|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Економічні течіїЕкономічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб. Взаємозвязок потреб та інтересів полягає в тому що: економічні інтереси -є формою вияву економічних потреб;відображають певни рівень і динаміку задоволення економічних потреб;спонукають економ.субєктів до діяльності для задоволення потреб.
Економічні течії. Меркантилізм: Прибічники цієї школи основним багатством вважали сферу обміну, торгівлю, багатство ототожнювали з накопиченням грошей. Погляди цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Представники: Монкретьєн, Манн, Юм. Фізіократи: Перенесли акценти дослідження на природу і виробництво. Джерелом багатства вважали працю у сільському виробництві.Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери. Представники: Кене, Тюрго, Мірабо, Норе. Класична політекономія. Виникла з розвитку капіталізму. Її засновники Петті, Сміт, Рікардо. Зосереджувалась увага на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку усіх сфер виробництва. Започатковують трудову теорію власності, а ринок розгляд як саморегулююча система. Марксизм: Маркс і Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позиції робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм власності, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення економічних криз, земельної ренти. Маржиналізм: Пояснює економічні процеси і явища виходячи з універсальної концепції використання граничних величин.Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні оцінки економічних дій індивіда. Представники - Менгер, Візер, Джевонс, Вальрас. 2.Сучасні напрями: Неокласицизм: Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегулюючу економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Засновники течії – Маршалл і Пігу. Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорія суспільного вибору, теорію реальних очікувань та ін.. Кейнсіанство: Обгрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політки. Засновником цієї теорії є Кейнс. Інституціоналізм: Розглядає економіку як систему, в якій відносини між господарськими суб’єктами складається під впливом як економічних так і політичних і соціологічних факторів. Представники – Веблен, Коммонс, Мітчелл, Мюральд та ін. Обєктами вивчення є інститути, якими вони називають жержаву, корпорації, профспілки тощо. Неокласичний синтез: узагальнена концепція, представники якої обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Представники – Хікс, Бюкенен, Самуельсон та ін.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |