Коротка історія факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету

Ветеринарний факультет було засновано рішенням Київського губ-ревкому на базі Політехнічного інституту 27 вересня 1920 р. Перші 56 студентів розпочали навчання 20 листопада 1920 р. У червні 1921 р. фа­культет був реорганізований в самостійний вуз - Київський ветеринар­но-зоотехнічний інститут.

Інститут швидко розвивався, уже в 1922 р. на І курс було прийнято 129 студентів, а в 1923 - 256.

У 1927 р. розпочалось будівництво ветеринарних кліник по вул. В. Васильківська, яке було закінчено в 1931 році.

У 1930 р. зооветінститут розділили на зоотехнічний і ветеринарний. В 1934 р. зоотехнічний інститут був переведений до Дніпропетровська, а ветеринарний отримав третій навчальний корпус і клініки, що сприяло збільшення набору студентів і покращанню навчального процесу. Набір на І курс складав 350 студентів. У довоєнний період Київський вете­ринарний інститут був одним з найбільших вузів такого профілю в СРСР. У ньому навчалось 1200 студентів. Склався міцний науково-педагогічний колектив. Яскравий слід у довоєнній історії інституту залишили відомі вчені: проф. А.К. Скороходько, М.П. Вашетко, Ф.М. Пономаренко, Ф.З. Оме-льченко та ін.

Успішний розвиток інституту перервала II світова війна. Багато ви­кладачів і студентів пішли на фронт. Інститут було евакуйовано до Све-рдловська, де продовжувалась робота по підготовці ветеринарних лікарів.

24 липня 1944 р. інститут повернувся до Києва. Приміщення голо­вного корпусу, клінік, гуртожитку були зруйновані. Силами викладачів і студентів все зруйноване було відновлено і восени 1944 року розпоча­лись заняття. Значний вклад у розвиток інституту в ці роки внесли П.М. Лемішко, Т.П. Слобосницький, В.К. Чубар, О.Г. Безносенко, Д.Я. Ва-силенко, Ф.Д. Овчаренко, М.А. Кравченко, В.Г. Касьяненко, М.П. Ва­шетко, СЮ. Ярослав, Ф.М. Пономаренко, М.Ф. Гулий, І.О. Поваженко, К.І. Гуревич та ін. У 1957 році Київський ветеринарний інститут на пра­вах факультету увійшов до складу Української сільськогосподарської академії. В 1958-1962 рр. набір студентів зменшився до 50 чол., що не­гативно позначилось на розвитку кафедр та їх наукових дослідженнях.

У 1960 році було відкрите заочне відділення.

З 1961 року почалась підготовка ветеринарних лікарів для зарубіж­них країн. За ці роки одержали вищу ветеринарну освіту більш ніж 600 громадян з 63 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки.

У наступні роки факультет успішно розвивався в складі Національ­ного аграрного університету. В 1986 році був введений в експлуатацію 12 навчальний корпус, що дало можливість комфортно розмістити всі кафедри. Зараз щорічно на перший курс зараховується 200-240 студен­тів, нині факультет є одним із найбільших факультетів серед вузів тако­го профілю.

Після набуття Україною незалежності пройшло реформування і на­вчальних закладів ветеринарного профілю. На даний час в Україні підго­товку ветеринарних лікарів ведуть 12 вузів. Спеціалістів середньої ланки готують в 25 технікумах і коледжах. У 1992 р. організований Інститут піс-лядипломного навчання керівників і спеціалістів вет. медицини (Б. Церк­ва).

У відповідності до Закону "Про ветеринарну медицину" підготовку спеціалістів ветеринарної медицини проводять лише стаціонарно.

Випускникам ветеринарних навчальних закладів відповідно до За­кону України "Про освіту" присвоюється кваліфікація:

- молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини)
відповідні технікуми вет. медицини, коледжі;

- лікаря ветеринарної медицини - факультети ветеринарної ме­
дицини аграрних університетів, академій;

- магістра ветеринарної медицини - факультети ветеринарної ме­
дицини аграрних університетів, академій, що мають відповідний серти­
фікат.

Таблиця 19 Вищі навчальні установи ІІІ-ІУ рівня акредитації України

Продовження таблиці 19

Всі спеціалісти ветеринарної медицини не рідше одного разу на 5 років проходять підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах України.

Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину". За ре­зультатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, рівень його кваліфікації, категорійність та встановлюється відпо­відна оплата праці.

Система підготовки спеціалістів та працевлаштуван­ня випускників вищих навчальних закладів

23 січня 1996 року Президентом України був виданий Указ №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів".

Цим указам встановлено, що вищі навчальні установи України здій­снюють підготовку спеціалістів:

- за рахунок коштів Державного бюджету України для роботи в
державному секторі народного господарства;

- за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для
роботи у недержавному секторі народного господарства;

- за рахунок власних коштів - для роботи у державному і недер­
жавному секторі народного господарства (за бажанням).

Встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних кош­тів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання від­повідної кваліфікації працювати в державному секторі народного госпо­дарства не менше, ніж 3 роки.

Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навча­льні установи за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

Випускники, які закінчили вищі навчальні установи за власний раху­нок, мають право обирати місце працевлаштування за особистим ба­жанням.

У розвиток цього Указу Кабінет Міністрів 22 серпня 1996 року за №992 прийняв постанову "Порядок працевлаштування випускників ви­щих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

У цій постанові висвітлені наступні питання:

- права й обов'язки замовників та випускників;

- порядок працевлаштування випускників, які навчались за держа­
вним замовленням;

- соціальні гарантії та компенсації.

Розділ 7.