Принципи і складові елементи організації оплати праці

Організація оплати праці – це один із найважливіших інструментів, що визначає взаємозв’язок міри праці і міри її оплати. Міру праці визначають кількісні і якісні її аспекти, а міру оплати праці – прожитковий мінімум як вихідний її момент.

Організації оплати плати властиві певні принципи:

Суб’єктами організації праці є органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об’єднання власників або їхні представницькі органи, профспілки, об’єднання профспілок або їхні представницькі органи, працівники.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми та системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

У процесі оплати праці здійснюється порівняння праці різної якості. Диференціація заробітної плати працівників на підприємстві залежно від складності та умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи, яка є сукупністю нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців. Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників – нормативні документи, у яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Використовуються для тарифікації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців – це нормативний документ, у якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики кожної посади.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили і застосовується для визначення співвідношення у оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки. Тарифні коефіцієнти показують у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду. Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена у колективному договорі, тобто вона відображає законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Складовими елементами системи оплати праці працівників на посадових окладах є схеми посадових окладів, які містять перелік посад і розміри місячних окладів по кожній із них. Перелік необхідних на підприємстві посад визначається штатним розписом, за яким при призначенні працівника на певну посаду йому встановлюється відповідний оклад.

Важливими складовими організації оплати плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством.

Підприємства застосовують дві форми оплати праці – відрядну і погодинну.

Погодинна – це форма оплати праці за відпрацьований час (годину, день, місяць). Вона включає декілька систем оплати праці.

При простій погодинній системі оплати праці розмір заробітної плати визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу.

При погодинно-преміальній системі заробітна плата нараховується за відпрацьований час та за досягнення певних кількісних і якісних показників.

Сутність відрядної форми оплати праці полягає у тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених норм часу і розцінок з урахуванням складності та умов праці. Основою відрядної оплати праці є норма виробітку і тарифна ставка. Вона теж включає декілька систем оплати праці.

При прямій відрядній системі оплати праці заробітна плата працівника нараховується як добуток кількості одиниць виробленої продукції на розцінку за одиницю виробленої продукції:

ЗП=n×Р,

де n – кількість одиниць виробленої продукції, натур. од.;

Р – розцінка за одиницю виробленої продукції, грн.

При відрядно-преміальній системі оплати праці заробітна плата нараховується за прямою відрядною системою з нарахуванням премій за перевиконання кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до зарплати.

ЗП=n×Р+m,

де m – розмір премії за досягнення певних результатів.

При відрядно-прогресивній системі оплати праці заробітна плата нараховується у межах встановленого завдання за твердими розцінками (нормами), а за виробіток понад встановлене завдання – за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно із збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання.

ЗП=n×Р+n_і×Р_і,

де n_і – кількість одиниць продукції, виробленої понад встановлене завдання, натур. од.;

Р_і – підвищена розцінка за одиницю продукції, виробленої понад встановлене завдання, грн.

Непряма відрядна система оплати праці застосовується для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих на обслуговуванні основного виробництва. При цьому заробітна плата допоміжних робітників залежить від результатів роботи основних робітників-відрядників. Ця система застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників (електрики, кранівники, слюсарі-ремонтники). Заробітна плата робітника за непрямої відрядної системи оплати праці розраховується за формулою:

ЗП=ТС_г×t+К_вн,

де ТС_г – годинна тарифна ставка, год.;

t – фактично відпрацьована робітником кількість годин, год.;

К_вн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками основного виробництва.

Акордна система оплати праці застосовується для окремого працівника або груп робітників. Її сутність заключається у тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із чинних норм часу і розцінок. За даної системи обсяги робіт і терміни їх виконання, а також сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання визначаються заздалегідь. Ця система зацікавлює робітників у скороченні термінів виконання завдань.

Таблиця 3.

Поиск по сайту: