Порядок ветеринарного постачання

Забезпечення ветеринарних установ, сільськогосподарських під­приємств та індивідуальних власників тварин медикаментами, деззасо-бами і спеціальним ветеринарним майном здійснюється товаропровід­ною мережею системи "Укрзооветпромпостач".

Турбота про своєчасне завезення ветеринарних товарів лягає на керівників установ ветеринарної медицини, в районі - на начальника управління державної ветеринарної медицини, а в господарствах - на старшого спеціаліста ветеринарної медицини.

В українській ветеринарній медицині радянського періоду до 1988 року відповідно до економіко-політичного устрою існувала товаро-роз-подільча та планова система діяльності з наданням річних заявок на всі види ветеринарних товарів за 6-ма формами. На сьогодні практично за-

лишилося складання заявок на біологічні препарати, які займають особ­ливе місце в постачанні служби ветеринарної медицини.

Лікувально-профілактичні установи дільничного типу (дільничні лі­карні, дільниці, пункти ветмедицини) отримують ветеринарні товари в натурі від районної державної лікарні ветмедицини, заявляючи про свою потребу в них за довільною формою.

Господарства усіх форм власності купують все необхідне для вете­ринарної діяльності у будь-яких структурних підрозділах системи "Укр­зооветпромпостач".

Дещо інший порядок встановлений у відношенні біологічних та хі­міотерапевтичних препаратів, деззасобів, які оплачуються централізо­вано ветеринарними органами за рахунок бюджетних асигнувань на протиепізоотичні заходи. Заявки на ці товари представляються управ­лінням ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя чи Державному департаменту ветеринарної медицини, а вони вирішують питання про задоволення заявок з врахуванням затвердже­них планів профілактичних протиепізоотичних заходів та епізоотичної ситуації, що склалася в АР Крим, області чи місті.

Ветеринарні товари оплачуються частіше за безготівковим розра­хунком або готівкою.

З 1988 року товаро-розподільча планова система матеріального за­безпечення протиепізоотичних, діагностичних та лікувальних заходів була замінена на госпрозрахункову, а з 1996 року ветеринарне забезпе­чення переведене на основи ринкової діяльності.

За час діяльності галузі ветеринарної медицини історично форму­вався ринок товарів та послуг. В цьому процесі існувало 5 етапів. На першому етапі зароджувалася лікувально-профілактична справа. Спо­живач (власник тварини) мав справу з суб'єктом, який в одній особі по­єднував виробника лікарської сировини чи ліків та фахівця з надання лікувальних послуг.

На другому етапі розвитку ветеринарної медицини започатковано спеціалізацію. З'являються суб'єкти виробництва ліків. Фахівець ветери­нарної медицини концентрує свої зусилля на наданні фахових послуг.

Третьому етапу притаманна поява посередників у доставці сирови­ни та лікарських засобів. Формується товаропровідна мережа.

На четвертому етапі ветеринарне забезпечення тваринництва по­повнюється новою ланкою діяльності - маркетинговими дослідженнями. Здійснюється оцінка виробничої та товаропровідної мережі, необхідність

надання послуг залежно від потреб споживача, вивчаються та врахову­ються матеріальні можливості останнього.

У тридцяті роки XX століття у світовій ветеринарній медицині фор­мується новий п'ятий етап розвитку ринку товарів та послуг. В ньому маркетинг стає домінуючою концепцією, що дозволяє здійснювати рин­кове регулювання виробництва та споживання лікарських та інших вете­ринарних засобів.

Маркетинг у ветеринарній медицині - це система оцінки епізоотич­ної ситуації, ринку ветеринарних товарів та послуг, планування, прогно­зування виробництва та використання лікарських засобів, товарів фахо­вого призначення, розробки і використання наукових і технологічних знань, надання послуг з метою забезпечення профілактики хвороб і лі­кування хворих тварин та виробництва продуктів харчування в інтересах здоров'я людей (споживачів).

Поиск по сайту: