Світське музичне мистецтво

Розкрийте особливості музичної культури України епохи Бароко

Бароко як загальноєвропейський стиль, його специфіка в Україні. Типологічно спільні риси європейського Бароко. Поєднання середньовічних і ренесансних тенденцій. Алегоризм художнього мислення. Прагнення до синтезу мистецтв, до посиленої виразності, емоційності, барвистості (колористичності), контрастів, динамізму. Театральність як характерна риса Бароко. Інтенсифікація процесу формування функціонально-гармонічної системи, гомофонної фактури, простої форми з чіткою розчленованістю і квадратністю.

Особливості української музичної культури барокової епохи. Розвиток музичної освіти. Музична школа у Глухові. Музика у Києво-Могилянській колегії-академії. Роль її вихованців у розвитку музичної культури. Просвітницька діяльність мандрівних дяків.

Кант як синтетичний бароковий музично-поетичний жанр, тісно пов’язаний з розвитком віршової літератури. Канти духовні і світські. Особливості рукописних збірників кантів. Перехід до тактової системи запису. Проблема авторства кантів. Творці кантів – відомі діячі культури (Дмитрій Туптало, Феофан Прокопович, Єпифаній Славинський та ін.) та анонімні автори (спудеї, мандрівні дяки тощо). Поширення кантів у міському і сільському середовищі.

Особливості змісту, образності духовних та світських кантів. Жанрові різновиди світських кантів (панегіричні, лірико-філософські, любовні, гумористичні, із соціальними мотивами та ін.). Чотири тематичні групи духовних кантів (на честь Ісуса Христа, Богородиці, різних свят та покаяльні пісні). Функції духовних кантів: панегірична (прославлювальна), морально-дидактична (виховна), молитовна (зі зверненням до Бога).

Музична стилістика кантів. Співвідношення слова й музики (взаємозв’язок – на структурному, а не на образному рівні). Генетичні джерела мелодики кантів (культова музика, народнопісенна творчість, інструментальна музика, інонаціональні запозичення). Прояв у стилістиці кантів процесу формування нового музичного мислення. Кристалізація тонально-ладової системи та гомофонно-гармонічної фактури (типові кадансові звороти, функція басового голосу як гармонічної основи), становлення музичних форм типу періоду та простої двочастинної. Поєднання ознак старої та нової музичної стилістики. Значення канта для зародження романсу. Використання в інших жанрах (шкільній драмі, вертепі).

Світське музичне мистецтво.

Сольна пісня з інструментальним супроводом: походження (процеси проникнення сільської та міської пісні, фольклорної і професіональної індивідуальної творчості, взаємовпливи елементів різних національних культур). Жанрові різновиди (ліро-епічні, лірико-драматичні, гумористичні, історичні, філософські тощо). Стильові особливості, відмінність від кантів. Авторство. Форма запису.

Інструментальна музика. Історичні відомості про капели, оркестри у гетьманському, шляхетському середовищі; про цехові музичні об’єднання.

Музично-театральне мистецтво. Шкільна драма та її місце в освітньо-виховній системі. Авторство. Тематика та зміст сюжетів (драми духовні та історичні). Середньовічні традиції у стильовій специфіці духовних драм. Барокові риси у шкільній драмі (умовне відтворення змісту, алегоризм, контрастність, видовищність). Специфіка персонажної системи. Теорія драми у поетичних курсах; ознаки трагедії, комедії та трагедо-комедії; композиція драми. Роль музичного чинника у шкільній драмі. Жанрові різновиди музичних номерів (хорові, сольні, ансамблеві, інструментальні, балетні). Опора авторів шкільних драм на античні традиції у трактуванні хору. Драматургічні функції хору у драмах: роз’яснювальна (функція коментування дії), засуджувальна (моралізаторська), співчувально-оплакувальна, понегірична, віщувальна, розважальна, морально-дидактична). Зв’язки між шкільною драмою і духовною музикою.

Особливості інтермедій шкільних драм (світська тематика, введення народної і побутової музики). Театральність хорового концерту “Сначала днесь поутру рано” невідомого автора, що дає підстави віднести його до інтермедій. Кристалізація у шкільному театрі національної драми Нового часу.

Церковна багатоголоса музика. Партесний концерт як вершинний етап розвитку партесного співу. Розквіт жанру у творчості М. Ділецького. Проблема авторства (домінування анонімних творів). Жанрові різновиди концерту: панегіричний, лірико-драматичний (типу плачів), ліричний з настроєм світло-споглядального стану. Тісний зв’язок партесного концерту з естетикою Бароко (монументальність, звукова колористичність, декоративність). Контраст (образний, фактурний, тематичний, тембровий, метроритмічний, темповий) як один із головних драматургічних принципів партесного концерту. Домінування музичного начала і музичних закономірностей. Особливості співвідношення слова й музики. Перехідні тенденції в музичній стилістиці: поєднання модальних і тональних ознак, застосування поряд з формами наскрізного типу з варіантно-варіаційним проростанням тематизму форм рондо, дво- та тричастинної. Зародження процесу формування індивідуального тематизму. Поєднання гармонічної та поліфонічної фактур як характерна особливість жанру. Дзвонарське мистецтво.

Музично-теоретична думка. Теоретичні трактати М. Ділецького (“Что єсть мусикія”, “Наука всєя мусикії”). “Граматика музикальна” як найдосконаліший і найпоширеніший навчальний посібник з теорії та практики партесної музики кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Зміст і основні розділи “Граматики”. Новаторські риси музично-естетичних принципів (визначення суті музики й акцентування її емоційної виразності, надання переваги емоційно-музичному чинникові при формуванні технічних засад композицій партесної музики, рекомендації залучати світську музику до церковних творів) і теоретичної системи (орієнтація на тональне ладове мислення і темперований стиль) М. Ділецького. Значення “Граматики” М. Ділецького як теоретичної і практичної праці, яка підсумувала досвід вітчизняної партесної музики і, спираючись на досвід європейської науки, піднесла теоретичну думку на виконавського професіоналізму у Східній Європі.

Поиск по сайту: