Здорових тварин

Начальник управління ветеринарної медицини Керівник господарства Ветеринарний лікар господарства

У ході виконання плану ліквідації інфекційної хвороби можливі до­повнення й уточнення. Додаткові заходи можуть бути затверджені нака­зом керівника господарства або ж повторної постанови органів місцевої влади, яка організує контроль за виконанням затвердженого плану.

У неблагополучних з гострозаразної хвороби господарствах і насе­лених пунктах здійснюють заходи оперативного характеру. Наприклад, календарний план ліквідації вогнища гострої інфекції (ящуру) розробля­ють негайно після встановлення діагнозу. Його основна мета - не допу­стити поширення хвороби та у самий короткий термін ліквідувати її, оздоровити ферму, господарство або місцевість. Заходи повинні охопи­ти одночасно все господарство, весь населений пункт, усю неблагопо-лучну місцевість.

Організація заходів щодо ліквідації заразної хвороби однакова майже при усіх хворобах, що відрізняються гострим перебігом. Однак при кожній хворобі можуть бути деякі особливості, що залежать від її характеру, збудника, виду тварин і інших умов. При хворобах, загальних для тварин людини (зооантропонозах), особливу увагу приділяють сані­тарним заходам спрямованим на попередження зараження людей. Про появу хвороби ветеринарний фахівець негайно повідомлює медичній установі, що обслуговує неблагополучний пункт, чи районної санітарно-епідеміологічної станції. Разом з медичними працівниками намічають заходи, що стосуються особистої профілактики працівників ферм і влас­ників тварин. При необхідності організують щеплення обслуговуючого персоналу й інших осіб, яким загрожує захворювання (наприклад, сибір­кою, сказом тощо).

План заходів по профілактиці незаразних хвороб

План профілактики незаразних хвороб являє собою систему захо­дів, спрямованих на попередження або усунення причин захворювання та загибелі тварин.

Захворюваність і загибель сільськогосподарських тварин від неза­разних хвороб завдають значних економічних збитків тваринницьким господарствам. Матеріали ветеринарної статистики свідчать, що найча­стіше реєструються захворювання органів травлення та дихання. Як ві­домо, зараз втрати в тваринництві від незаразних хвороб у декілька ра­зів перевищують втрати від заразних.

У зв'язку з цим попередження захворювань незаразної етіології і втрат від них ветеринарні спеціалісти зобов'язані проводити планово.

Планування заходів профілактики незаразних хвороб тварин вве­дено Державним департаментом ветеринарної медицини України, який рекомендував спеціальну форму плану і методичні вказівки.

Планування ветеринарних заходів проти незаразних хвороб пови­нно ґрунтуватися на біологічному законі відповідності факторів зовніш-

нього середовища особливостям обміну речовин і рівню продуктивності тварин.

В основу боротьби з незаразними хворобами тварин повинні бути покладені заходи господарств по забезпеченню повноцінної годівлі і оп­тимальних зоогігієнічних умов утримання поголів'я.

Приступаючи до розробки плану профілактики незаразних хвороб тварин, ветеринарним спеціалістам необхідно вивчити:

- стан тваринництва (кормову базу, умови утримання тварин і до­
гляд за ними);

- захворюваність і загибель тварин від незаразних хвороб шляхом
аналізу документів первинного ветеринарного обліку, форми звітності
2-вет.;

- причини захворюваності тварин шляхом аналізу раціонів годівлі,
експертиз лабораторних досліджень сироватки крові, кормів, води, ґрун­
ту;

- повноцінність годівлі і утримання глибокотільних корів;

- гігієну випоювання і утримання новонароджених телят;

- наявність рекомендованих засобів для профілактики незаразних
хвороб і можливості їх придбання.

План профілактики незаразних хвороб тварин передбачає органі­заційно-господарські, зоотехнічні і ветеринарні заходи і складається із двох частин: текстової і власне плану.

Організаційно-господарські і зоотехнічні заходи викладаються в те­кстовій частині, а ветеринарні - у власне плані.

В текстовій частині плану викладаються такі питання:

- потреба і забезпечення тварин кормами;

- суворе дотримання технології утримання тварин, особливо тіль­
них;

- забезпечення постійними кадрами тваринників;

- своєчасний ремонт приміщень (згідно з окремим планом);

- літньо-табірне утримання тварин, особливо маточного поголів'я і
молодняку;

- суворе дотримання розпорядку робочого дня на фермі;

- охорона тварин від стресових впливів;

- будівництво родильних відділень і профілакторіїв, літніх таборів,
ветеринарно-санітарних об'єктів (якщо це передбачено промфінпла-
ном).

Власне план ветеринарних заходів складається за спеціальною формою, в якій передбачаються такі графи: назва заходів, обсяг робіт на рік, в т. ч. по кварталах, його виконання.

При його розробці необхідно керуватися такими рекомендаціями. Одним із основних методів групової профілактики незаразних хвороб є диспансеризація маточного поголів'я і молодняку. Диспансеризація яв­ляє собою клінічне дослідження тварин, вивчення умов їх утримання, годівлі, лабораторне дослідження крові, сечі, молока (від 10-15% клініч­не здорових корів і нетелів).

Сироватку крові досліджують на вміст каротину, кальцію, неорганіч­ного фосфору, кетонових тіл, цукру і на кислотну ємкість; сечу - на на­явність кетонових тіл, уробіліну, білка, визначають її питому вагу і рН. Молоко перевіряють на кислотність, вміст кетонових тіл. Одночасно ко­рів досліджують на прихований мастит.

Якщо при лабораторних дослідженнях встановлено відхилення фі­зіологічних показників, то вживають заходів до нормалізації годівлі тва­рин, вводять кормові добавки, вітаміни, макро- і мікроелементи, необ­хідні для нормативної життєдіяльності.

В основу профілактики незаразних хвороб і забезпечення високої продуктивності тварин покладена біологічно повноцінна і нормована го­дівля тварин доброякісними кормами. Тому ветеринарні працівники по­винні постійно контролювати якість кормів і підготовку їх до згодовуван­ня.

При проведенні аналізу утримання різних вікових груп тварин потрі­бно звертати увагу па дотримання параметрів мікроклімату в приміщен­нях.

Успіх профілактики в значній мірі визначається наявністю постійних кадрів тваринників, їх професійною майстерністю. Особливу увагу необ­хідно звертати на отримання здорового приплоду. Основними причина­ми народження кволого приплоду, підвищення його сприйнятливості до різних хвороб є порушення правил відтворення поголів'я, неповноцінна і одноманітна годівля вагітних маток, неправильна підготовка до родів.

Проведення заходів щодо профілактики травматизму, отруєнь ток­сичними грибами чи їх токсинами, отрутохімікатами, пестицидами є обо­в'язковим і передбачається планом.

В профілактиці незаразних хвороб дуже важливе значення має проведення ветеринарно-просвітньої роботи серед працівників тварин­ництва і населення.

Для проведення запланованих заходів потрібно мати необхідну кі­лькість медикаментів, вітамінів, мікроелементів та інших засобів. Тому після складання плану визначають потребу препаратів на рік і покварта­льне, дають заявку згідно з встановленим порядком в районну ветапте-

ку, визначають вартість препаратів і включають її в план фінансування ветзаходів на наступний рік.

Головні лікарі ветеринарної медицини сільськогосподарських під­приємств розробляють план профілактики незаразних хвороб тварин в межах господарства, завідуючі лікарнями, дільницями ветеринарної ме­дицини - для зони обслуговування. Головні лікарі ветеринарної медици­ни районів на підставі планів, які подаються господарствами, лікарнями і дільницями, розробляють план по району.

Підготовлений план обговорюють на виробничій нараді сільськогос­подарського піджприємства, а плани, розроблені ветеринарними уста­новами, - на нараді ветспеціалістів району.

План профілактики незаразних хвороб після погодження з керівни­ком державної установи ветеринарної медицини затверджується нака­зом по господарству, а план по району - розпорядженням державної адміністрації району. Після затвердження план обов'язковий для вико­нання всіма спеціалістами і працівниками тваринництва.

Начальник загону з незаразних хвороб та неплідності маточного по­голів'я відповідальний за виконання цього плану в районі, він надає практичну допомогу спеціалістам господарств, фермерам, дільниць і дільничих лікарень, контролює їх роботу. Підсумки виконання плану по господарству слід проводити поквартальне, а по району - за півріччя.

План пропаганди ветеринарних знань

Пропаганда ветеринарних знань - складова частина різносторон-ньої діяльності спеціалістів ветеринарної медицини, її проводять плано­во з метою систематичного підвищення рівня знань з ветеринарної ме­дицини працівників тваринництва, складів продуктів та сировини тва­ринного походження, власників тварин.

Пропаганду ветеринарних знань розділяють на усну, друковану і наочну.

Усна пропаганда ветеринарних знань передбачає виступи спеціалі­стів з лекціями по місцевому радіомовленню, в сільських клубах, на фе­рмах тощо, з доповідями із спеціальних питань на семінарах працівників сільського господарства, бесіди з працівниками ферм, власниками ху­доби і птиці, працівниками заготівельних і складських організацій, робіт­никами харчових і сировинних промислових підприємств.

Друкована пропаганда передбачає випуск (щомісячно або щоквар­тально) стінгазет "Голос лікаря ветеринарної медицини" або "Ветерина­рні поради", які вивішуються в приміщеннях установ державної ветери-

нарної медицини, ветпросвіти сільських клубів, будинках тваринників тощо; друкування в газетах та журналах статей і заміток щодо профіла­ктики хвороб тварин, птиці, бджіл і риб.

Наочна агітація і пропаганда передбачає організацію постійно дію­чих і пересувних виставок досягнень передового досвіду в галузі вете­ринарії, новітніх інструментів, обладнання, медикаментів, дезречовин; демонстрування науково-популярних фільмів з ветеринарії, організацію куточків пропаганди ветеринарних знань в кімнатах для відпочинку тва­ринників та ін.

При обласних підприємствах ветеринарної медицини є підрозділи, які займаються пропагандою ветеринарних знань. Вони оснащені техні­чними засобами: автобусом, кіноустановкою, магнітофоном, а також те­матичними стендами.

Передовики ветеринарно-просвітньої роботи планують і проводять комбіновані форми ветеринарної пропаганди. Наприклад, усна пропага­нда доповнюється демонструванням діафільмів, фотокарток, натураль­них експонатів (матеріалів).

При всіх формах пропаганди надається великого значення питан­ням профілактики і заходам боротьби з заразними хворобами, економі­чному збитку від них, ступеню небезпеки їх для людини; дотриманню зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил годівлі та утримання тва­рин, профілактиці незаразних хвороб; ефективним схемам і засобам лікування хворих тварин, ветеринарно-санітарній експертизі продуктів забою та ін.

В господарстві план ветеринарної пропаганди повинен бути спря­мований на виконання виробничих завдань в галузі тваринництва і під­вищення економічної ефективності роботи ветслужби.

Для читання лекцій і проведення бесід залучаються не тільки спеці­алісти свого господарства, а також держмережі району, співробітники вузів і наукових установ.

Форма плану пропаганди ветеринарних знань має такі графи: назва теми лекції, бесіди або іншого заходу, дата проведення і відповідальний за виконання.

Районний план розробляється головним лікарем ветеринарної ме­дицини району і затверджується державною адміністрацією району; в господарствах - головним лікарем ветеринарної медицини господарства і затверджується його керівником.

Планування ветеринарних заходів у тваринницьких комплексах

Планування ветеринарних заходів в тваринницьких комплексах здійснюється з урахуванням особливостей організації виробництва на цих об'єктах (висока концентрація тварин на невеликій території, дотри­мання режиму підприємства закритого типу, ізольоване утримання тва­рин різних технологічних груп, включення ветеринарних заходів у техно­логічний цикл виробництва продукції, тощо). З метою профілактики за­разних і масових незаразних хвороб складають річний план загальних профілактичних заходів. Для цього необхідно проаналізувати забезпе­ченість кормами; повноцінність раціонів; дотримання режиму годівлі тварин; результати лабораторних досліджень кормів, води, ґрунту; мік­роклімат у приміщеннях; дотримання норм розміщення тварин і правил комплектування виробничих груп; догляд за тваринами; результати біо­хімічних досліджень крові; стан обміну речовин у тварин; показники від­творення тварин (вихід приплоду, якість і життєздатність приплоду); рі­вень захворюваності, загибелі вимушеного забою тварин при заразних і незаразних хворобах (за даними первинного ветеринарного обліку і зві­тів); ефективність профілактичних і лікувальних заходів при заразних і незаразних хворобах.

Після цьому складають конкретні заходи щодо загальної профілак­тики: контроль за годівлею і утриманням тварин (оцінка якості кормів, їхньої поживності і нешкідливості, підтримка належного мікроклімату, тощо); контроль за станом здоров'я тварин (клінічний огляд, біохімічні дослідження крові для визначення стану обміну речовин); контроль за відтворенням череди тварин; заходу для забезпечення повноцінної годі­влі і гарних умов утримання тварин тощо.

Для проведення комплексної профілактики заразних хвороб тварин розробляються плани загальних і спеціальних профілактичних протиепі-зоотичних заходів. Для цього ретельно вивчають:

- епізоотичний стан господарств, звідки надходять тварини і корми;

- систему комплектування комплексу (за рахунок власного відтво­
рення чи завезення тварин з інших господарств);

- можливість контакту тварин даного комплексу з тваринами сусі­
дніх господарств, індивідуального користування, дикими тваринами, пе­
релітними птахами, собаками, кішками тощо;

- порядок надходження в комплекс різних вантажів і матеріалів,
господарські і транспортні зв'язки з іншими організаціями, підприємст­
вами (м'ясокомбінатом, утилізаційним заводом, залізничними станціями,
річковими і морськими портами тощо);

- стан ветеринарно-санітарних об'єктів (ветеринарної лабораторії,
ізоляторів, забійно-санітарного пункту, забійної площадки, ветеринарно-
санітарного пропускника, карантинного приміщення, вїздних дезінфек­
ційних бар'єрів, дезінфекційного блоку);

- ветеринарно-санітарний стан території (огородження й озеле­
нення), тваринницьких приміщень, кормоцеху, складів для збереження
кормів, естакади для навантаження і розвантаження тварин і інших об'­
єктів господарського призначення;

- порядок карантинування тварин, що завозяться (час перебуван­
ня тварин на карантині, порядок проведення діагностичних досліджень і
обробок);

- ветеринарно-санітарні вимоги при відвідуванні комплексу осо­
бами, не пов'язаних із виробництвом;

- забезпеченість працівників спецодягом і взуттям, предметами
особистої гігієни;

- стан спеціалізованого внутрішньогосподарського транспорту;

- виконання загальних профілактичних протиепізоотичних заходів
за минулі роки;

- систему знезаражування гною, утилізації трупів, відходів від забою;

- плани-графіки проведення дезінфекції, дезінсекції і дератизації в
приміщеннях, кормоцеху, на складах і інших об'єктах комплексу.

Після аналізу можливих шляхів потрапляння збудників інфекційних і інвазійних хвороб і їхнього поширення усередині господарства наміча­ються конкретні заходи, що включають контроль за дотриманням режи­му закритого підприємства, обов'язкове профілактичне карантинування тварин, що завозяться, дезінфекцію, дератизацію тваринницьких примі­щень тощо.

Крім плану спеціальних профілактичних протиепізоотичних заходів розробляють схему чи технологічну карту ветеринарних обробок тварин.

При складанні технологічних карт ветеринарних обробок тварин на комплексах за основу беруть технологічний графік виробництва продук­ції, що відображає рух і кількість тварин у цехах. При складанні техноло­гічних карт керуються інструкціями з проведення заходів щодо профіла­ктики і ліквідації хвороб тварин, настановами по застосуванню препара­тів.

Технологічна карта ветеринарних обробок на різних промислових тваринницьких комплексах має свої особливості. Нижче приводиться зразкова технологічна карта ветеринарних обробок свиней на комплексі на 54 тис. голів (таблиця 9).

Технологічна карта є документом, відповідно до якого здійснюються планові ветеринарні заходи в кожному цеху комплексу. Контрольні циф­ри річних планів протиепізоотичних і лікувально-профілактичних заходів доводяться до виконавців у виді річних виробничих завдань.

Продовження таблиці 9

Таблиця 9

Поиск по сайту: