Операційна (виробнича) система і її основні функції

Поняття "операційна система" запозичена з закордонних джерел і, в першу чергу, американських. У вітчизняній науці управління існують вирази "виробничий процес", "система виробництва", що, на наш погляд, точніше відображають суть досліджуваного явища. За визнанням самих авторів, терміни "операції" і "виробництво" взаємозамінні. При цьому під виробництвом вони розуміють випуск товарів і переробку сировини, а термін " операції"" ширший, він включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг, видів діяльності, що входять в операційну функцію.

Необхідно відзначити, що слово "операція" з латинського "орега-tio" дослівно переводиться як "дія" і має значення:

а) механічний вплив на тканини й органи тіла;

б) воєнні дії;

в) виконання якого-небудь завдання: фінансового, кредитного, торгового, страхового, промислового і т.д.

Слово "процес" (також з латинського) означає послідовну зміну станів, явищ, а виробництво трактується як процес створення продукту праці. Виходить, ми з повним правом можемо говорити, що виробничий процес — це послідовна зміна стану предметів праці, в результаті якого одержують продукт праці — виріб, товар, послугу.

На користь вітчизняних, устояних виразів "виробничий процес", "система виробництва", "виробнича система" говорить ще один факт. Це поняття "операція", застосовуване в технології й організації виробництва: операція — організаційно неподільний і технологічно однорідний елемент технологічного процесу, що складається з ряду Робочих прийомів. Таким чином, вводити в нашу практику ще один термін, що не кращий існуючих і, на додачу до всього, здатний внести плутанину в технологію, організацію й управління підприємством, навряд чи є виправданим.

На підтвердження і розвиток зробленого висновку розглянемо суть операційної системи, схема якої наводиться у відомій монографії (рис. 3).

Рис 3. Операційна (виробнича) система

Виробнича система складається з трьох основних підсистем — переробної, забезпечення і планування.

Переробна підсистема є домінуючою і виконує виробничу роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних параметрів у вихідні результати (продукти чи послуги). Так, наприклад, для будівельної фірми основними результатами її діяльності є готовий будинок чи споруда, переданий замовнику і введений в експлуатацію. Матеріали, що надходять, деталі і конструкції переробляються даною підсистемою. Вона вимагає значних капітальних вкладень, певної кількості трудових і матеріальних ресурсів, витрат на експлуатацію машин і механізмів з основного виробництва. Вагома частка витрат падає на всілякі тимчасові будинки і споруди, необхідні для підготовки і здійснення будівництва.

Будівництво споживає значну кількість різних видів енергії, води, великі транспортні витрати, тому підсистема забезпечення відіграє винятково важливу роль. Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходу, але виконує важливі функції забезпечення безперебійної роботи переробної підсистеми.

Будівництво, приміром, у даний час споживає продукцію всіх галузей народного господарства, використовує понад 26 тисяч найменувань виробів і матеріалів, вироблених різними підприємствами країни.

Особливу роль відіграє транспорт, покликаний забезпечувати будівництво величезною кількістю матеріальних ресурсів. При цьому можуть бути задіяні усі види наявного транспорту — залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний, тракторний і навіть повітряний.

Варто мати на увазі, що часто функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою величиною чи цілком переробною підсистемою в іншій системі. Так, наприклад, проектна організація розробляє будівництвам необхідну проектно-кошторисну документацію (ПКД) і відіграє роль підсистеми, що забезпечує. У той же час усередині фірми-проектувальника підрозділи, що розробляють ПКД, відіграють роль переробної підсистеми. Те ж саме можна сказати про транспорт, банки, підприємства оптової торгівлі, субпідрядні організації і т.д.

Система планування і контролю одержує від переробної підсистеми інформацію про її стан, системи в цілому, стан незавершеного виробництва. Інформація надходить із внутрішнього середовища організації про результати аналізу, результати за звітний період, цілі, політику фірми, хід виробництва, відхилення від графіка і т.п.

Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, нормативні акти, конкурентів й інші фактори надходить із зовнішнього середовища. Підсистема планування і контролю повинна обробити весь обсяг цієї великої і досить складної інформації і видати рішення з організації і коректування роботи переробної підсистеми.

Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування виробничої потужності, планування виробничого процесу, управління матеріально-виробничими запасами, контроль виробництва і якості продукції, що випускається.

Численні обов'язки операційних (виробничих) менеджерів можна розділити на три основні групи:

1. Участь у розробці і реалізації загальної стратегії фірми й основних напрямків її діяльності.

2. Розробка і впровадження виробничої системи, що включає розробку виробничого процесу, рішення про розташування виробничих потужностей, проектування роботи підприємства, проектування продукту, введення стандартів і норм на виконання обсягів робіт.

3. Планування і контроль поточного функціонування системи, проектування проведення робіт (ППР).

Як видно з вищевикладеного, керуючому операціями (виробництвом) приходиться мати справу з великими обсягами інформації. Він повинен мислити аналітично, мати здатність до сприйняття й оцінки нових технологій, уміти швидко і вчасно приймати необхідні управлінські рішення.

У виконанні управлінських функцій звичайно зайнято більше людей, ніж у будь-якій іншій галузі, тому що саме люди, в кінцевому рахунку, визначають успіх чи невдачу будь-якої виробничої системи. Таким чином, керуючий операціями повинен володіти і вміти користуватися широким арсеналом знань і навичок в галузі аналізу, системотехніки, технології, а також поведінкових і соціальних наук.

Для того, щоб краще зрозуміти завдання і складності, що стоять перед керівником виробництва, необхідно розглянути концепцію ефективності виробничої системи.

Ефективність виробництва в даний час частіше всього визначається відношенням ринкової вартості зроблених виходів до загальної величини витрат даного підприємства на витрачені входи. Іноді ефективність визначають співвідношенням ефекту з витратами. Звідси випливає необхідність розібратися з поняттями "ефект", "ефективність", "входи", "виходи" й іншими супутніми економічними категоріями, наприклад, такими, як продуктивність і прибуток. Ефект можна трактувати як досягнення деякого заданого результату: наскільки добре виконане завдання з виробництва товару чи послуги, чи задовольняє він споживача і чи взагалі варто цей продукт робити.

Ефективність — співвідношення ефекту з витратами, "ціна" за досягнення цього результату. І далі —..."будь-яка американська фірма живе не заради підвищення продуктивності праці, а заради підвищення прибутку як основної міри ефективності. Але в умовах інфляції прибуток не є надійним орієнтиром стійкості фірми в довгостроковій перспективі. Міра продуктивності дозволяє аналізувати стан справ з виправленням на інфляцію, тобто виступає як коригувальний коефіцієнт".

В даний час уже недостатньо робити максимальний обсяг продукції належної якості в одиницю часу чи на одиницю якого-небудь матеріального ресурсу. Стає визначальним фактором не обсяг, а здатність зробити швидше за своїх конкурентів принципово нову продукцію, що задовольняє потребу клієнта. Тут мірою продуктивності може служити "час", витрачений на те, щоб новий товар вийшов на ринок.

Поиск по сайту: