Методи добору фактичних матеріалів і складання огляду літератури

Ознайомлення з опублікованими за темою роботи науковими працями починається відразу після розробки ідеї, тобто задуму наукового дослідження. Треба починати з монографій, згодом перейти до статей. Спочатку вивчати вітчизняні джерела, потім – іноземну літературу. Для того, щоб правильно сформувати уявлення про історію розвитку тієї чи іншої наукової ідеї, першими читаються ранні праці, потім – пізніші.

Монографія – наукове видання, яке містить повне і всебічне дослідження певної проблеми або теми. Принципове наукове значення і практичну цінність мають також наукові збірники матеріалів авторитетної наукової конференції, наукові збірники дослідницьких матеріалів установ, навчальних закладів або наукових товариств із важливих наукових проблем. Серед джерел інформації чільне місце займають наукові статті. Вивчаючи їх важливо звертати увагу на позицію автора, його професійний авторитет, належність до певної наукової школи. Слід добирати тільки останні дані, найавторитетніші джерела, точно фіксувати, звідки взяті матеріали.

Виконуючи наукову роботу доводиться читати величезну кількість книг і статей, тільки незначна частина яких увійде до бібліографії, тобто буде детально вивчена. Тому необхідно навчитися двох видів читання: “швидкого” і “повільного” [19, 26]. “Швидке читання” або читання “по діагоналі” повинно відповісти на питання, чи варто певну статтю чи книгу детально вивчати. Після того, як переглянуто всю наявну на цей момент літературу, можна приступити до “повільного” читання, до її глибшого вивчення, переходячи від складного матеріалу до простішого.

Найважливіші книги та статті необхідно обов’язково прочитати в оригіналі. Вивчаючи літературу, важливо не тільки запозичувати матеріал, а обдумувати та творчо його опрацьовувати, знаходити ту інформацію, яка має безпосереднє відношення до теми і є найціннішою. При читанні відібраної літератури бажано робити записи; це дає змогу надалі компонувати матеріал у потрібному порядку. При цьому треба обов’язково стежити за оформленням нотаток, не забувати робити повний бібліографічний опис джерела та вказати номер сторінки, з якої взято цитату. Це дасть змогу потім послатися на нього і включити до списку використаної літератури.

У ході роботи з науковою літературою використовується кілька видів записів: виписки, тези, нотатки, конспект та ін. [15, 40]. Тези або основні положення часто подають з коротким викладом документів.

Особливою формою фактичного матеріалу є виписки – точні цитати або інші фактичні дані з опрацьованої літератури, які складають невід’ємну частину будь-якої наукової праці. Виписки використовують для того, щоб точно передати думку автора першоджерела, для об’єктивної характеристики явища, що вивчається, для підкріплення власних тверджень. При цьому слід стежити, щоб кількість цитат була оптимальною, відповідала потребам розроблення теми роботи, а їхній зміст був достатнім для правильного розуміння думки автора. Виписані цитати повинні бути абсолютно точні, із збереженням авторських особливостей (курсив, розрядка, підкреслення окремих слів, фраз тощо). Для складання виписок доцільно користуватися спеціальними картками. Кожну виписку варто записувати на окремій картці із зазначенням бібліографічних даних джерела та номера сторінки.

У нотатках відображають власні враження і думки, які виникають у ході ознайомлення з літературою і можуть бути пізніше використані під час написання розділів наукової роботи. Ці записи часто слугують відправною точкою у викладенні власних результатів, аргументом в обґрунтуванні наукової позиції і т. ін.

Конспектування становить стислий виклад своїми словами прочитаного. Нерідко конспектування супроводжується використанням інших видів записів, особливо виписок. Конспектувати доцільно на одному боці аркуша, щоб залишити вільне місце для різних нотаток, зауважень, які неодмінно виникнуть у ході роботи з науковою літературою.

Дуже велике значення має обробка записів у міру їх накопичення. За систему зберігання записів можна взяти початковий план досліджень. Корисно згрупувати виписки для кожного розділу чи навіть підрозділу в послідовності, що відповідає викладенню матеріалу.

Потім увесь матеріал треба систематизувати, тобто розмістити відповідно до плану, виключити зайве (те, що повторюється чи перетинається і т. ін.). Подальша обробка матеріалу повинна дати відповідь на питання щодо повноти зібраної інформації та достатності для роботи.

Поиск по сайту: