морських, річкових і повітряних портах та при міжнародних поштамптах створені прикордонні і транспортні пункти державного ветеринарного контролю та нагляду.

Таблиця 14

Поиск по сайту: