ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

6.1. Фінансування ветеринарних заходів

Джерела фінансування ветеринарних заходів. Українська дер­жава, яка організовує службу ветеринарної медицини, бере на себе ос­новні витрати на утримання державної служби ветеринарної медицини та проведення ветеринарних заходів.

Джерелами фінансування ветеринарної медицини є: бюджетні аси­гнування; позабюджетні кошти, які надходять на спеціальні рахунки установ державної ветеринарної медицини за виконані роботи (послуги) згідно з угодами з державними, кооперативними, громадськими органі­заціями, підприємствами, фермерськими господарствами та населен­ням; частина коштів від сплати адміністративних штрафів службовими особами та громадянами у зв'язку з порушеннями вимог ветеринарного законодавства; надходження за послуги по підготовці та перепідготовці кадрів за угодами, підвищенню кваліфікації; надходження за виконання робіт по виготовленню лікувально-профілактичних, гігієнічних, дезінфі-куючих та інших препаратів; добровільні внески від державних, коопера­тивних підприємств та установ, громадських організацій, фондів та гро­мадян; інші надходження, не заборонені законодавством.

Бюджетні асигнування. Бюджет державний у загальній формі - це розписування прибутків у грошовому виразі, що поступають в розпоря­дження органів державної влади та державного управління, і видатків, які проводять ці органи.

Щорічно державний бюджет затверджується вищим органом дер­жавної влади - Верховною Радою України і є після цього законом, який мобілізує та направляє грошові ресурси на потреби відтворення, підви­щення рівня економіки, матеріального і культурного рівня населення та забезпечення обороноздатності держави.

В єдиний державний бюджет України складовими частинами вхо­дять бюджети автономної республіки Крим, областей, районів, міст, сільських та селищних Рад. Всі ці складові складають так званий місце­вий бюджет на відміну від категорії державного бюджету.

Місцевий бюджет затверджують відповідні Ради народних депутатів і він має велике значення для забезпечення грошовими ресурсами ко-

І

мунального та житлового господарства, розвитку народної освіти, охо­рони здоров'я, а також ветеринарної справи.

Таким чином, при прийнятті бюджету відомо, скільки конкретно ви­діляється коштів на фінансування ветеринарної медицини на наступний рік.

Виділені службам ветеринарної медицини бюджетні асигнування витрачаються на:

1) утримання державної служби ветеринарної медицини (оплата
праці спеціалістів, придбання медикаментів, перев'язувальних матеріа­
лів, обладнання та приладів для лікування тварин, а також спеціального
і санітарного одягу, взуття, господарського інвентарю, меблів, фуражу,
пального та іншого майна;

2) проведення протиепізоотичних заходів;

3) будівництво та ремонт виробничих і житлових будівель та спо­
руд, установ державної ветеринарної медицини, а також будівництво
ветеринарно-санітарних об'єктів в господарствах, тваринницьких ком­
плексах, птахофабриках та в інших сільськогосподарських підприємст­
вах;

4) придбання транспортних засобів (спеціальних машин, дезуста-
новок, мотоциклів, іншого транспорту);

5) канцелярські та господарські витрати, в т. ч.;

6) розвиток ветеринарної науки, наукові дослідження, на підготовку
ветеринарних кадрів, підвищення їх кваліфікації.

По бюджету держави фінансуються витрати на утримання органів управління та установ ветеринарної медицини, безпосередньо підпо­рядкованих Мінагрополітики України, а за категорією місцевого бюджету (області, міста, району тощо) фінансуються служби ветеринарної меди­цини відповідного підпорядкування.

Крім коштів на утримання установ, органам ветеринарної медицини областей, АР Крим, виділяються з цільовим призначенням асигнування на боротьбу з епізоотіями. Ці асигнування називаються епізоотичними коштами.

Бюджетні асигнування переважно направляються на вимушені за­ходи, тобто заходи, які проводяться при загрозі виникнення заразних захворювань або при їх появі.

Встановлений порядок фінансування протиепізоотичних заходів до­зволяє вищому органу ветеринарної медицини маневрувати і оператив­но використовувати асигнування, направляючи їх у залежності від епізо­отичної ситуації в загрозливі та неблагополучні райони.

Розпорядником кредитів на профілактику та ліквідацію заразних хвороб є голова ДДВМ, начальники обласних, міських, районних управ­лінь ветеринарної медицини.

Вони можуть централізовано сплачувати за вартість біопрепаратів, дезінфікуючих засобів або ці асигнування перераховувати на поточні рахунки районних державних лікарень ветеринарної медицини, а вони самі витрачають їх на протиепізоотичні заходи.

У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України №478 від 15 серпня 1992 р. "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабора­торно-діагностичних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що про­водяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відпо­відних бюджетних та інших коштів" проведене розмежування у фінансу­ванні за рахунок державного та місцевого бюджетів і за рахунок власни­ків тварин та продукції.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностич­них, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що прово­дяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів включає:

1. Протиепізоотичні заходи:

- запобігання та ліквідація інфекційних і паразитарних захворю­
вань сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних тва­
рин;

- придбання техніки для дезінфекції в усіх господарствах і у гро­
мадян;

- придбання лабораторних тварин, діагностикумів, антибіотиків та
інших засобів, реактивів, інструментарію для боротьби з інфекційними
хворобами;

- організація протиепізоотичних експедицій з вивчення хвороб не­
відомої етіології;

- вивчення інструкцій, настанов, положень тощо;

- утримання спеціалістів і водіїв, залучених для боротьби з епі-
зоотіями;

- телефонні витрати, витрати на відрядження та на утримання
транспорту для боротьби з епізоотіями;

- утримання відомчої ветеринарної міліції для забезпечення кара­
нтинних та ветеринарно-санітарних заходів;

- капітальний та поточний ремонт будівель ветеринарної медици­
ни;

- організація та утримання тимчасових спеціалізованих ветери­
нарно-карантинних загонів та постів.

2. Лабораторно-діагностичні дослідження: вірусологічні, бактеріо­
логічні, хіміко-токсикологічні, патологоанатомічні, гістологічні, паразито-
логічні та інше.

3. Радіологічні дослідження, дослідження на трихінельоз.

4. Інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи при вини­
кненні інфекційних захворювань, які не реєструються в Україні.

5. Лікувальна невідкладна допомога, що здійснюється одноразово
при отруєнні, гострій тимпанії і переповненні рубця, коліках, закупорці
стравоходу, важких травмах, кровотечі, патологічних родах тощо, а та­
кож при гострих інфекційних захворюваннях медикаменти, перев'язу­
вальні матеріали відпускаються безплатно.

Додаток 2 Постанови включає 99 найменувань найбільш небезпеч­них інфекційних захворювань тварин, птиці, риб та бджіл, заходи з лікві­дації яких проводяться за рахунок коштів державного і місцевих бюдже­тів:

1. Вірусні:

Хвороби спільні: сказ, Ауєскі, везикулярний стоматит, вірусний ен­терит, грип, інфекційний енцефаломієліт, лейкоз, віспа, парвовірусна хвороба, ротавірусна діарея, чума, африканська чума, ящур типів А, О, С, Азія-1.

Великої рогатої худоби: злоякісна катаральна гарячка, інфекційний ринотрахеїт, коронавірусний ентерит, парагрип-3, респіраторна синтиці-альна хвороба, вірусна діарея.

Овець та кіз: блутанг, скрепі, ектима.

Коней: вірусний ентерит, інфекційна анемія, ринопневмонія.

Птиці: Гамборо, Марека, вірусний гепатит качат, інфекційний брон­хіт, інфекційний ларинготрахеїт, інфекційний ентерит індиків, Н'юкасл-ська хвороба, віспа.

Хутрових звірів: алеутська хвороба, інфекційний гепатит, інфекцій­ний ринотрахеїт (коріза) кішок, інфекційна енцефалопатія норок.

Кролів: вірусна геморагічна хвороба, міксоматоз.

Бджіл: вірусний параліч, філоментовіроз.

Риб: бронхіонекроз, весняна вірусна хвороба, запалення плаваль­ного міхура коропів.

2. Хламідіози, рикетсіози, мікоплазмози:

Орнітоз, хламідіоз великої рогатої худоби, овець, Ку-лихоманка, ін­фекційна агалактія, інфекційна плевропневмонія кіз, контагіозна плевро­пневмонія великої рогатої худоби, контагіозна плевропневмонія коней, мікоплазмоз птиці.

3. Бактеріальні:

Спільні хвороби: анаеробна ентеротоксемія, бруцельоз, ботулізм, диплококоз, лептоспіроз, лістеріоз, некробактеріоз, паратуберкульоз,

пастерельоз, псевдомоноз, сальмонельоз, сап, сибірка, стафілококоз, стрептококоз, правець, туберкульоз, туляремія.

Великої рогатої худоби: емкар.

Свиней: гемофільозний полісерозит, гемофільозна плевропневмо­нія, дизентерія, інфекційний атрофічний риніт, бешиха, набрякова хво­роба.

Овець: анаеробна дизентерія ягнят, брадзот, інфекційний мастит, інфекційний епіпідіміт баранів, копитний гнилець.

Коней: мит.

Птиці: пулороз-тиф.

Бджіл: американський та європейський гнилець.

Риб: аеромоноз, вібріоз лососевих.

4. Мікози.

Актиномікоз, аспергільоз, стахіботріотоксикоз, трихофітія, аскосфе-роз бджіл.

Додаток 4 Постанови містить перелік заходів ветеринарної медици­ни з профілактики та ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветсанекспертизи, які здійснюються за раху­нок власників тварин та продукції за плату у відповідності з тарифами:

- терапевтичні, хірургічні, акушерсько-гінекологічні, протиепізооти-
чні, санітарно-гігієнічні заходи, імунізації (крім захворювань за додатком
2), дезінфекція, дезінсекція, дератизація, дегельмінтизація;

- всі види лабораторних досліджень, крім передбачених списком З
при найбільш небезпечних захворюваннях;

- ветсанекспертиза (крім дослідження на трихінельоз);

- дослідження на тільність, трансплантація ембріонів;

- виробничі випробування нових препаратів;

- видавання документів (ветеринарних свідоцтв, довідок, посвід­
чень, паспортів на тварин);

- консультації з діагностики, лікування, профілактики хвороб тва­
рин;

- ветеринарні висновки на будівництво тваринницьких приміщень;

- видавання ліцензій на право займатися підприємницькою вете­
ринарною діяльністю;

- виробництво лікувально-профілактичних, гігієнічних, дезінфек­
ційних та інших засобів для ветеринарної медицини;

- кремація, євтаназія та інші види ветеринарних послуг;

- інші послуги, не заборонені законодавством.

Кошти держаних установ ветеринарної медицини, які надходять за надані платні ветеринарні послуги слугують джерелом відшкодування

матеріальних витрат, а також створення в цих установах фондів вироб­ничого та соціального розвитку, оплати праці та преміювання.

Із згоди підвідомчих установ, організацій у вищих органах управлін­ня можуть створюватись централізовані фонди та резерви за рахунок відрахувань від суми коштів, отриманих установами, організаціями за надання платних послуг чи частини коштів невикористаних фондів еко­номічного стимулювання.

Кошти установ ветеринарної медицини, переведених на госпрозра­хунок, ветеринарних кооперативів, малих підприємств з виробництва ветеринарних препаратів формуються за рахунок надходжень від різних господарств, підприємств, фермерів, індивідуальних власників за вико­нані ветеринарні роботи.

Всі госпрозрахункові установи ветеринарної медицини заключають угоди з тваринницькими господарствами і на їх основі отримують грошо­ві кошти, які використовуються на утримання установ та виробничу дія­льність.

Порядок формування тарифів. Згідно Закону України "Про вете­ринарну медицину" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украї­ни №733 від 21.10.1994 р. "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" опрацьований порядок формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги.

Він передбачений для своєчасного та правильного формування та­рифів на місцях за виконані ветеринарні роботи та наданані послуги. Формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги проводяться на основі таких видів витрат:

1. Витрати часу на підготовку і виконання ветеринарних робіт та
послуг відповідно типових норм.

2. Вартості одиниці часу (лікаря, фельдшера ветеринарної меди­
цини, лаборанта, оператора, ветеринарного санітара, інших), виходячи з
середньомісячного рівня оплати праці.

3. Нарахування на заробітну плату у встановлених розмірах для
підприємств.

4. Вартості медикаментів, які необхідні для проведення ветеринар­
них робіт та надання послуг за цінами придбання.

5. Накладних витрат на поточний рік.

6. Прибутку в розмірі до 30% до собівартості ветеринарних послуг
(без урахування вартості матеріалів).

7. Податку на додану вартість.

Витрати часу на підготовку та виконання ветеринарних робіт визна­чається у відповідності до норм часу на виконання цих робіт, схвалених Головним управлінням ветеринарії МСГ України 16.12.1991 р.

При проведенні ветеринарних робіт, наданні послуг в особистих, орендних, селянських, фермерських, підсобних та інших господарствах, з якими не заключені договори на ветеринарне обслуговування, до цих норм додаються витрати часу на відвідування господарства з розрахун­ку 20 хвилин на 1 км у два кінці.

Заробітна плата осіб, що здійснюють конкретні ветеринарні роботи, визначається шляхом множення вартості одиниці часу на норми часу, необхідного на виконання цих робіт.

При виконанні ветеринарних робіт в позаурочний час в період з 20 до 23 години та з 5 до 7 години оплата за виконані ветеринарні роботи збільшується на 50 відсотків, в період з 23 до 5 години, а також у вихідні та святкові дні - на 100 відсотків.

У вартість матеріалів та обладнання включаються: медикаменти, біопрепарати, діагностикуми, поживні середовища, реактиви, дезінфіку-ючі засоби та інші, які визначаються по нормах витрат і за цінами при­дбання; дрібні прилади, інструменти (вартістю до 50 грн.) в розмірі 2 від­сотків до їх вартості; прилади, апаратура, інструменти довгострокового використання в розмірі 0,5 відсотка до їх вартості.

Накладні витрати визначаються з фактичних витрат і розподіляють­ся пропорційно до заробітної плати з нарахуваннями та вартості матері­алів.

Прибуток визначається у розмірі до ЗО відсотків від суми витрат -заробітної плати та накладних витрат за винятком вартості матеріалів.

Прибуток, що залишається у розпорядженні ветеринарної установи використовується на поновлення оборотних коштів, коштів на споживан­ня та нагромадження, інші цілі.

При виконанні ветеринарних робіт та послуг у господарствах інвалі­дів, пенсіонерів та інших малозабезпечених громадян, слід користувати­ся відповідними нормативними актами, а реєстрація цих робіт прово­диться в окремому журналі.

Колективні господарства, які займаються тваринництвом, крім ви­трат на утримання, годівлю та догляд за тваринами несуть певні витра­ти на ветеринарні заходи, які проводять спеціалісти ветеринарної меди­цини цих господарств або госпрозрахункових організацій.

Витрати на лікування хворих тварин та планові профілактичні захо­ди відносять на собівартість продукції тваринництва.

За рахунок коштів господарств проводять такі заходи: протиепізоо-тичні заходи при хворобах, які не фінансуються за рахунок державного

бюджету; лікування хворих тварин; будівництво ветеринарно-санітарних об'єктів (лікарень, пунктів ветеринарної медицини, ізоляторів, ветсан-пропускників, забійно-санітарних пунктів тощо); організаційно-господар­ські та ветеринарно-санітарні заходи з ліквідації хронічних інфекційних та інвазійних хвороб (туберкульоз, лейкоз, фасціольоз та ін.); придбання дезінфекційної техніки; придбання антибіотиків та біогенних стимулято­рів для підвищення приростів живої маси, кращого росту та розвитку молодняку, зниження витрат кормів у розрахунку на одиницю виробле­ної продукції (вітамінні препарати, мікроелементи, премікси, СЖК тощо); механічне очищення та дезінфекція тваринницьких приміщень, вигуль­них двориків, прилеглої території; дезінсекція та дератизація.

Використання коштів господарств для ветеринарної медицини по­винно бути передбачене у виробничо-фінансових планах, як і інші прямі витрати у тваринництві.

При складанні виробничо-фінансового плану господарства корис­туються тимчасовими нормами витрат на придбання медикаментів, пе­рев'язувальних засобів, інструментарію, дезінфектантів для поточної дезінфекції та інші ветеринарно-санітарні заходи.

В основу калькуляції покладені такі норми грошових витрат на одну тварину в рік з розрахунку середньорічного поголів'я:

У неблагополучних господарствах, наприклад із туберкульозу, лей­козу, гельмінтозів, у яких проводять оздоровчі заходи, вказані норми можуть збільшуватися на 15-30%.

План фінансування ветеринарних заходів розробляють управ­ління державної ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст, вихо­дячи з річних планів протиепізоотичних заходів та розрахункових норма­тивів вартості щеплень, досліджень, лікувально-профілактичних обро­бок. Його складають за такою формою:

При, складанні планів фінансування ветеринарних заходів органи ветеринарної медицини керуються "Приблизними нормами вартості об­робки однієї голови при заходах по боротьбі із заразними хворобами сільськогосподарських тварин", які затверджує ДДВМ Мінагрополітики України.

В нормативах проведена калькуляція витрат для обробки 1000 го­лів худоби, яка включає вартість біопрепаратів, дезінфектанту, інших матеріалів (вата, спирт тощо), амортизацію інструментарію. По окремих хворобах враховують розрахунки витрат на утримання ветеринарно-карантинного загону, ветеринарно-міліцейського поста, дезінфекційного загону, діючих в неблагополучних господарствах, населених пунктах під час ліквідації епізоотії.

Наводимо приклад калькуляції витрат.

Виділені установі чи організації ветеринарної медицини асигнуван­ня на ветеринарні заходи витрачають за кошторисом, який погоджується з фінансовими органами (районним чи міським фінансовим відділом, банком).

У будь-якій установі ветеринарної медицини складають кошторис витрат по всіх джерелах фінансування (бюджетних та позабюджетних) керівник та бухгалтер, погоджують його з фінансовим відділом районної чи міської адміністрації.

Наводимо форму кошторису витрат районної державної лікарні ве­теринарної медицини (таблиця 16).

Таблиця 16

Поиск по сайту: