 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Державна система забезпечення національної безпеки
Під забезпеченням національної безпеки країни розуміється цілеспрямована діяльність державних і громадських інститутів, а також громадян щодо виявлення, попередження загроз безпеки особистості, суспільства і держави та протидії їм в якості обов'язкового і неодмінної умови захисту національних інтересів. Ця діяльність визначається політикою забезпечення національної безпеки конкретної країни. Теоретичною основою політики забезпечення національної безпеки є концепція національної безпеки, як система поглядів на забезпечення в країні безпеки особистості, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. Політика забезпечення національної безпеки - це діяльність політичного керівництва країни за визначенням цілей і постановці принципових завдань щодо захисту національних інтересів країни та вироблення форм, методів і способів досягнення цих цілей.
Концепція визначає пріоритетні сфери забезпечення захисту й інтересів: соціальну, духовну, економічну, виробничу, внутрішньополітичну, інформаційну, військову, прикордонну, екологічну та ін. Забезпечення захисту національних інтересів здійснюється інститутами державної влади у взаємодії з громадськими організаціями, які формують систему забезпечення національної безпеки.
Система забезпечення національної безпеки – це організована державою сукупність суб’єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об’єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства країни. Систему забезпечення національної безпеки (рис. 6.4) складають як державні, так і недержавні інститути, що за допомогою теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних та інших заходів забезпечують реалізацію національних інтересів країни, добробут народу й ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки.
|
|
|
|
Рис. 6.4. Зовнішні та внутрішні суб’єкти забезпечення національної безпеки [1]
Державні інститути – це органи законодавчої, виконавчої та судової влади, державні, громадські та інші організації та об'єднання, а також законодавство, що регламентує відносини у сфері безпеки.
Інститути забезпечення національної безпеки на рівні недержавної системи можна розглядати наступні: окремі громадяни; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; приватний нотаріат; адвокатура; приватні детективні та охоронні агентства; об'єднання громадян; політичні партії; професійні спілки; релігійні об'єднання, козацтво. Недержавна система забезпечення національної безпеки є невід'ємною складовою частиною цілісної загальної системи забезпечення національної безпеки будь-якої демократичної країни. Держава забезпечує правовий і соціальний захист громадянам, громадським та іншим організаціям і об’єднанням, надає сприяння у забезпеченні безпеки в відповідно до закону.
Досягнення національних цілей політики безпеки реалізується шляхом вирішення комплексу підпорядкованих суб’єктам завдань у всіх сферах життєдіяльності, найголовнішими з яких для будь-якої країни є:
своєчасне прогнозування і виявлення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці;
реалізація оперативних і довгострокових заходів щодо попередження і нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз;
забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, безпеки його прикордонного простору;
забезпечення на території держави особистої безпеки людини та громадянина, його конституційних прав і свобод;
зміцнення правопорядку і збереження соціально - політичної стабільності суспільства.
Головною ланкою системи забезпечення безпеки є президент країни. Його повноваження визначені Конституцією країни і законодавством країни. Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України.
Різноманітні інтереси різних відомств у системі національної безпеки країни об'єднуються за допомогою механізму Ради національної безпеки (в Україні – Рада національної безпеки і оборони України), що займає важливе місце в системі виконавчої влади. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України.
Органи забезпечення національної безпеки – це міністерства та інші органи виконавчої влади країни, а також органи місцевого самоврядування. За функціональними аспектами серед державних органів виконавчої влади можна виділити органи, що забезпечують: державну; економічну; соціальну безпеки; безпеку в сфері охорони природи та збереження здоров'я населення; в галузі науки, освіти та культури; екологічну; особисту та громадську безпеку.
Основними міністерствами, які прямо пов’язані із забезпечення національної безпеки України, є:
Міністерство закордонних справ України – забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх відносин України та координацію заходів у цій сфері, зокрема й спрямованих на реалізацію стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо забезпечення входження України в європейський простір та створення передумов для набуття Україною членства, зокрема, в ЄС;
Міністерство оборони України – бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони; має аналізувати воєнно-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо;
Міністерство внутрішніх справ України – забезпечує створення умов для ефективного функціонування механізму захисту особи, її життя, честі й гідності, законних прав та інтересів усіх суб’єктів правовідносин незалежно від їхнього статусу. Пріоритетними у цій роботі визначено захист життя, здоров’я та майнових інтересів громадян, запобігання насильницьким злочинам, боротьбі з організованою злочинністю, злочинами у кредитно-фінансовій та банківській системах, сферах приватизації та енергозабезпечення;
Служба безпеки України – забезпечує захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці;
Служба зовнішньої розвідки України – здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах;
Державна прикордонна служба України – забезпечує охорону державного кордону, розвиток, будівництво та комплектування Прикордонних військ;
Державна служба з надзвичайних ситуацій України – реалізує державну політику у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної та промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, створення та функціонування системи страхового фонду документації, а також гідрометеорологічної діяльності.
Міністерства та відомства, сфера діяльності яких забезпечую економічну безпеку – це:
Міністерство доходів і зборів України – проводить формування єдиної державної податкової, державної митної політики за рахунок податків, зборів, митних платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, надання послуг громадянам і бізнесу та, як результат, забезпечення наповнення дохідної частини бюджету, створення умов для розвитку підприємництва та міжнародної торгівлі;
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України – формує та реалізує державну політику у сферах економіки та торгівлі, регуляторної політики, з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців);
Міністерство промислової політики України – забезпечення розроблення та реалізації концепції державної промислової політики стосовно підприємств, які неефективно працюють; проведення технологічних та організаційних перетворень на підприємствах, що не підлягають приватизації; визначення найбільш важливих сегментів регіональних промислових комплексів та формування на цій основі відповідних інвестиційних зон для залучення приватного капіталу у їх розвиток; проведення ефективної приватизації промислових підприємств, повернення у державну власність приватизованих з у порушенням законодавства промислових підприємств з метою їх подальшого продажу ефективному власнику; розвиток виробництва високотехнологічної продукції, підвищення рівня наукового забезпечення розвитку галузей та інноваційної активності промислових підприємств;
Міністерство фінансів України – забезпечення стабільності державних фінансів, реалізація інвестиційних програм (проектів) та ефективне використання бюджетних коштів, створення інтегрованої інформаційної системи управління державними фінансами, управління активами, зобов’язаннями, забезпечення прозорих державних операцій та підтримка кредитного рейтингу країни.
Інші відомства та служби, які забезпечують економічну безпеку в країні – Державна казначейська служба України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державна служба фінансового моніторингу України, Державна служба експортного контролю України; Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України; Антимонопольний комітет України; Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.
Міністерства та відомства в сфері забезпечення соціальної безпеки й охорони здоров’я населення – це:
Міністерство соціальної політики України;
Міністерство охорони здоров'я України;
Пенсійний фонд України;
Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України;
Державна служба України з контролю за наркотиками;
Державна служба України з лікарських засобів;
Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.
Міністерства та відомства в сфері безпеки в галузі науки, освіти та культури:
Міністерство освіти і науки України;
Міністерство молоді та спорту України;
Міністерство культури України.
Міністерств та відомства, функції яких пов’язані із вирішення питань екологічної безпеки – це:
Міністерство екології та природних ресурсів України;
Державне агентство водних ресурсів України;
Державне агентство екологічних інвестицій України;
Державне агентство лісових ресурсів України;
Державне агентство земельних ресурсів України;
Міністерства та відомства, які впливають на стан національної безпеки країни та забезпечують особисту та громадську безпеку – це:
Міністерство інфраструктури України;
Міністерство юстиції України;
Державна міграційна служба України;
Державна служба інтелектуальної власності України;
Державна служба України з питань захисту персональних даних;
Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
Національне агентство України з питань державної служби;
Інші структури виконавчої влади.
Поиск по сайту: